Інґмар Берґман. Довірливі розмови. Відгук

Між правдою і брехнею ми неодмінно обираємо мовчанку, усвідомлюючи, що правда сильніша і зрештою відкриється. Та тільки ніхто не знає, що робити далі.

Інґмар Берґман пропонує поглянути на фрагменти з життя Анни, розкидані на проміжку 27 років. В центрі уваги – розмови жінки з пастором, чоловіком, матір’ю і подругою. Розмови про зраду. Її причини і наслідки.

«Как описать бег по кругу, мелочное нытье, бесконечные и все более унизительные вопросы, которые в конце концов препятствуют любому состраданию? Как мне описать те ядовитые пары, которые незаметно, словно нервно-паралитический газ, отравляют атмосферу дома, долго, возможно всю жизнь, разъедая чувства и мысли его обитателей?»

(Тут і далі цитати з книги Бергман Ингмар. Исповедальные беседы / Пер. с швед. А. А. Афиногеновой. – М. : РИК «Культура», 2000. – 432 с. – ISBN 978-5-8334-0073-2.)

Якщо ви очікували, що все минеться, змушений вас розчарувати: в цьому творі немає нічого фантастичного, він про справжніх людей.

Кілька думок з приводу книги:

По-перше, Берґман-режисер тут ще більше проявляється. Сцени повісті змінюються так само різко, як сцени фільму. Відчутна певна відстороненість від подій, але водночас всі спогади забарвлені суб’єктивним поглядом головної героїні.

«В этом кратком "сейчас" ее чувства и разум осознают бесповоротную жестокость любовного свидания. И сейчас, именно сейчас, она ясно понимает, что ни о чем не жалеет»

По-друге, хай би що не відбувалося, Анна сама вирішувала свою долю. Вона обрала свій фах. Вона сама обрала собі чоловіка. Вона втягнула себе у безнадійні стосунки з коханцем. Повість не розповідає, чи відчувала вона себе винною у всіх своїх бідах, тому що це всього тільки п’ять розмов, багато чого залишилося поза кадром.

По-третє, всі тривоги її сповідальних розмов гамують слова з пролога-епілога:

«Позорные деяния, совершающиеся во имя любви, – дело рук человека, сокрушительное доказательство того, что мы свободны совершать всевозможные преступления»

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Інґмар Берґман. Недільне дитя: Інґмар Берґман згадує дитинство, коли його тривожила смерть і стосунки батьків, згадує лють і силкується забути того батька, якого не любив, дивлячись на того батька, якого ніколи не знав.

→ Арундаті Рой. Бог Дрібниць: Старші члени родини, життя яких не можна назвати цілковито успішним, занапащають життя молодшим. Неможливо з певністю сказати, чи вони винні, чи традиції суспільства, в якому вони живуть.

→ Гарпер Лі. Вбити пересмішника: Аттикус Фінч – адвокат темношкірого, якого несправедливо визнають винним. Такий вирок обурює його доньку Скаут і вбиває віру в правосуддя у його сина Джема. Це книга про виховання людяності в дітей.

Інґмар Берґман. Недільне дитя. Відгук

Діти, народжені у понеділок – добрі, у вівторок – непосидючі, у середу – кумедні, у четвер – щасливі. у п’ятницю – з королівською вдачею, у суботу – грайливі. Народжені у неділю вміють бачити привидів.

Саме у це вірить восьмирічний Пу, який народився у неділю, о третій ранку. Влітку разом з родиною він мешкає в шведській глибинці. Його дитинство нагадує будь-яке інше. Він любить маму, поважає тата, над ним знущається старший брат. А ще, в цей літній день, про який ідеться в кіноповісті, Пу замислюється про смерть. Він її боїться, але ж йому як недільному дитяті належить бачити привидів, чи не так?

«Теперь надо спросить. И Пу спрашивает, а не получив ответа, повторяет вопрос: Когда я умру? Часовщик задумывается, а потом Пу кажется, будто он слышит шепот, невнятный, неразборчивый из-за крови во рту и онемевших губ: Всегда. Ответ на вопрос: Всегда»

(Тут і далі цитати з книги Бергман Ингмар. Исповедальные беседы / Пер. с швед. А. А. Афиногеновой. – М. : РИК «Культура», 2000. – 432 с. – ISBN 978-5-8334-0073-2.)

