Підсумки книжкового виклику на 2020

Настав час підбивати підсумки книжкового виклику, який я оголосив собі рік тому.

До прочитання було заплановано 61 твір, 6 з яких не вдалося прочитати: два з них – це детективи Еллроя (перші два виявилися доволі нудними, тому я відкинув наступні два); обіцяний четвертий том Лавкрафта просто не видали цьогоріч; ще три я переніс на наступний рік.

Було багато серій і циклів. Я подужав 55 творів – це на десять менше, ніж минулого року, проте обсяги книг були зовсім інші. Є одна книга, яка отримала оцінку 9 з 10, тобто це або я став прискіпливішим, або книги такі.

Отже, без зайвих слів – книги, які варто було прочитати цього року:

 

1. Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї

Цей роман вирізняється з-поміж багатьох тим, що приносить задоволення на кількох рівнях. Рубі Леннокс народжується в післявоєнному англійському місті Йорк. Їй здається, що в її будинку живуть привиди минулих поколінь. Можливо, саме цей зв’язок з минулим дозволяє зазирнути у життя жінок, які дали життя Рубі – це її мати Банті, бабуся Нелл і прабабуся Еліс. Вони жили нещасним життям, а найголовніше – їм бракувало порозуміння одне між одним, попри однаково тяжкі долі. На плечах Рубі лежить важче завдання, ніж було в її попередниць – знайти вихід з лабіринту безперервних страждань.

 

2. Воррен Елліс і Дерік Робертсон. Трансметрополітен

Головний персонаж – Спайдер Джерусалем – журналіст і особлива увага приділяється поступовому обмеженню свободи слова. Спайдер висвітлює президентську кампанію. Перший кандидат – жорстокий, але розуміє недоліки свого становища. Другий – посміхається на камеру, але не усвідомлює свого божевілля. Обоє ненавидять Джерусалема, а він – їх. День за днем Спайдера і Місто заганяють у глухий кут, в якесь сюрреалістичне жахіття.

 

3. Джордж Мартін. Цикл Пісня льоду й полум’я

З одного боку, це всесторонньо прописаний світ з цікавим сюжетом, який копіює Війну Троянд. З іншого, історії про те, як люди, сковані рамками, намагаються вийти за їх межі і стати тими, ким їм хочеться.

 

4. Далтон Трамбо. Джонні отримав гвинтівку

Ця книга – крик відчаю того, хто кричати не може. Біля Джо Бонема розірвався снаряд, і він залишився без рук, без ніг, без рота, без носа і без слуху. Його залишили ні живим, ні мертвим в милосердній в’язниці – у тілі каліки, який вже не зможе існувати самостійно.

 

5. Кріс Вікем. Спадок Риму: Висвітлення Темних віків, 400-1000 роки

Можливо, найкраща книга про Середньовіччя, яку я читав. Це був би ідеальний підручник: тут вистачає і подробиць, і узагальнень. Увагу приділено не тільки теренам колишньої Римської імперії, Західній Європі та арабському світу, але й регіонам далі на північ і схід, ніж це зазвичай роблять європоцентричні історики.

 

6. Жозе Сарамаґо. Сліпота

Все місто осліпло. Тільки одна жінка не втратила зір – на жаль чи на щастя – а потім її найбільшим бажанням було так само осліпнути, щоб не бачити те, що коїться навколо.

7. Джеймс С. А. Корі. Пробудження Левіафана

Хтось підштовхує планети Сонячної системи до війни. Залишки екіпажу космічного корабля і детектив опиняються у вирі подій – там, де невідомий вірус перетворює людей фактично на зомбі.

8. Філіп Рів. Ілюстрований світ «Смертних машин»

Більша частина написаного тут лише доповнює те, що є в книгах. Також чимало розказано на теми, які в книгах ледь зачепили. Окраса путівника – це безумовно ілюстрації.

9. Джон Максвелл Кутзее. Безчестя

Починається з романтичних стосунків з катастрофічними наслідками, продовжується ширшою проблемою стосунків між батьками і дітьми, і небажання перших відпускати других.

