Марґарет Етвуд. Рік Потопу. Відгук

Я помилявся. Чи пам’ять збрехала. Але друга книжка трилогії не гірша за першу. У першій відповідальність звалилася на недолугого Джиммі, і він прокляв Деркача. У другій головні героїні Тобі і Рен підготовані виживати у скрутних умовах і навчені пробачати. Такий контраст із долею бідолахи Джиммі.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Орикс і Деркач: На плечі невдахи-Джиммі впала доля майбутнього людства. Джиммі, звісно, ходячий словник, але його єдиним досягненням можна вважати хіба що дружбу з генієм-Деркачем, який і накинув на нього тягар.

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

→ Марґарет Етвуд. Оповідь служниці: Служниці – це гіпертрофовані сурогатні мами. Гілеад перетворив жінок на «ходячі матки», але я якось не одразу втямив, що це вони так збочили сурматеринство. Надто добре Етвуд вдаються антиутопії.

Василь Кожелянко. Дефіляда в М*скві. Відгук

Є пара справді смішних розділів. Проте історії тут – на кількадесят сторінок. Туди додані алюзії заради гумору, але щось мені здається, що я писав подібне ще в школі. Решта твору – це просто комедійні скетчі, які лише якось побіжно торкаються сюжету. Було приємно прочитати про крах СРСР, але мистецького задоволення немає.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Петро Яценко. Нечуй. Немов. Небач: Внаслідок операції, серце Івана Левицького замінюють на механічне. У цьому не було б нічого незвичного, але його справжнє серце є предметом давньої гри і належить – буквально – не тільки йому одному.

→ Ярослав Мельник. Маша, або Постфашизм: Після перемоги фашизму з людей нижчих рас зробили сторів – людиноподібних тварин. Стори виглядають так само, як люди, але, позбавлені людського виховання, вони розумово скотилися до худоби.

→ Наталка Сняданко. Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма: Книга написана уривками про кілька поколінь родини і на позначці у чверть книги досі незрозуміло, чи є тут якийсь сюжет. Схоже просто на мемуари тривалістю у століття.

Марґарет Етвуд. Орикс і Деркач. Відгук

У серпні, але 10 років тому, я дізнався про вихід третьої книжки з трилогії невідомої тоді для мене фантастки. Анотація мене зацікавила. Я спіратив усі три і перша мені так сподобалася, що я почав її перекладати до того, як дочитав. Досі є 4 з лишком розділи перекладу.

Тепер я перечитую вже КУПЛЕНІ пейпербеки і згадую, чим мені сподобалися ці книжки. Тобто, пам’ятаю, що мені сподобалася перша, а дві інші тоді наче здалися слабшими. Подивимось. А перша, мабуть, сподобалась не тільки через постапокаліптичність, а ще й через те, що на плечі невдахи-Джиммі впала доля майбутнього людства (або його нової версії). Джиммі, звісно, ходячий словник, але його єдиним досягненням можна вважати хіба що дружбу з генієм-Деркачем, який і накинув на нього тягар. Тож Джиммі, який нічого не досяг у житті, призначили відповідальним за найважливіше завдання в світі.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

→ Марґарет Етвуд. Оповідь служниці: Служниці – це гіпертрофовані сурогатні мами. Гілеад перетворив жінок на «ходячі матки», але я якось не одразу втямив, що це вони так збочили сурматеринство. Надто добре Етвуд вдаються антиутопії.

Філіп Рів. Місяць Скрівенера. Відгук

Книга про те, як Фівер повернулася до Лондона, але її матері не сиділося на місці, тож вони вдвох попрямували в пошуках загадкової піраміди, яка ховає відповіді на питання – але ніхто не певен, на які саме.

Дуже сумно, що Філіп Рів так і не дописав цю тетралогію. Пройшло 12 років, і він запевняв, що четвертої книги не буде. Камон, написати 8 книжок з 9 у цьому всесвіті і кинути? Не так давно він щось склеїв для книжки про Анну Фенґ, то чому б не для цієї?

Обірвав на самому цікавому. Чим закінчиться трансформація доктора Крама? Чи загине Чарлі він палаючого метеорита? (Сподіваюся.) Чи повернеться Арло і чи буде любовний трикутник? Головне, чи докопається Фівер до розгадки причин апокаліпсису? Ну, і ще щось про те, як Лондон катався по висохлому Північному морю.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Філіп Рів. Фівер Крам: Гільдія інженерів віддає Фівер Крам в якості помічниці археологу Кіту Соленту, щоб відкрити величезний сейф, залишений колишнім правителем Лондона. Водночас в місті зростає паніка через те, що з півночі насувають варвари.

→ Філіп Рів. Повітряні сіті: Фівер Крам, яка тепер веде самостійне життя подалі від ордену інженерів, стає справжньою інженеркою. Її винаходи поки що не надто вражають, та все ж. А ще потрапила у пригоди, зустрівши юнака, який мріє віднайти секрет польоту.

Сергій Жадан. Ворошиловград. Відгук

Цей роман дав мені більше, ніж я розраховував. Звісно, я завжди обираю книжки за анотаціями. Мене зацікавило рейдерство і, головне, повернення до свого минулого – це все тут було. І навіть десь на середині книжки я міг сказати лише, що вона норм. Тільки згодом я зрозумів, що пропускав дещо більше. Що це не просто якась лінійна оповідь.

Я не одразу вловив принаду роману. Але звертати увагу слід було на чи то марення, чи то містику, чи то магічний реалізм. Скажімо, тут Герман натрапляє на могили друзів, з якими нещодавно бачився. Або повертається із залізниці, а йому кажуть, що немає тут ніякої залізниці. Щось змушує підніматися тіні, примари минулого, вони затуляють чи змішуються з теперішнім, ніби закидаючи Германа в часову петлю.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ґабріель Ґарсія Маркес. Сто років самотності: У світі, де магія переплітається з реальністю, покоління за поколінням потрапляло у ту саму пастку, поки нарешті не народився той, хто, як вважалося, мав би відкрити нову сторінку в історії роду.

→ Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї: Рубі Леннокс здається, що в її будинку живуть привиди минулих поколінь. На плечах Рубі лежить важче завдання, ніж було в її попередниць – знайти вихід з лабіринту безперервних страждань.

→ Хосе Доносо. Розпутний птах ночі: Автор вибудовує монструарій, в якому потвори стають чимось звичайним, і капеланію, утриманці якої перетворюються на чудовиськ. Там Німенький намагається мститися за своє минуле, проте воно його щоразу наздоганяє.