Настав час послухати історії від чоловіка,
який на лавці чекає свій автобус. Хвилиночку… Такого не було у книзі. Не було в
ній Джона Леннона. Не було там й Елвіса Преслі. Та й сам Форрест Гамп виглядає
трохи інакше, вам не здається?
Форрест Гамп народився і виріс в Алабамі. І
це, мабуть, єдина річ, яка не здається в його житті дивовижною, оскільки
загалом він не був частиною історії – він творив історію. Варто перелічити його
«скромні» досягнення. В коледжі він став
найкращим гравцем студентської футбольної ліги. Подумаєш. За службу у В’єтнамі
отримав Медаль Пошани. Буває…
«Той факт, що я був занатто дурний для
футболу на студентському ривні, здається, ніяк не вразив Вооружонні сили США»
(Південний акцент Форреста я намагався передати степовим говором, проте я на ньому не знаюся, всі матеріали брав з відкритих джерел, вибачте, раптом щось не вдалось.)
Тоді почалося. Він врятував Мао Цзедуна від
втоплення. Став пілотом НАСА під час першого польоту на Марс, але після
пошкодження корабля був змушений сісти у Папуа Новій Гвінеї і декілька років жити
серед канібалів. Знімався у Голлівуді. Займався реслінгом на національному
рівні. Створив корпорацію з вилову креветок і балотувався в Сенат.
«Я знизав плечима і кивнув, але в темній
голові щось бистро почяло розвиднятися. Я просто старий бідний ідіот, а теперечки
я повинен піклуватися про все лютство»
То в чому справа, як Форресту вдалося стати
настільки успішним? Почати слід з того, що він мав IQ близько 70, а кожного
разу потрапляв у халепу через те, що думав занадто повільно, щоб відразу
помітити, на що наражається, і сказати «ні».
«Протягом усього життя я, хоч усрись, не
рузумів, що відбувається. Щось траплялося, потім ще щось, а згодом ще і так
далі, і майже ніколи я не видів логіки»
І це дійсно халепа, бо хто у здоровому глузді
відправить його у космос? У такі моменти інші герої показували, хто з них
дійсно ідіот – розумово відстала людина чи вони самі. І зазвичай після
скандальної кульмінації ще однієї авантюри на Форреста чатував черговий дурень,
готовий запропонувати йому безглузду ідею, від якої він не зміг би відмовитися.
«Можливо, я ідіот, але, хай там що, зазвичяй
я намагався чинити правильно, а сни – це просто сни, чи не так? Тош, попри все,
що трапилося, я ось що думаю: якщо озирнутися, я можу впевнено сказати, що
принаймні прожив нескучне життя»
В книзі багато гумору (якщо хочете сприймати
це як гумор) або іронії (це мені більше до смаку). Родзинка роману – вплетення в
сюжет історичних подій і постатей. В’єтнамська війна, Вотерґейт, хіпі,
президенти Джонсон і Ніксон. Пригоди Форреста Гампа – це зайвий доказ того,
яким абсурдним інколи може бути життя. Проте також це нагадування, що
можливості чекають на нас за кожним поворотом, просто не слід замислюватися над
тим, яким складним буде шлях до мети, і не відмовлятися одразу від пропозицій.
«Я рузумію, що як в ідіота і все таке, в мене
не повинно бути власної філософії, але, можливо, це тільки тому, що ніхто не
спроміхся поговорити про це зі мною»
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Схожі дописи:
→ Стівен Кінг. Зелена миля: Маючи інтелект
аутиста і погану пам’ять, Джон Коффі не вміє зав’язувати шнурки і боїться
темряви. Він не може згадати, звідки з’явився, проте, враховуючи його здібності
до зцілення, можна сказати, що він звалився з небес.
→ Денієл Кіз. Множинна особистість Біллі Мілліґана: Під час затримання 26-річний Біллі Мілліґан поводиться як зляканий
хлопчик, який не розуміє, що відбувається. Схоже, у нього розлад множинної
особистості, але в унікальній, значно ускладненій формі.
→ Хорхе Луїс Борхес. Фунес пам’ятущий: Іренео
Фунес у молодому віці здобув здібність запам’ятовувати найменші деталі і всі
пов’язані з цим відчуття, які його тоді охоплювали. В той же час він не розумів
поняття узагальнення і абстракції.
Немає коментарів:
Дописати коментар