10. Блейк Крауч. Сосни

В незнайомому місті, з амнезією, Ітан сумнівається, чи це він божеволіє, чи всі навколо нього. Невже може бути таке, що аж всі мешканці змовилися проти нього?

11. Ден Сіммонс. Цикл Пісні Гіперіона

Весь Всесвіт котиться до війни. Можливо, семеро паломників врятують людство.

12. Ольга Крижанівська. Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика

Тут не вистачає хіба що прикінцевих додатків із лінгвістичними процесами в хронологічному порядку.

13. Богдан Логвиненко. Ukraїner. Країна зсередини

Крутезний проект і книга така ж, але з незрозумілою функцією.

Террі Іґлтон. Як читати вірш. Відгук

Змарнований час. В ідеалі це мав бути чітко структурований посібник про те, як розбирати вірші. Я розумів, що мої очікування очевидно завищені, але сподівався знайти тут бодай щось. Натомість найбільше тут було порівнянь. Уявіть ядерного фізика, який на пальцях намагається пояснити дитині курс ВНЗ і вдається до аналогій. Але в цій книзі вони не додають цінності. Замало конкретики. А коли автор наводить чиїсь рядки, де поезія порівнюється (і тут!) з конем, якого осідлав ще Гомер, то пише, що, на жаль, образність цих рядків зіпсована, бо, бачте, не зрозуміло, про якого Гомера йде мова…

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Томас Стернз Еліот. Поетичні твори. Коментоване видання. Том 1: У першому томі мені випало перекласти розділ «Розрізнені вірші». Це і перші підліткові вірші, і останні вірші, еротичні (під завісу життя Еліот закохався).

→ Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження: Цитати, зміст яких нам, здавалося б, цілком зрозумілий, майже безперечно потребують тлумачення з огляду на відмінний від нашого світогляд людей Середньовіччя.

LitTransformer 2019. Відгук

Цей журнал зібрав результати роботи перекладацької майстерні, яка відбулася у Львові в 2019 році. Восьмеро перекладачів працювало у парах. Кожен учасник пари повинен був перекласти художній текст на свою мову з мови свого напарника (або з мови, яку знає напарник). Переклад виконувався за посередництва англійської: спочатку один учасник перекладав зі своєї мови на англійську, а потім другий перекладав з англійської мови на свою. Саме ці експерименти, а також короткі есеї про досвід на майстерні, і містяться на сторінках журналу. На жаль, друга майстерня повинна була відбутися навесні, але завадив карантин.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Максим Рильський. Проблеми художнього перекладу: Головний висновок після прочитаного – перекладач повинен намагатися принаймні якомога повніше зрозуміти елементи оригіналу твору. А ось як саме перекласти – це питання з багатьма відповідями.

Марк Данн. Там само. Відгук

Сенсу дочитувати – немає. Книга складена цілковито з приміток. Це її головний плюс і мінус. Сама ідея структури цікава. Проте ця ж структура роздроблює сюжет. А сюжет доволі простий. Джонатан Блашетт народився з трьома ногами, потім потрапив до цирку, а згодом став підприємцем. Книга описує його пригоди в стилі Форреста Гампа. Тільки у Вінстона Грума це справжня історія, а у Марка Данна – лише клаптики. Тому складно підхопити їхній настрій.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Артем Чапай. Дивні люди: Чапай описує багато дивних людей і дивних речей, які з ними кояться. Головний герой Стьопа потрапляє в трагікомічні ситуації, це не дає занудьгувати, і тема домашнього насильства – це те, від чого не можна відвертати очей.

→ Вінстон Грум. Форрест Гамп: Пригоди Форреста Гампа – це зайвий доказ того, яким абсурдним інколи може бути життя. Проте також це нагадування, що можливості чекають на нас за кожним поворотом, просто не слід одразу від них відмовлятися.

→ Вінстон Грум. Гамп і компанія: Найуспішніший дурень знову підкорює світ. Проте Форрест вже не здавається обдарованим ідіотом, він все більше змахує на телепня-невдаху, страждання якого заслужені.