На жаль, його тривожить не тільки смерть. Він вже достатньо дорослий, щоб усвідомити, що шлюб його батьків тримається на хисткому фундаменті. Батькові обриднули постійні втручання тещі в їхнє життя, і це його злить. Незважаючи на те, що сам він пастор, покликаний нести Слово Боже, у гніві він страшний. І в такі моменти Пу його ненавидить.

«Пронизанная горечью нерешительность. Пу по-прежнему не в состоянии сдвинуться с места, вот то, чего он боялся больше всего на свете, конец без помилования, наказание без прощения, вышвырнутый во мрак, он падает в яму, набитую острыми камнями, и никто не пойдет его искать, никто не вытащит его из мрака»

Берґман-режисер і Берґман-письменник нерозривно працювали в парі. Зі сторінок книги ми стежимо за Пу, наче з телеекрана, камера прихована то в кущах біля вбиральні, то за спинами парафіян на проповіді. Вона також зачаїлася десь в батьковій кімнаті, коли через багато років той готується померти. Ерік Берґман, колишній пастор, відверто розмовляє з сином про минуле. Інґмар Берґман – вже давно не Пу – згадує дитинство, згадує ту лють і силкується забути того батька, якого не любив, дивлячись на того батька, якого ніколи не знав.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Арундаті Рой. Бог Дрібниць: Старші члени родини, життя яких не можна назвати цілковито успішним, занапащають життя молодшим. Неможливо з певністю сказати, чи вони винні, чи традиції суспільства, в якому вони живуть.

→ Гарпер Лі. Вбити пересмішника: Аттикус Фінч – адвокат темношкірого, якого несправедливо визнають винним. Такий вирок обурює його доньку Скаут і вбиває віру в правосуддя у його сина Джема. Це книга про виховання людяності в дітей.

→ Гарпер Лі. Іди, вартового постав: 26-річна Джін-Луїза Фінч на два тижні повертається з Нью-Йорка до свого рідного містечка Мейком, Алабама. Вона вже давно перестала бути тією дівчинкою, яку всі називали Скаут.

Річард Бах. Джонатан Лівінгстон, мартин. Відгук

Навіть дурна пташка зрозуміла, що будь-які обмеження – це тільки ілюзія. Не треба прагнути до свободи, не треба вірити, що ти вільний, треба знати, що ти вільний – і тоді ти будеш вільним. Якби ж все було так просто.

«– Але ти, Джоне, – він сказав, – за один раз навчився стільки, що тобі не доведеться проживати тисячі життів, щоб опинитися там, де ти є зараз»

Це коротке оповідання – алегорія на тих, хто йде (летить) за покликом серця, незважаючи на встановлені правила. Мартин на ім’я Джонатан Лівінгстон відособлюється від сірої маси пір’я, тому що любить літати, просто літати. І в леті він шукає тільки насолоду від нього.

«Більшість мартинів не турбується про те, щоб навчитися чомусь, крім найпростіших форм польоту – як дістатися від берега до їжі і назад. Для більшості мартинів значення має не політ, а харчування. Для цього ж мартина значення мало не харчування, а політ. Більше за все інше. Мартин Джонатан Лівінгстон любив літати»

Як на мене, якщо ти принаймні любиш свою справу, попри не завжди схвальну думку інших, вже цього достатньо, щоб називати себе щасливим. Те, що далі відбувається – це непотрібне месіанство.

«Він говорив про дуже прості речі: що мартин повинен літати, що свобода – це суть його існування, що потрібно відмовитися від будь-чого, що протистоїть цій свободі, хоч це традиція, хоч упередження, хоч обмеження в будь-якій формі»

Я нічого не маю проти передачі досвіду наступним поколінням, але переходи в наступний вимір тощо – нащо ускладнювати твір, який більшість у кращому випадку сприймає поверхово? Спроба автора втулити ще більше рівнів для осмислення?

