Я навіть зрозумів, для чого Нювел
написав цю трилогію. Він піднімає багато важливих питань. Расова дискримінація,
місце у суспільстві, свобода вибору, свобода пересування. Йому все краще
вдається описувати дистопічний світ. Але, чесне слово… Його персонажі в лоб
говорять «я відчуваю смуток» або «ти мене ненавидиш». Їхні діалоги примітивні.
Вони можуть пояснювати причини своїх дій, а співрозмовник відповість: «Так, я
тебе не підтримую, але розумію. Давай про щось інше». Єдиний спосіб показати,
що між подіями пройшов якийсь час, це на початку розділу сказати «скільки років
пройшло з нашої зустрічі?» І через кількадесят сторінок спитати те саме. Нювел
знову і знову повертає в сюжет другорядних персонажів. «А пам’ятаєте того
росіянина, про якого ми давно не чули? Тепер він без явної причини працює на
нас!» Нювел просто не вміє писати. В третій книзі йому нарешті вдаються якісь
глибокі уривки, але загалом це жах.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Сільвен Нювел. Сплячі гіганти: По
Землі розкидані частини велетенського робота, вік якого становить кілька тисяч
років. Або нам на планеті передувала високорозвинена цивілізація, або ми
нарешті знайшли доказ існування позаземного життя.
→ Сільвен Нювел. Розбуджені боги: Тут
більше хаосу, паніки. Почуттям героїв приділяється чимало уваги, але вже
відчувається зміна акцентів, холодок по спині, що десь там є дещо могутніше,
ніж вся зброя людства.
→ Ніл Стівенсон і Ніколь Ґалланд. Злет і падіння ДОДО: Хтось намагається воскресити магію, тому новостворений
ДОДО (Департамент особливих діахронічних операцій) США працює над створенням
середовища, в якому вона можлива, щоб випередити суперників.
Немає коментарів:
Дописати коментар