Джонатан Л. Говард. Після кінця світу. Відгук

Перша книга з цієї серії – «Картер і Лавкрафт» – виявилася своєрідною. Так, автор запозичив у батька космічного жаху деякі елементи, але не намагався його скопіювати, написати свій фанфікшн. Натомість вийшла доволі оригінальна історія. Друга книга не відходить від обраного напрямку, але залишає по собі післясмак.

Отже, спойлери. Щоб було простіше, поясню зрозумілими аналогіями. Детектив Картер є одночасно співвласником книгарні. Разом з продавчинею Емілі Лавкрафт в першій книзі вони «відкрили портал» і потрапили в «паралельний світ», де нацисти перемогли у Другій світовій і досі правлять значною частиною світу.

Справи в детективному бізнесі у Картера не вельми радісні, а просто сидіти і збирати гроші з книгарні йому не надто хочеться, тому він погоджується на дещо слизьку пропозицію. По суті його просять пошпигувати в дослідницькій лабораторії, де американці і німці шукають новий вид енергії. Слизько тут від того, що замовник-німець просить шпигувати за своїми ж, а нещодавно один з охоронців лабораторії з’їхав з глузду.

Паралельно Лавкрафт дізнається, що в цій версії всесвіту в неї в сейфі лежить «Некрономікон». Вона постає перед вибором, читати чи не читати. В таємничій книзі може лежати розгадка, як повернутися назад до рідного світу, та разом з тим шкода психиці може бути непоправна.

Деякі моменти тут просто упираються в ребра. По-перше, нацисти. Ну от прямо не можна було знайти інших антагоністів. Звісно, автор зіграв на їхній впізнаваності і чутках про любов до окультного, ще й потрібна була якась сила планетарного масштабу, а не маленьке вигадане езотеричне товариство. Все ж виглядає трохи дешево.

По-друге, пов’язані з цим жартики про нациків тощо. І якась незграбність в поведінці героїв. І натяки на сексуальну напругу. Якийсь ситком. На щастя, все це залишилося на перших сторінках.

По-третє, не ясно, що ж сталося. Вони рятують цей світ, але не наближаються до повернення до свого чи як? Фінал знову відкритий.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джонатан Л. Говард. Картер і Лавкрафт: Коли-небудь здавалося, ніби ви не в своєму часі або взагалі не в своєму світі? Може, це тому, що в 20-их роках минулого століття Г. Ф. Лавкрафт і Рендольф Картер перевернули світ догори дриґом.

→ Філіп К. Дік. Людина у високому замку: Країни Осі перемогли в Другій світовій. Тут люди не дозволяють собі зробити власний вибір, вибрати власний шлях і покладаються на мудрість віків у час, який докорінно відрізняється від усього пережитого людством.

→ Блейк Крауч. Темна матерія: Джейсон приходить до тями в лабораторії, оточений незнайомими людьми, які вітають його з поверненням. Ба більше, у нього немає дружини і сина – ніколи не було – а весь світ, яким він його знав, змінився.

Джордж Мартін. Танок драконів. Відгук

Хтось згинається і розгинається. Хтось згинається і ламається. П’ята книга Мартіна – все про те ж, про що і перша: про рамки, які сковують, і намагання позбутися їх. Разом з тим, маховик нарешті розкручується. Щось важливе нарешті відбулося і на землях дому Баратеонів. Ниточки потягнулися до Данерис, вона тепер не просто тиняється десь на Сході, а з нею мають рахуватися інші персонажі. Ну, і епілог обіцяє цікаве продовження. Цілу книгу здавалося, що ось доба непевності добігає кінця, але не дочекаєтесь. Сподіваюся, що принаймні дочекаємось шостої книги.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джордж Мартін. Бенкет круків: Тут я думав, що історія Данерис відірвана від решти і оповідає про ідеалістичні ілюзії, найбільше нагадуючи стереотипне фентезі, яке можуть створити другосортні автори.