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Елвін Брукс Вайт. Павутиння Шарлотти: Порося Вілбур знайомиться з павучихою Шарлоттою і вони починають товаришувати. Як справжній друг, Шарлотта рятує його від забою. Це пречудова дитяча книжка. Вона говорить про дружбу, дорослішання, смерть.

→ Джером Девід Селінджер. Ловець у житі: Голдена Колфілда вкотре виключають зі школи-інтернату, але він не наважується поки повернутися додому. Голден постійно у сумнівах, що йому робити далі, і хоче від усіх щирості, тим паче – від дорослих.

→ Гарпер Лі. Вбити пересмішника: Аттикус Фінч – адвокат темношкірого, якого несправедливо визнають винним. Такий вирок обурює його доньку Скаут і вбиває віру в правосуддя у його сина Джема. Це книга про виховання людяності в дітей.

Анрі Піренн. Міста Середньовіччя: Нарис з економічної і соціальної історії. Відгук

В 1922 році Анрі Піренн провів низку лекцій в Сполучених Штатах, а згодом з матеріалів цих лекцій склав книгу. І через століття його теза залишається провокаційною: не Велике переселення народів поклало кінець античному світу, а поява мусульман.

Піренн розповідає, як із падінням Західної Римської імперії її цивілізація не загинула. Германські племена, які вторглися на її територію, навпаки, перейняли її порядки. Зв’язки зі Сходом зберігалися, і Середземне море залишалося «європейським» аж до приходу арабів. Мусульманська навала перервала морські маршрути між Заходом і Сходом, через що торгівля практично зупинилася і сенс у великих містах просто відпав.

«Незабаром Єгипет у свою чергу потрапив під ярмо ісламу (638-640), і папірус припинили постачати в Галлію. Примітним наслідком стало те, що з 677 року королівська канцелярія відмовилася від його використання»

Всі тогочасні державні формування перейшли на самозабезпечення. За схожим сценарієм розвивалася Русь, яка досягла розквіту, активно торгуючи з Візантійською імперією і Багдадським халіфатом, але почала занепадати, коли печеніги перекрили торгові шляхи на південь.

«Язичництво скандинавів з берегів Дніпра позбавляло їх докорів сумління, які заважали християнам Заходу мати справи з мусульманами»

На Заході ні колишні римські поселення, ні фортеці, які умовно відповідали поняттю міста, не відігравали значної ролі в нових аграрних суспільствах. Відмінність становила Венеція, яка з часів імперії не припинила торгівлі зі Сходом. З часом у венеційських купців виникла потреба ширшого збуту, і вони «заразили» торгівлею Північну Італію, а з цим зросла і необхідність розвивати міста.

«І так само, як комерційна діяльність Венеції недовго відтягувала аналогічні процеси в Ломбардії, скандинавські човни спричинили пробудження на фламандському узбережжі»

Трошки інша ситуація склалася у Фландрії. Завжди популярний фламандський текстиль посприяв розвитку промисловості і міст. Фландрія була гегографічно вигідно розташована поблизу Франкського королівства і британських островів, а варяги – єдині, хто підкорив Північне і Балтійське моря – слугували посередниками з русинами і навіть візантійцями.

«Економічний розвиток звільнив Європу від традиційної нерухомості, на яку її прирік суспільний устрій, який покладався виключно на залежність людини від землі»

Протягом 10-12 століть торгівля поширювалася вглиб континенту. Реконкіста відвоювала значну частину Іберійського півострова, а італійські флоти перехопили контроль над Середземним морем у арабів. Все це пожвавило торгівлю і зростання міст. Купці, яких ставало дедалі більше, і їхні підлеглі утворили новий прошарок суспільства – середній клас.

«На усіх землях, де промисловість залишалася за містом, торгівля успішно намагалася спочатку заманити її в місто, а тоді її там зосередити»

Книга Піренна підходить тим, хто тільки знайомиться з Середньовіччям. Вона закоротка і їй бракує подробиць, висновки автора часто узагальнені. До того ж, ця праця напевно вже застаріла. Незважаючи на це, тепер я трохи краще розумію, що відбувалося під час Темних століть (хай це приправлено гіпотезою Піренна, яка не користується загальною підтримкою). Доводиться цим задовольнятися, оскільки історичних джерел з того періоду обмаль, і цією таємничість він і вабить.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Френсіс і Джозеф Ґіс. Життя в середньовічному місті: Місце дії – Труа, історична столиця Шампані, на схід від Парижа. Час дії – 1250-ий рік, період правління графа Тібо IV – поета, обожнювача французької королеви і учасника Хрестового походу.

