Джордж Мартін. Гра престолів. Відгук

Купився на хайп навколо серіалу, але вирішив не дивитися, а прочитати. Спочатку здавалося, що «Гра престолів» здобула свою популярність завдяки жанру (порівняймо з «Володарем перснів») і мішкам доларів, витрачених на зйомку.

Проте у самої книжки не тільки гарна обкладинка (хоча насправді обкладинка така собі). Мартіну дійсно вдалося передати дух лицарської доби, він розуміє поняття васалітету, лицарських чеснот, але і зради та підступності; тобто він розуміється на тому, якою була Європа ще кілька століть тому, і вміло застосовує свої знання, а не просто романтизує щось наближене до Середньовіччя і відсуває це кудись на задній фон.

Разом з тим, він вводить фентезійні і міфологічні елементи в свій текст. Гаразд, тут немає ельфів та гномів, однак є дракони і (нібито) мантикори, є пророчі сни і живі мерці. Це не просто світ людей, перенесений на іншу планету.

Але це тільки те, що стосується жанру. Книга цікава не тільки цим. Сюжет направду інтригуючий, але хочу звернути увагу на те, що знаходиться в його серці. Жив-був собі намісник, який був змушений загнати себе в пастку, стати правою рукою короля, тому що йому не залишили іншого вибору. І це порушило баланс в усьому королівстві. І все, що робиш, розхитує ситуацію тільки сильніше. Найцікавіше – це спостерігати за реакцією (або її відсутністю) на наближення неминучої катастрофи. Я перечитав свій відгук на «Осяйне сонце» і тепер не дивуюся, чому кажуть, що «Гра престолів» писалася з Війни Троянд.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Кен Фоллетт. Колона вогню: Кінґзбриджський собор досі стоїть на фоні, але події третьої книги серії розгортаються передусім далеко від нього. Ця історія про те, як впродовж півстоліття католики і протестанти борються за свою віру.

→ Бернард Корнвелл. Останнє королівство: Утред Беббанбурзький вбитий данськими завойовниками. Його десятирічного сина Утреда-молодшого захопив у полон один із данів, Рагнар Безстрашний, для якого хлопчик з часом стає наче сином.

→ Шерон Кей Пенман. Осяйне сонце: Безумство Генріха VI з роду Ланкастерів, захоплення влади Едвардом IV і нетривале королювання Річарда III. Ти переконуєшся, наскільки хистким може бути мир, якщо його фундамент зведений на піску.