→ Джордж Мартін. Буря мечів: Жоден моральний обов’язок був не в силі втримати альянси, які ще в перших розділах не піддавалися сумніву. От і питає Санса, чи це все брехня, завжди і від усіх. І нарешті цей покидьок мертвий…

→ Джордж Мартін. Битва королів: Тут немає щасливих персонажів. Ніхто не отримує того, на що розраховує. Будь-який успіх є короткочасним. Але це цілком природно, оскільки Мартін пише про війну у самому розпалі.

Блейк Крауч. Останнє місто. Відгук

Все, що відбувається у цій книзі – абі нападають на місто, але жителі рятуються. Не дякуйте за спойлери. Все одно цю книгу читати не треба. Вона коротка, прісна і незграбна. Велику її частину займають ще флешбеки. І в них ніби вимальовується героїчна лінія Адама, який тримається за життя тільки заради кохання, але вся цінність цього сюжету перекреслена однією-однісінькою сторінкою і потім ще нашвидку зам’яли цю справу, типу жити можна.

В книзі повно шмарклів. Зненацька половина Ітанових реплік перетворюється на «Я тебе кохаю», «Я без тебе не можу» і «Я був такий дурний». Ітан хоче, щоб про Адама йому розповів персонаж, якого ввели наприкінці серії (цей персонаж, бачте, був відлюдником; єдина інша функція, заради якої його ввели, це повідомити, в якій вони сраці), але не питає самого Адама, що той бачив поза містом. Взагалі дивна річ: Адам блукав континентом три роки, повернувся і ніхто його не питає про його подорожі… Який тоді був сенс розписувати його поневіряння, якщо, крім цього, ще й любовну лінію звели нанівець.

Останній розділ дуже здивував, я такого не очікував. Думав, книга вже виїхала за рахунок цього, але потім був епілог… так пишуть підлітки. Не знаю, як по-іншому його образити. І ще дивно в тому сенсі, що «Темній матерії» Крауча має той же каркас: хтось затягнув головного героя в якесь фантастичне місце, де він нехоче бути, він не може зрозуміти, що тут відбувається, і, попри все, що йому подаровано, він хоче повернутися до коханої. Є розбіжності, але несуттєві. Якась халтура від Крауча.

Якщо ну аж дуже хочеться дізнатися кінцівку трилогії, то можна прочитати. А так – ні. Єдина вартісна думка цієї книги мала б бути перенесена в другу, і не знаю, чому вона опинилася на третині третьої: це коли Ітан побажав жити у світі, в якому дії оцінюються за намірами, проте в їхньому світі вони оцінюються за наслідками. Це додало б Пілчеру глибини і він виглядав би радше одержимим, ніж божевільним. Якщо відчуваєте різницю.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Блейк Крауч. Сосни: Ітан Берк потрапив у аварію і отямився в місті Облудні Сосни. Він сподівається, що тут йому допоможуть, але всіх щось ніби стримує. Тоді його починають мучити сумніви, чи ховається за їхньою поведінкою щось лихе, чи це тільки його параноя.

→ Блейк Крауч. Облуда: Ітан Берк стає на бік тих, хто ще нещодавно на нього полював. І це лише з необхідності, адже він бачив альтернативу і вона його переконала. Проте це не значить, що він згоден з фасадом ідилічного містечка.

→ Блейк Крауч. Темна матерія: Джейсон приходить до тями в лабораторії, оточений незнайомими людьми, які вітають його з поверненням. Ба більше, у нього немає дружини і сина – ніколи не було – а весь світ, яким він його знав, змінився.

Блейк Крауч. Облуда. Відгук

А це що? Головний герой – шериф в постапокаліптичному місті? Цього року вже вдруге потрапляю на такий сюжет. Хоча в «Крайній Півночі» Марселя Теру там героїня.

Отже, так, спойлери. Читати першу книжку все одно раджу. Чимось нагадало «Морок над Інсмутом» від Лавкрафта: герой не може до кінця повірити у те, що бачить, тікає і за ним женеться все місто. Таке ж було і в «Соснах». В «Облуді» Ітан Берк стає на бік тих, хто ще нещодавно на нього полював. І це лише з необхідності, адже він бачив альтернативу і вона його переконала. Проте це не значить, що він згоден з фасадом ідилічного містечка, і тому змушений грати свою роль, як і всі інші мешканці. Все змінюється, коли у місті трапляється нечувана річ – вбивство. І розслідування переверне ситуацію в долині на голову.