→ Роберт Лейсі і Денні Дензіґер. Рік 1000: Яким було життя на рубежі тисячоліть: Путівник по Англії того часу. Як і календар, книга розбита на дванадцять розділів, зміст яких так чи інакше відповідає тим заняттям, які займали центральне місце у відповідні їм місяці.

→ Денні Дензіґер і Джон Ґіллінгем. 1215 – рік «Маґна Карти»: Це час правління Іоанна Безземельного, від якого нещадні барони почали вимагати законних демократичних прав у країні, де демократії зроду-віку не існувало.

Елвін Брукс Вайт. Павутиння Шарлотти. Відгук

«Як написано на павутині, пані та панове, це неабияке порося»

Восьмирічна Ферн рятує новонароджене порося від смерті. Вона називає його Вілбур, годує його і піклується про нього. Але дуже скоро Вілбур стає завеликим для життя в будинку, тому його віддають на ферму Гомера Цукермана, дядька Ферн. В хліву Вілбур знайомиться з павучихою Шарлоттою і вони стають друзями.

«– Якщо я можу обманути комашку, – подумала Шарлотта, – я точно зможу обманути людину. Комашки розумніші, ніж люди»

Вілбуру подобається в хліві, але він дізнається, що його годують на забій. Як справжній друг, Шарлотта обіцяє врятувати його. Вона міркує так: Цукерман нізащо не заріже відоме порося, тому створює диво, яке напевне приверне увагу багатьох гостей – вона вплітає у свою павутину слова, які вихваляють Вілбура, і робить його знаменитим.

«– Сталося чудо, з’явився знак тут, на землі, прямо на нашій фермі, і у нас не якесь звичайне порося.

– Що ж, – сказала пані Цукерман, – мені здається, ти дещо помиляєшся. Мені здається, у нас якийсь незвичайний павук.

– О, ні, – сказав Цукерман. – Незвичайне якраз порося. Саме так написано прямо посередині павутини»

Це пречудова дитяча книжка. Вона говорить про дружбу, дорослішання, смерть. З тієї ж причини це також ефективне знаряддя катування себе і дітей, якщо ви хочете потонути в сльозах.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Сюзанна Коллінз. Переспівниця. Відгук

Здається, Сюзанна Коллінс мала на меті вичавити якомога більше сліз із читачів. Перша книга була просто про горе. Друга – про нездоланний відчай. Третя – як контрастний душ – про досягнення щастя, незважаючи на всі перешкоди. І чомусь після всього прочитаного найщасливіші моменти викликають найрясніші сльози.

«– Вогонь спалахує! – я переходжу на крик, не бажаючи, щоб він пропустив хоча б одне слово. – І, якщо ми згоримо, Ви згорите з нами!»

Повстанці з 13-ого округу визволяють Кетнісс з арени, але Піта залишається в полоні Капітолія. За наказом Президента Сноу, війська знищують 12-ий округ, рідний для Кетнісс. Всі, хто вижив, переселяються в 13-ий. Щоб повернути на свій бік більше людей з округів, 13-ий округ знімає пропагандистські ролики з Кетнісс у головній ролі. В свою чергу, Капітолій використовує Піту з тією ж метою. Починається повномасштабна війна.

«Кожному біженцю без виключення влада 13-ого автоматично дарувала громадянство.

І все одно я їх ненавиджу. Але, звісно, тепер я ненавиджу майже всіх. І себе більше, ніж будь-кого»

Акторка, як ми пересвідчились з попередніх книг, з Кетнісс ніяка. Значно розкутіше і природніше вона поводиться в гущині подій і без суфлера у вусі. Для гарної картинки вона відвідує шпиталь у 8-ому окрузі, зустрічає полонених у 2-ому і в складі елітного підрозділу прочісує околиці Капітолія. Вона не бажає бути чимось на зразок простого обличчя з постерів, як цього хоче Алма Койн, Президентка 13-ого округу з високими амбіціями. Кетнісс хоче одного – вбити Президента Сноу.

