Цю Мяоцзінь. Записи крокодила. Відгук

Студентка Лацзи любить інших жінок, а позаяк дія відбувається на Тайвані на межі 80-х і 90-х, ще не має чіткого розуміння, яким має бути лесбійське кохання. Руйнівними для Лацзи стають стосунки з Шуй Лін: вона не може примирити в собі інь і ян, вагається довіряти іншій. Кохання зазнає краху, адже його ідеал законсервовано і поміщено на вітрину, і обоє не готові рухатись далі, бо нічого кращого в їхніх стосунках, як вони думають, вже не станеться.

Я думав: що це зі мною? Хіба я просто не розумів раніше любовних романів, а тепер прозрів? Але на останніх сторінках я усвідомив, що це зовсім не любовний роман, а роман про любов. Ні, це зізнання у коханні, виражене в книзі. Ні, це поезія. Я не знаю, як це пояснити, це треба читати.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Рорі Павер. Дикі дівчата: Школу для дівчат зачинили на карантин через дивну хворобу: хтось позбувається ока, у когось кам’яніє рука або випирає другий хребет. Фінал здається безжальним, бо приготований для найвитривалішої трійці.

→ Ольга Кобилянська. Valse mélancolique: Дві подруги впускають у своє життя третю, котра має трагічне і таємниче минуле. Ця новела – про сестринство і співпереживання, сподівання і прагнення до самоствердження молодих мисткинь.

→ Пітер Екройд. Квір-місто: Гей-Лондон від римлян до сьогодення: Лондон майже завжди був толерантним містом, гайки почали закручувати десь аж в 18 столітті, в 19 ввели смертну кару, і гомофобія процвітала до середини 20 століття.

Айра Левін. Дитина Розмарі. Відгук

Розмарі і Ґі переїжджають в нову квартиру. Розмарі вагітніє, але її непокоять деякі дрібниці: дивні сусіди, таємнича історія будинку, певна нещирість чоловіка і багато-багато збігів, які неможливо просто так пояснити.

Мабуть, я давно не читав жахів, тому залишився настільки задоволений прочитаним. Я б навіть сказав, що це психологічний трилер, якби не поодинокі елементи справжнього горрору. Тут все ж переважає параноя, маніпуляції, недомовки. І, знаючи, що тут має бути щось страшне, і помічаючи чергову підозрілу деталь, моя параноя зростала, як і у героїні.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Нік Каттер. Глибина: В обмеженому середовищі, звідки нікуди тікати, страхи дитинства знову переслідують вже дорослих героїв. Це той випадок, коли кров холоне в жилах. Тримає в напруженні до кінця.

→ Емма Доног’ю. Кімната: Мільйони людей живуть у клітках різного штибу, навіть якщо навколо немає ґрат і парканів. Ця книжка – передусім промінь надії для сучасних рабів, попри всі наявні недоліки.

Філіп Рів. Винагорода хижака. Відгук

Том і Гестер потрапляють на Анкоридж, юна правителька якого вирішила переселити місто в Америку. Подій дуже багато: тут є підводні грабіжники; новостворене войовниче крило Ліги Проти Руху; Сталкер(ка); хижаки з Архангела; подорож незвіданими краями. Кілька слізних моментів, але це тільки квіточки порівняно з тим, що ще буде.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Філіп Рів. Ілюстрований світ «Смертних машин»: Більша частина написаного тут лише доповнює те, що є в книгах. Також чимало розказано на теми, які в книгах ледь зачепили. Окраса путівника – це безумовно ілюстрації.

→ Філіп Рів. Нічні польоти: Три короткі історії-приквели про Анну Фенґ. Ріва, мабуть, задовбували, щоб він написав про неї передісторію, от і вийшло дуже коротко, розділене на три частини і не дотримано правила «показуй, а не розказуй».

→ Філіп Рів. Смертні машини: У постапокаліптичну добу комусь здалося розумним не транспортувати ресурси до міст, а транспортувати міста до ресурсів. Саме так міста поставили на колеса, і тепер вони ганяються одне за одним – виживає найсильніше.

Самір Амін. Евроцентризм. Критика однієї ідеолоґії. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Автор: Самір Амін (Samir Amin)

Країна походження: Єгипет

Назва оригіналу: L’eurocentrisme: Critique d’une idéologie

Мова оригіналу: англійська, французька

Рік видання: 1988

Рік перекладу: 2022

Перекладачі: А. Козак, В. Петруша, Р. Тиса, І. Цюпа

Видавництво: Вперед

 

Книга не про євроцентризм і навіть не про його критику, а про критику універсалізму згаданого євроцентризму, під яким мається на увазі, що той шлях, яким іде (ішла) Європа – єдино правильний для всіх країн. Детальніше не буду пояснювати, бо точно заплутаюся – ця праця не для початківців, у мене при прочитанні голова пливла.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Кримський інжир. Куреш. Відгук

У цій частині порівняно мало текстів українською. Але десь так я і уявляв цю антологію: більшу частину мають складати не тексти українців про Крим, як це було в попередніх частинах, а тексти кримчан, навіть якщо вони не перекладені. Хоча найбільше я чекаю перекладів великих форм з кримськотатарської. Запам’ятав Нарімана Джеляла й Ігоря Мітрова.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Кримський інжир: Казали, що перша збірка має банально-романтичний присмак, але, думаю, і така література про Крим повинна зберегтися для історії. Для мене найкращі тут Світлана Тараторіна, Ілона Червоткіна, Євгенія Світоч і Єва Райська.

→ Кримський інжир. Демірджі: Другий том трохи кращий за перший, але загалом присмак той самий. Тут сподобалися Джан Гуль, Осман Аріфмеметов, Наталія Смирнова, Анна Карач і Сергій Жадан.