Книга могла стати звичайним транзитом від першої до третьої. Головний герой вже в курсі справ, а з ним – і ми. То чим нас тоді дивувати? Ну, подумаєш, якщо вийде цікава детективна лінія. І ми також пізнаємо інший бік містечкового життя. Це навряд чи змусить нас розплющити очі ширше, ніж після подій першої книги. Натомість, Блейк Крауч вирішив показати своїх героїв з усіх сторін. Це не так вражає, це доволі прагматичний підхід, але він націлений на поціновувачів закладеної в твір думки, а не простих, стрімких сюжетів.

Про кого я найбільше думав? Звісно, про Пілчера. Дивіться, на шляху до своєї мети йому доводиться зробити багато складних виборів. Але вони необхідні для загального блага. І він навіть визнає свою провину. Але його хиба в тому, що він вважає, ніби визнання провини нівелює здійснене зло, на чому б воно не ґрунтувалося, і він бачить правильною тільки свою точку зору. І в певний момент (точніше, їх було два) Ітан розуміє, що Пілчер переступає певну межу. В першій книзі, як я писав, Ітана переконали в необхідності цього маскараду, навіть попри те, що він знав, що за людина за ним стоїть. Однак у другій йому нарешті відкривається весь жах.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Блейк Крауч. Сосни: Ітан Берк потрапив у аварію і отямився в місті Облудні Сосни. Він сподівається, що тут йому допоможуть, але всіх щось ніби стримує. Тоді його починають мучити сумніви, чи ховається за їхньою поведінкою щось лихе, чи це тільки його параноя.

→ Блейк Крауч. Темна матерія: Джейсон приходить до тями в лабораторії, оточений незнайомими людьми, які вітають його з поверненням. Ба більше, у нього немає дружини і сина – ніколи не було – а весь світ, яким він його знав, змінився.

→ Джордж Орвелл. 1984: Керівництво тоталітарної держави Океанії розуміє, що не утримається при владі, якщо використовуватиме страх і терор відкрито. Тому все позиціонується лише з позитивної точки зору, а все погане замінюється хорошим.

Блейк Крауч. Сосни. Відгук

Ітан Берк оговтується на околиці містечка Облудні Сосни. Спершу він не може нічого згадати, але з часом до нього повертається пам’ять. Він агент американської спецслужби і їхав сюди, щоб розшукати двох інших агентів, які тут зникли. По дорозі він потрапив у аварію, а отямився вже в місті, без документів і речей. Він сподівається, що в Облудних Соснах йому хтось допоможе, але всіх, до кого він звертається, щось ніби стримує. Тоді Ітана починають мучити сумніви, чи справді за їхньою поведінкою ховається щось лихе, чи це тільки його параноя.

В сюжеті є кілька недоліків. Кілька разів Ітан стикається з суперечностями і ніяк на них не реагує. Наприклад, шериф каже, що дзвонив його дружині, але потім виявляється, що не бачив документів Ітана і вони, мабуть, залишились в розтрощеній машині. То як тоді він дізнався телефон? Це Ітана чомусь не турбує. Можна списати це на аварію і супутню дезорієнтацію, але автор навіть не натякнув, що Ітан помітив ці суперечності.

Незважаючи на це, книга заслуговує на схвальний відгук. Вона коротка, динамічна і з інтригою. В «1984», наприклад, Вінстон Сміт усвідомлює відрив від реальності і пристосувався до цього (принаймні намагається здаватися таким, як всі). А тут Ітан Берк теж це усвідомлює, але із сюрреалізмом погодитися не готовий. Книга побудована на бажанні персонажа вирватися – будь з чого: з міста чи з навіяної «реальності» – і саме тому вона так резонує зі мною.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Вільям Ґолдінґ. Володар мух: На безлюдному острові, куди потрапили хлопці, коли зникають умовності, які в попередньому житті утримували їх у рамках моральності, вони перетворюються на дикунів, все більше починаючи покладатися на інстинкти.