«На моєму боці тисячі й тисячі людей з округів. Я була їхньою Переспівницею задовго до того, як погодилася на цю роль»

Ще в першій книзі було помітно, що всі персонажі об’ємні і нічого не залишається простою декорацією. Однак попередні частини трилогії здалися простуватими. Але «Переспівниця» тримається на них, як на міцному фундаменті – все, що сталося досі, мало значення. Кожен кілок в серце Кетнісс змушував її ще більше стікати кров. Тому незначні приводи для радості виявлялися ще болючішими.

«Тому пізніше, коли він шепоче: "Ти любиш мене. Правда чи ні?" – я кажу йому: "Правда"»

Два запитання перед підсумками. Як Піта змирився з рішенням Кетнісс щодо пропозиції про 76-і Голодні ігри? Що сталося з іншими країнами світу?

Пам’ятаєте, як Кетнісс думала тільки про те, щоб врятувати меншу сестру, а потім – самій вижити на арені. Відтоді їй довелося взяти на себе порятунок Піти, інших трибутів, тепер вся нація покладається на неї. Звісно, Кетнісс змінилася, розібралася у почуттях, але все одно залишилася гравцем – тепер на найбільшій арені – і гравцем, який грає не на себе, а на інших. Епілог засвідчив, що її потреба – зовсім не вбивати президентів чи бути зіркою телеекранів. Вона зіграла свою роль, і її нарешті залишили в спокої. І всіх інших теж.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Сюзанна Коллінз. Голодні ігри: Після катастрофи десь в 21-ому столітті на руїнах Сполучених Штатів виросла держава Панем. Капітолій щороку влаштовує криваве реаліті-шоу, на яке цього разу обрані Кетнісс і Піта.

→ Сюзанна Коллінз. У вогні: Президент Сноу вимагає від Кетнісс переконати всіх, хто сумнівається, що її почуття до Піти не були грою, інакше постраждають рідні їй люди. Очевидно, що їй не вдається втілити задум Президента. Президент знає, як їй помститися.

→ Бен Вінтерс. Підземні авіалінії: В альтернативній версії США рабство досі не скасували в чотирьох південних штатах, та й на Півночі афроамериканцям доводиться жити несолодко. Раб-втікач Віктор змушений зазирати в очі страхам свого минулого.

Сюзанна Коллінз. У вогні. Відгук

Багато книжкових серій страждають від того, що феноменальну історію першої книги супроводжують наступні, які намагаються наділити персонажів глибиною, але всі інші очікування не виправдовують. Книга «У вогні» як друга частина трилогії зі своїм завданням впоралася. Вона підхоплює нас саме там, де залишила перша.

«Наш роман став головною стратегією нашого виживання на арені. Ось тільки для Піти це не була стратегія. Я не впевнена, чим це було для мене»

Переможці 74-их голодних ігор, Кетнісс і Піта, повертаються додому після того, як екранне кохання врятувало життя їм обом. Але коли камери зникають, Кетнісс більше не може прикидатися. Піта її кохає, але вона не може відповісти взаємністю, попри те, що на арені їй іноді здавалося, що вона не зможе без нього жити. Президент Сноу вимагає від неї, щоб вона переконала всіх, хто сумнівається, що її почуття до Піти не були грою, інакше постраждають рідні їй люди.

«Життя в 12-ому окрузі не надто відрізняється від життя на арені. Настає час, коли доводиться зупинити свою втечу, обернутися і зустрітися з тим, хто хоче твоєї смерті»

Під час турне по округах Панему Кетнісс і Піта зображають із себе закохану пару, хай якого болю це не завдавало б їм обом. Але усюди повітря насичене напругою – десь важка мовчанка слухачів, а десь відкрита ворожнеча сповіщають про неспокій, який спалахує в державі. Очевидно, що Кетнісс не вдається втілити задум Президента. Але якою буде його помста?..

