Найуспішніший дурень знову підкорює світ. Він
пройшов вогонь, воду і помийні ями у В’єтнамі, своїм прикладом довів, що дурний
не той, хто розумово відсталий, а той, хто хоче доказати, що розумніший за
розумово відсталого. Тому не знаю, чому в другій книзі Форрест Гамп почав
займатися саме цим. *скрегіт голки по платівці*
Нагадаю, у попередній книзі після насичених
років Форрест Гамп став власником бізнесу з вилову креветок. Його кохана
одружилася на іншому чоловікові, але виховує Форреста-молодшого. Тепер все йде
шкереберть. Дженні та її чоловік помирають, а компанія зазнає краху. Форрест
перебуває у постійному пошуку грошей, щоб його син міг жити повноцінним життям.
І знову розпочинаються його пригоди.
«Знаєш, Форресте, ти по-своєму чюдовий, але
твоя головна вада – ти всім віриш. Ти не думаєш про те, що є люди, які нагріють
тебе за першої-ліпшої нагоди. Їм хватить одного погляду, щоб назвати тебе
шмаркачом. А твоя велика дурна дупа не помічяє ризниці. Ти ставишся до всіх,
наче вони твої друзі. У житті ш все не так, Форресте. Багато хто з їх – не твій
друг. Вони просто дивляться на тебе, наче банківський робітник на того, хто
прийшов взяти заєм, і думають: як нам обідрати цього селюка? І з цим не поробиш
нічього, Форресте. З цим не поробиш нічього»
(Південний акцент Форреста я намагався
передати степовим говором, проте я на ньому не розуміюся, всі матеріали брав з
відкритих джерел, тому вибачте, раптом щось не вдалось.)
Згадуючи минуле, він знову грає в
американський футбол, тепер на професійному рівні. Він продає енциклопедії,
стає винахідником нової формули для Кока-Коли і працює на свинофермі. Не
усвідомлюючи наслідків, він веде перемовини з Іраном – цей політичний скандал
залишиться в історії під назвою Іран-контрас. Форрест працює в тематичному
парку розваг, де всі атракціони присвячені біблійним оповіданням. Торгує
інсайдерською інформацією на біржі. І знову – знову! – опиняється в армії.
Нарешті він заспокоюється і починає розводити устриці (і знову захоплює
американський ринок, як у випадку з креветками).
«Може, ти не найкмітливіший чьоловік у місті,
але в тебе більше здорового глузду, ніш у багатьох»
У книги немає слабких сторін, проте є
зловживання окремими художніми засобами. Вінстон Грум повторює самого себе –
знову футбол, знову армія, знову бізнес на морепродуктах. У попередній книзі
Форрест був заручником обставин – у цій він сам партачив, а потім незліченну
кількість разів або давав драпака, як Бенні Гілл під «Якеті сакс», або опинився
у в’язниці, що ставалося ну надто вже часто. Форрест вже не здавається
обдарованим ідіотом, він все більше змахує на телепня-невдаху, страждання якого
заслужені.
«Нас віддухопелять так, що жити перехочеться,
тош, як нам потрибен цап відбувайло, то хай це будеш ти. Все одно ти вже у всіх
у чьорному списку»
Разом з тим, книга не менш весела, ніж
попередня. Форрест Гамп знову потрапляє в абсурдні ситуації, з яких вийти
неушкодженими, схоже, може тільки той, кому бракує клепок помітити їх
абсурдність. У першій книзі життєві ситуації чергувалися з ледь не
фантастичними. У продовженні Форрест Гамп бере участь ледь не у кожній значущій
події в тогочасній історії США і навіть зустрічає Тома Хенкса, який зобразив
його у фільмі.
«Отже, я росповів йому коротко про свою
строкату кар’єру, і, послухавши трохи, Том Хенкс каже: "Що ш, пане Гамп,
Ви безумовно цікавий чьоловічьок. Здається, сліт зняти фільм про історию Вашого
життя."»
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Схожі дописи:
→ Вінстон Грум. Форрест Гамп: Пригоди
Форреста Гампа – це зайвий доказ того, яким абсурдним інколи може бути життя.
Проте також це нагадування, що можливості чекають на нас за кожним поворотом,
просто не слід одразу від них відмовлятися.
→ Стівен Кінг. Зелена миля: Маючи інтелект
аутиста і погану пам’ять, Джон Коффі не вміє зав’язувати шнурки і боїться
темряви. Він не може згадати, звідки з’явився, проте, враховуючи його здібності
до зцілення, можна сказати, що він звалився з небес.
→ Хорхе Луїс Борхес. Фунес пам’ятущий: Іренео
Фунес у молодому віці здобув здібність запам’ятовувати найменші деталі і всі
пов’язані з цим відчуття, які його тоді охоплювали. В той же час він не розумів
поняття узагальнення і абстракції.
Немає коментарів:
Дописати коментар