Для того, щоб легше пояснити свої
суперечливі враження від книги, я розгляну її структурні елементи окремо,
покроково.
Перше, що ми бачимо – це канва:
альтернативний світ, в якому країни Осі здобули перемогу в Другій світовій
війні. Саме можливість дослідити інший, ймовірний перебіг історії привернула
мою увагу до книги Діка.
Другий елемент – це власне сюжет.
Якби я враховував тільки його і підґрунтя з попереднього абзацу, я би
проголосив цей твір посереднім. Якщо ви шукаєте твір, по рядках якого можна швидко
пробігтися поглядом і трохи розважити свій мозок, то вам не сюди.
Третім шаром є інтертекстуальність.
Біблія, «І цзін», реальні та існуючі твори грають тут дуже важливу роль. До
такої міри, що занурюють героїв у середньовічний фанатизм, в якому написане
формувало світогляд читачів.
Нарешті, не виключаю, що можна
розбивати прочитане на дедалі менші частинки, але зупинюсь на підтексті.
Повертаючись до думки у попередньому параграфі, написане як диктат світогляду –
це ж і є складовою пропаганди, темою якої просякнута вся книга.
Але ця тема – на поверхні, а можна
копати глибше. Наприклад, ще в перших розділах автор зображає мімікрію – але це
не просте пристосування до загарбницького ладу або колабораціонізм, а ще
згубніша течія, яка змушує поневолених ототожнювати себе з переможцями, шукати
в собі вади і прагнути досягнути ідеалізованого рівня опонентів.
Є тема визначеності (навіть
фаталізму) і спонтанності, коли герої не дозволяють собі зробити власний вибір,
вибрати власний шлях і покладаються на мудрість віків у час, який докорінно
відрізняється від усього пережитого людством. Парадокс в тому, що шлях – дао –
породжує інь і ян. І так далі. Про це, схоже, також написано в книзі, однак я
не надто в цьому обізнаний, щоб каламбурити на цю тему.
П’ятим (обіцяв же зупинитися…) є
відкритий фінал. І він, мабуть, пантеличить менше за все інше.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Джвандзи: Дійсно, «що більше слів, тим менше залишається глузду». Щось мені підказує, що
книга про те, що мудреці замінили Правду знанням. То чи є сенс дошукуватися
істини в їхніх словах, переданих нам пізнішими тлумачами?
→ Карел Чапек. Війна з саламандрами:
Людство починає промислову експлуатацію підводних істот і настільки
захоплюється спокусою легкої наживи, що не в змозі зупинити механізм, який саме
ж і запустило в дію.
→ Джордж Орвелл. 1984: Нещастя Сміта
в тому, що він мислить раціонально, він не навчився не помічати нелогічностей і
напівсвідомо коригувати не тільки свої дії, але також думки і – ще важливіше –
почуття на догоду Партії, як це вдається іншим.
Немає коментарів:
Дописати коментар