«Чи дозволять вони комусь вижити? Чи буде переможець у сімдесят п’ятих Голодних іграх? Може, й ні. Зрештою, Чвертьвікові Чвари – це тільки… що там було написано на картці, з якої читав Президент Сноу? "… нагадування всім повстанцям, що навіть найсильніші серед них не здатні протистояти силі Капітолія…"»

Перша книга була чудовою, але простою. Страждання плюс екшен дорівнює сенсація. Друга книга така ж проста: від неспокою до відчаю, від відчаю до того ж страждання і екшену. Однак місце, час і результат розв’язки – ось що якісно відрізняє другу книгу від першої. І за простотою ховається ще дещо.

«Так, переможці – найсильніші з нас. Саме вони вижили на арені і вислизнули із зашморгу бідності, який душить решту з нас. Вони, чи краще сказати ми, якраз і є втіленням надії там, де її немає. А тепер двадцять троє з нас помруть, щоб довести, що навіть ця надія була ілюзією»

Серед купи книг з жалібними історіями романи Сюзанни Коллінз вміють видавити сльозу. Вона майстерно пояснює, що відчай – це дійсно відчай, і змушує співчувати героями. У кожного своя біда – незважаючи на те, чи головні це герої, чи другорядні.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Сюзанна Коллінз. Голодні ігри: Після катастрофи десь в 21-ому столітті на руїнах Сполучених Штатів виросла держава Панем. Капітолій щороку влаштовує криваве реаліті-шоу, на яке цього разу обрані Кетнісс і Піта.

→ Джордж Орвелл. 1984: Керівництво тоталітарної держави Океанії розуміє, що не утримається при владі, якщо використовуватиме страх і терор відкрито. Тому все позиціонується лише з позитивної точки зору, а все погане замінюється хорошим.

→ Бен Вінтерс. Підземні авіалінії: В альтернативній версії США рабство досі не скасували в чотирьох південних штатах, та й на Півночі афроамериканцям доводиться жити несолодко. Раб-втікач Віктор змушений зазирати в очі страхам свого минулого.

Сюзанна Коллінз. Голодні ігри. Відгук

Книга, яку хочеться і треба проковтнути за один день (якщо вам сподобався фільм). Це той випадок, коли фільм і книга майже рівноцінні. Сподіваюся, фанати не закидають мене яйцями.

Після неназваної катастрофи десь в 21-ому столітті на руїнах Сполучених Штатів виросла держава Панем. Її столиця – Капітолій – щороку влаштовує криваве реаліті-шоу, в якому беруть участь по одному хлопчику і одній дівчинці з дванадцяти округів, які підкоряються столиці.

«Можливо, він не завжди був п’яницею. Можливо, спочатку він намагався допомогти трибутам. Але потім це стало нестерпно. Мабуть, це пекло – навчати двох дітей, а потім дивитися, як вони помирають. Рік за роком, рік за роком»

На чергові Голодні ігри з 12-ого округу обрані Кетнісс і Піта. Кетнісс сумнівається, чи пам’ятає Піта, як він колись врятував її від голодної смерті, але вона не підозрює, що він стільки років приховував свої справжні почуття. А як до нього ставитися Кетнісс, якщо від її вибору залежить їхнє життя?

«Я не можу втриматися від порівняння того, що у мене з Ґейлом, і того, що я вдаю з Пітою. Як я ніколи не піддаю сумніву мотиви Ґейла і тільки те й роблю, що сумніваюся в мотивах другого»

Панем – це полегшена версія орвеллівської антиутопії. Майже всюди за вами спостерігають, слід стежити за своїми словами (хоча б за думки поки що не карають), а будь-що незручне ховають за ширмою удаваної ідилії. Ще не Океанія, але майбутнє можна передбачити.

«– Дванадцятий округ. Тут ви помираєте від голоду в цілковитій безпеці, – я кажу стиха. Я одразу кидаю погляд через плече. Навіть тут, бозна де, хвилюєшся, чи не підслухає тебе хтось»

Попри жорстоку природу Ігор, Сюзанна Коллінз обійшлась без яскравих описів насильницьких сцен. Чомусь вона також вирішила не надто зосереджуватися на психологічних травмах учасників змагань. Думаю, авторка просто врахувала, що її цільова аудиторія – дівчатка-підлітки. Тому я дивився на розвиток подій мов через товстий шар матового скла. Тільки любовна лінія прописана розбірливо – непевність Кетнісс спочатку в почуттях Піти, а потім у своїх. Мелодрама. Те, що треба було для глядачів (чи радше читачів).