→ Кримський інжир. Чаїр: Ця збірка безумовно краща за дві попередні. Особливо високий рівень у прози. Мої фаворити: Ельвіра Озкан, Стана Корунна, Анастасія Якименко, Марина Пономаренко, Сєярє Кокче і поза конкуренцією Олександра Очман.

Лариса Масенко. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Відгук

Коли українські мовознавці намагаються відсунутися від усього російського, це сприймається як націоналізм. Щоби бути нормальними треба робити все, як в російській мові. Розвивати мову по-українському не можна, треба розвивати її за російським зразком. Де є один варіант, треба додати паралельний, подібний російському. Де є два варіанти, треба подібний до російського. Це було до війни, а після неї – ще більший треш. Сорок років потому використовувати ті самі приклади для дискредитації буржуазного націоналізму в мові. А ще й писати те саме, хоча перед вами тепер є історія цієї країни і її мовної політики, ви знаєте, до чого це все призвело, але вивертаєтесь, як можете, і навіть ще більше посилаєтесь на Леніна. Мене теж вивертає, коли я це читаю.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ольга Крижанівська. Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика: В посібнику ґрунтовно розписані історичні зміни в українській мові і усюди наведені приклади з писемних пам’яток, а подеколи і не один.

→ Максим Рильський. Проблеми художнього перекладу: Головний висновок після прочитаного – перекладач повинен намагатися принаймні якомога повніше зрозуміти елементи оригіналу твору. А ось як саме перекласти – це питання з багатьма відповідями.

→ Максим Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням: Українські автори почали перекладати ще тоді, коли українські переклади не мали читачів, адже розуміли, що мова, якою звучить світова класика – це вже не діалект.

Філіп Рів. Смертні машини. Відгук

У постапокаліптичну добу комусь здалося розумним не транспортувати ресурси до міст, а транспортувати міста до ресурсів. Саме так міста поставили на колеса, і тепер вони ганяються одне за одним в дусі муніципального дарвінізму (природний добір – виживає найсильніше місто).

Лондонський підліток Том Нетсворті опиняється в глушині разом із супутницею. Гестер Шоу з невідомої причини хотіла вбити Томового боса, але впала за борт. Тепер їм двом треба повернутися до міста, яке постійно від них віддаляється: він хоче додому, вона – помститися.

Щось я забув, наскільки кривава ця книга. Виглядає чудовим підлітковим фантастичним романом з фокусом на пригоди, але тут стільки смертей!

У 2018 році, саме перед виходом фільму, я шукав видавництво, яке погодилось би надрукувати цю книгу (ну, перекладачем мав би бути я, це ясно). «Богдан» заманив мене на інший проєкт, а до Ріва так і не дійшли.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Філіп Рів. Ілюстрований світ «Смертних машин»: Більша частина написаного тут лише доповнює те, що є в книгах. Також чимало розказано на теми, які в книгах ледь зачепили. Окраса путівника – це безумовно ілюстрації.

→ Філіп Рів. Нічні польоти: Три короткі історії-приквели про Анну Фенґ. Ріва, мабуть, задовбували, щоб він написав про неї передісторію, от і вийшло дуже коротко, розділене на три частини і не дотримано правила «показуй, а не розказуй».

→ Крістофер Пріст. Перевернутий світ: Гелворд Манн живе на Землі – велетенському місті, яке поставили на рейки. Місто ніколи не повинно зупинятися, адже постійно наздоганяє точку оптимуму, в якому можливе його життя. А позаду його чекає смерть.

Хосе Доносо. Розпутний птах ночі. Відгук

Перший розділ, думки: що це за вінегрет? Заключний розділ: це геніально. Книга дуже незвичайна, чим відлякує і так само приваблює. Хто б що не казав, сюжет тут є, але не переповідатиму його. Краще дати коротке пояснення, інакше об цю цеглину можна зламати голову.

Отже, візьмімо персонажа з прізвиськом Німенький. Уявімо, що в тому, що він розповідає, розмивається межа між дійсністю і уявою. Одне переходить в інше, і цей перехід не завжди очевидний. Так само розмивається межа між дійсністю і минулим. За помахом руки персонажі або зникають, або і перевтілюються на когось із іншої епохи. Таким чином вся дійсність переписується. І не раз. Протягом пів тисячі сторінок Німенький намагається позбутися минулого і саме ці трансформації і реєструються нами як мішанина подій та імен.

Події перемикаються з монструарію, в якому дон Аскойтіа доручив виродкам виховувати свого потворного сина – останнього нащадка славетного роду, зведеного нанівець; і переходять до капеланії, що служить притулком для старих, які здебільшого втратили клепку. Серед старих, здвигнутих баб ховається Німенький, який намагається мститися за своє минуле, проте воно його щоразу наздоганяє, бо у ненадійного оповідача змінюється все і водночас нічого.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ґабріель Ґарсія Маркес. Сто років самотності: У світі, де магія переплітається з реальністю, покоління за поколінням потрапляло у ту саму пастку, поки нарешті не народився той, хто, як вважалося, мав би відкрити нову сторінку в історії роду.

→ Хорхе Луїс Борхес. Книга Піску. Пам’ять Шекспіра: Крім Борхеса-фантаста, в цій книзі присутній ще й Борхес-реаліст, оповідання якого написані не менш майстерно. Але, в той же час, тут немає елітарних творів, тому книга підходить для знайомства з автором.

→ Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї: Рубі Леннокс здається, що в її будинку живуть привиди минулих поколінь. На плечах Рубі лежить важче завдання, ніж було в її попередниць – знайти вихід з лабіринту безперервних страждань.