→ Блейк Крауч. Темна матерія: Джейсон приходить до тями в лабораторії, оточений незнайомими людьми, які вітають його з поверненням. Ба більше, у нього немає дружини і сина – ніколи не було – а весь світ, яким він його знав, змінився.

→ Джордж Орвелл. 1984: Керівництво тоталітарної держави Океанії розуміє, що не утримається при владі, якщо використовуватиме страх і терор відкрито. Тому все позиціонується лише з позитивної точки зору, а все погане замінюється хорошим.

Джордж Мартін. Бенкет круків. Відгук

Марні блукання в попередній книзі набули змісту. Але для цього я несвідомо змахлював. Я наштовхнувся на відповідь на Quora, яка пояснила, що ці блукання, ці місії і повинні бути марними. Шукав я відповідь зовсім на інше питання, але наштовхнувся на цю, і нічого вже не поробиш.

Зважаючи на це, сюжетна лінія Брієнни читається зовсім по-іншому. В цій книзі вона була для мене найцікавішою, тому що серед усіх інтриг і смертей в ній знайшлося місце для співчуття, гідності і навіть для філософії. Але скоро повертатися до Данерис, яка для мене знаходиться на протилежному полюсі вподобань. Вона відірвана від решти і оповідає про ідеалістичні ілюзії, найбільше нагадуючи стереотипне фентезі, яке можуть створити другосортні автори.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джордж Мартін. Буря мечів: Жоден моральний обов’язок був не в силі втримати альянси, які ще в перших розділах не піддавалися сумніву. От і питає Санса, чи це все брехня, завжди і від усіх. І нарешті цей покидьок мертвий…

→ Джордж Мартін. Битва королів: Тут немає щасливих персонажів. Ніхто не отримує того, на що розраховує. Будь-який успіх є короткочасним. Але це цілком природно, оскільки Мартін пише про війну у самому розпалі.

→ Джордж Мартін. Гра престолів: Жив-був собі намісник, який був змушений загнати себе в пастку, стати правою рукою короля, тому що йому не залишили іншого вибору. І це порушило баланс в усьому королівстві. І все, що робиш, розхитує ситуацію тільки сильніше.

Сільвен Нювел. Просто люди. Відгук

Я навіть зрозумів, для чого Нювел написав цю трилогію. Він піднімає багато важливих питань. Расова дискримінація, місце у суспільстві, свобода вибору, свобода пересування. Йому все краще вдається описувати дистопічний світ. Але, чесне слово… Його персонажі в лоб говорять «я відчуваю смуток» або «ти мене ненавидиш». Їхні діалоги примітивні. Вони можуть пояснювати причини своїх дій, а співрозмовник відповість: «Так, я тебе не підтримую, але розумію. Давай про щось інше». Єдиний спосіб показати, що між подіями пройшов якийсь час, це на початку розділу сказати «скільки років пройшло з нашої зустрічі?» І через кількадесят сторінок спитати те саме. Нювел знову і знову повертає в сюжет другорядних персонажів. «А пам’ятаєте того росіянина, про якого ми давно не чули? Тепер він без явної причини працює на нас!» Нювел просто не вміє писати. В третій книзі йому нарешті вдаються якісь глибокі уривки, але загалом це жах.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Сільвен Нювел. Сплячі гіганти: По Землі розкидані частини велетенського робота, вік якого становить кілька тисяч років. Або нам на планеті передувала високорозвинена цивілізація, або ми нарешті знайшли доказ існування позаземного життя.

→ Сільвен Нювел. Розбуджені боги: Тут більше хаосу, паніки. Почуттям героїв приділяється чимало уваги, але вже відчувається зміна акцентів, холодок по спині, що десь там є дещо могутніше, ніж вся зброя людства.

→ Ніл Стівенсон і Ніколь Ґалланд. Злет і падіння ДОДО: Хтось намагається воскресити магію, тому новостворений ДОДО (Департамент особливих діахронічних операцій) США працює над створенням середовища, в якому вона можлива, щоб випередити суперників.