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Орсон Скотт Кард. Гра Ендера: В недалекому майбутньому людство готує армію дітей для нападу на інопланетну расу. Шестирічного Ендера Віґґіна забирають в Бойову школу, де його вчать убивати тих, кого він прагне пізнати краще.

→ Джордж Орвелл. 1984: Керівництво тоталітарної держави Океанії розуміє, що не утримається при владі, якщо використовуватиме страх і терор відкрито. Тому все позиціонується лише з позитивної точки зору, а все погане замінюється хорошим.

→ Бен Вінтерс. Підземні авіалінії: В альтернативній версії США рабство досі не скасували в чотирьох південних штатах, та й на Півночі афроамериканцям доводиться жити несолодко. Раб-втікач Віктор змушений зазирати в очі страхам свого минулого.

Марґарет Етвуд. Сліпий убивця. Відгук

Лише зазирнувши під поверхню і простеживши, куди ведуть приховані ниточки, можна дізнатися, хто в книзі зіграв роль сліпого убивці.

«Вона казала: "Чого ти не знаєш, тобі не зашкодить". Сумнівна аксіома. Іноді те, чого ти не знаєш, завдає тобі великої шкоди»

У вдівця Норвала Чейза дві доньки – Айріс і Лора – і заводи, які зробили родину багатою. Коли Велика депресія б’є по промисловості, він намагається не зрадити робітників, «своїх людей», але зрештою банкрутує. Через це він вимушений влаштувати для Айріс шлюб з розрахунку з Річардом Ґріффеном. Проте гроші – це єдине, що дарує цей шлюб, оскільки кохання в подружжі немає, заводи не врятовані, а смерть невпинно наближається до Норвала. Айріс зображає із себе щасливу дружину, тільки щоб вона і її сестра могли нормально жити.

«Я робила тільки те, що від мене очікували»

У шлюбному рівнянні Лора виявляється зайвим доданком, але хтозна, чи сприймає вона себе тягарем – вона виросла в коконі, незбагненна іншими. Після закінчення Другої світової війни вона позбавляє себе життя, а Айріс публікує її книгу, яка робить Лору ідолом серед бунтівної молоді, знеславлює родину Ґріффенів і позбавляє Айріс дитини. Можливо, Лора і померла молодою, але залишила за собою руйнівну хвилю наслідків.

«Її мучила ворожість – ворожість цього всесвіту»

Пояснювати книгу надто довго, легше прочитати кілька сторінок і вже не відірватися. Етвуд вибудувала роман на п’яти рівнях: на поверхні – Айріс, яка на схилі літ розповідає про свою молодість, тоді газетні вирізки і текст Лориної книги, в якій чоловік розповідає жінці про інопланетний світ, в якому живуть сліпі убивці. Під поверхнею ж – ниточки, які пов’язують минуле з теперішнім, реальне з вигаданим, дійсне зі вдаваним. І лише зазирнувши туди і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Арундаті Рой. Бог Дрібниць: Старші члени родини, життя яких не можна назвати цілковито успішним, занапащають життя молодшим. Неможливо з певністю сказати, чи вони винні, чи традиції суспільства, в якому вони живуть.

→ Маргарет Мітчелл. Звіяні вітром: Скарлетт О’Гарі доводиться переживати всі труднощі Громадянської війни, голодні місяці на батьківській плантації і небезпеки періоду Реконструкції. Головне питання – хто залишиться вірним коханим і самим собі?

→ Вірджинія Вулф. Моменти буття: Ці спогади може і не створюють портрет самої Вірджинії Вулф, однак безсумнівно дають зрозуміти, в якому оточенні вона жила, допомагають глибше зануритися в її думки, зрозуміти її почуття, зрозуміти її як людину.