Сільвен Нювел. Розбуджені боги. Відгук

Щось змінилося на краще. Чи багато? Ні. Всі недоліки першої книги перекочували у другу. Але тут більше хаосу, паніки. Почуттям героїв все ще приділяється чимало уваги, але вже відчувається зміна акцентів, холодок по спині, що десь там є дещо могутніше, ніж вся зброя людства.

Однак я помітив ще один незначний мінус. В першій книзі Нювел відправив на смітник двох персонажів, а потім повернув їх з небуття. В другій книзі він робить те ж саме з тими ж персонажами. Боюся припустити, що з ними буде в третій.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Сільвен Нювел. Сплячі гіганти: По Землі розкидані частини велетенського робота, вік якого становить кілька тисяч років. Або нам на планеті передувала високорозвинена цивілізація, або ми нарешті знайшли доказ існування позаземного життя.

→ Ніл Стівенсон і Ніколь Ґалланд. Злет і падіння ДОДО: Хтось намагається воскресити магію, тому новостворений ДОДО (Департамент особливих діахронічних операцій) США працює над створенням середовища, в якому вона можлива, щоб випередити суперників.

→ Бен Ааранович. Річки Лондона: В центрі міста хтось обезголовив чоловіка. Констебль Пітер Ґрант зустрічає свідка, який стверджує, що бачив, як був скоєний злочин, але, на жаль, він не зможе дати офіційне свідчення. Справа в тому, що він привид.

Сільвен Нювел. Сплячі гіганти. Відгук

Гарна ідея. Дівчинка провалюється під землю і рятувальники знаходять її у велетенській металевій долоні. Згодом в Туреччині натрапляють на передпліччя. Схоже, по всій Землі розкидані частини велетенського робота, вік якого за радіовуглецевим датуванням становить кілька тисяч років. Тобто або нам на планеті передувала високорозвинена цивілізація, або ми нарешті знайшли доказ існування позаземного життя.

Погане виконання. Книга написана у вигляді допитів, звітів, діалогів і щоденників. Це нагадало «Злет і падіння ДОДО» Ніла Стівенсона. І не тільки структурно. Тут так само маленька команда перетворюється на корпорацію, є всемогутній покровитель і один з учасників дослідної групи (точніше, в обох випадках – одна з учасниць) переходить на темну сторону. І, звісно ж, між головними персонажами теж наростає сексуальне напруження. Це головний мінус. Ці «звіти» в половині випадків – розмови про стосунки, ох і ах. Потенційно цікава наукова фантастика перетворилася на сповіді про шури-мури. Персонажі сповідаються своєму роботодавцю, який навіть не називає їм свого імені. Що?

Висновок. Сюжет все одно цікавий, читається легко, тому дочитаю трилогію. Хоча там ніби має бути відкритий фінал.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ніл Стівенсон і Ніколь Ґалланд. Злет і падіння ДОДО: Хтось намагається воскресити магію, тому новостворений ДОДО (Департамент особливих діахронічних операцій) США працює над створенням середовища, в якому вона можлива, щоб випередити суперників.

→ Джонатан Л. Говард. Картер і Лавкрафт: Коли-небудь здавалося, ніби ви не в своєму часі або взагалі не в своєму світі? Може, це тому, що в 20-их роках минулого століття Г. Ф. Лавкрафт і Рендольф Картер перевернули світ догори дриґом.

→ Бен Ааранович. Річки Лондона: В центрі міста хтось обезголовив чоловіка. Констебль Пітер Ґрант зустрічає свідка, який стверджує, що бачив, як був скоєний злочин, але, на жаль, він не зможе дати офіційне свідчення. Справа в тому, що він привид.

Джордж Мартін. Буря мечів. Відгук

Нарешті цей покидьок мертвий…

А тепер про інше. Якщо виділяти якусь окрему ідею і в третій книзі, то тут не можна не сказати про хисткі альянси. В перших розділах вони не піддавалися сумніву. Наприкінці ж, озираючись назад, стало зрозуміло, що насправді вони висіли на волосинці. І жоден моральний обов’язок був не в силі їх втримати. От і питає Санса, чи це все брехня, завжди і від усіх.

За враженнями книга гірша в тому сенсі, що здається, ніби герої бігають туди-сюди, тому що Мартіну треба їх чимось зайняти. Подивіться на маршрути Джеймі чи Арії. Не кажучи про вже давно загублену Данерис.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джордж Мартін. Битва королів: Тут немає щасливих персонажів. Ніхто не отримує того, на що розраховує. Будь-який успіх є короткочасним. Але це цілком природно, оскільки Мартін пише про війну у самому розпалі.

→ Джордж Мартін. Гра престолів: Жив-був собі намісник, який був змушений загнати себе в пастку, стати правою рукою короля, тому що йому не залишили іншого вибору. І це порушило баланс в усьому королівстві. І все, що робиш, розхитує ситуацію тільки сильніше.

→ Шерон Кей Пенман. Осяйне сонце: Безумство Генріха VI з роду Ланкастерів, захоплення влади Едвардом IV і нетривале королювання Річарда III. Ти переконуєшся, наскільки хистким може бути мир, якщо його фундамент зведений на піску.

Філіп К. Дік. Людина у високому замку. Відгук

Для того, щоб легше пояснити свої суперечливі враження від книги, я розгляну її структурні елементи окремо, покроково.

Перше, що ми бачимо – це канва: альтернативний світ, в якому країни Осі здобули перемогу в Другій світовій війні. Саме можливість дослідити інший, ймовірний перебіг історії привернула мою увагу до книги Діка.

Другий елемент – це власне сюжет. Якби я враховував тільки його і підґрунтя з попереднього абзацу, я би проголосив цей твір посереднім. Якщо ви шукаєте твір, по рядках якого можна швидко пробігтися поглядом і трохи розважити свій мозок, то вам не сюди.

Третім шаром є інтертекстуальність. Біблія, «І цзін», реальні та існуючі твори грають тут дуже важливу роль. До такої міри, що занурюють героїв у середньовічний фанатизм, в якому написане формувало світогляд читачів.

Нарешті, не виключаю, що можна розбивати прочитане на дедалі менші частинки, але зупинюсь на підтексті. Повертаючись до думки у попередньому параграфі, написане як диктат світогляду – це ж і є складовою пропаганди, темою якої просякнута вся книга.

Але ця тема – на поверхні, а можна копати глибше. Наприклад, ще в перших розділах автор зображає мімікрію – але це не просте пристосування до загарбницького ладу або колабораціонізм, а ще згубніша течія, яка змушує поневолених ототожнювати себе з переможцями, шукати в собі вади і прагнути досягнути ідеалізованого рівня опонентів.

Є тема визначеності (навіть фаталізму) і спонтанності, коли герої не дозволяють собі зробити власний вибір, вибрати власний шлях і покладаються на мудрість віків у час, який докорінно відрізняється від усього пережитого людством. Парадокс в тому, що шлях – дао – породжує інь і ян. І так далі. Про це, схоже, також написано в книзі, однак я не надто в цьому обізнаний, щоб каламбурити на цю тему.

П’ятим (обіцяв же зупинитися…) є відкритий фінал. І він, мабуть, пантеличить менше за все інше.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джвандзи: Дійсно, «що більше слів, тим менше залишається глузду». Щось мені підказує, що книга про те, що мудреці замінили Правду знанням. То чи є сенс дошукуватися істини в їхніх словах, переданих нам пізнішими тлумачами?

→ Карел Чапек. Війна з саламандрами: Людство починає промислову експлуатацію підводних істот і настільки захоплюється спокусою легкої наживи, що не в змозі зупинити механізм, який саме ж і запустило в дію.

→ Джордж Орвелл. 1984: Нещастя Сміта в тому, що він мислить раціонально, він не навчився не помічати нелогічностей і напівсвідомо коригувати не тільки свої дії, але також думки і – ще важливіше – почуття на догоду Партії, як це вдається іншим.