Арундаті Рой. Бог Дрібниць. Відгук

«а) Будь-що може трапитися будь з ким і

б) Краще бути підготованим»

Колись неозорий світ тепер подумки можна звузити – міжкультурний обмін дозволяє нам побувати на краю землі, не виходячи з квартири. Колись зачинена кастова система Індії тепер лускає, мов булька – в цьому винен той же міжкультурний обмін. Але повернімося в Індію 1969 року і спробуємо звузити все суспільство до розмірів однієї родини.

«Століття склалися в одну скороминущу миттєвість. Історія, втративши пильність, була захоплена зненацька. Зброшена, як стара зміїна шкіра. Її рубці, її шрами, її рани від старих воєн і доби, коли ходили задки – всі обсипалися. На її місці залишилася аура, відчутне мерехтіння, так само чітко видне, як вода у річці або сонце на небі. Так само чітко відчутне, як спека у літній день або риба на натягнутій волосіні.

Таке очевидне, що ніхто його не помічав»

Маленька Софі-моль стає жертвою обставин. Її прийомний батько загинув, і вона їде з матір’ю-англійкою до родичів по батькові, сподіваючись заглушити біль у новому середовищі. Низка подій призводить до того, що вона тоне у річці. Її головна риса – правильність. Та й в очах індійських родичів ця дитина з цивілізованого світу не може виглядати інакше.

«Софі-моль загинула, тому що не могла дихати.

Її вбив похорон»

Чако – біологічний батько Софі-моль. Він навчався в Оксфорді (хоч і не закінчив навчання), повернувся додому ні з чим, розлученим і став до справ на родинній фабриці консервованих продуктів, де всю роботу за нього виконують інші. Попри те, що він жене сімейний бізнес у прірву, його незакінчене навчання у престижному закладі, колишня дружина з престижної нації і сам престиж бути чоловіком в Індії роблять його взірцем для інших.

«Вони були сім’єю англофілів. Вони дивилися не в тому напрямі, у пастці поза своєю власною історією і не здатні повернутися по своїх слідах, тому що їх вже замело»

Амму є сестрою Чако. Як жінці їй нічого не світило в цій родині, тому вона одружилася з першим-ліпшим чоловіком, народила від нього двійнят, розлучилася і повернулася додому. Піклуючись про фабрику, на відміну від свого брата, який все вважає тільки своїм, вона хоче і може ділитися з іншими. Своє життя вона вважає закінченим, саме тому їй легше відступити від звичних нор.

«Тому у дні, коли по радіо грали пісні Амму, її уникали, обходили десятою дорогою, тому що всі знали, що краще просто Залишити Її в Спокої.

В інші дні на її щоках виднілися глибокі ямочки від посмішки»

Семирічний Еста – син Амму. Впродовж лічених днів він зазнає сексуального насильства, стає свідком загибелі Софі-моль, заради свого порятунку звинувачує в ній кращого друга і назавжди розлучається з матір’ю. Поступово через психологічні травми він перестає розмовляти.

«Тиха булька, яка тримається на морі шуму»

Рахель – друга з близнюків. На ній залишається пляма її матері, тому на всі її вчинки дивляться крізь темні окуляри. Її оминає надійне робоче місце і міцні стосунки з чоловіком. Попри роки розлуки, зустрівшись з Естою, вона знову відчуває себе з ним одним цілим.

«Тож, поки вона не піднімала про це галасу, їй дозволялося проводити власні розслідування: щодо грудей і як сильно вони болять. Щодо перук і як добре вони горять. Щодо життя і як слід його прожити»

Велюта єдиний, хто не належить до цієї родини, але я хочу і про нього розповісти. Він найцінніший робітник на фабриці, але походить з недоторканих, тому не може розраховувати на гідне ставлення. Намагаючись вийти за рамки кастової системи, він долучається до марксистського руху. Еста і Рахель для нього – найкращі друзі, але його дружба з ними відкриває йому очі на їхню ще молоду і самотню матір. Та й цим стосункам не судилося закінчитися щасливо.

«Зрештою, так легко зруйнувати історію. Розірвати ланцюжок думок. Зіпсувати фрагмент сну, який оберігають, як виріб з порцеляни.

Набагато складніше залишити все, як є, і підіграти, як це зробив Велюта»

Крихітка-кочамма – тітка Чако і Амму, двоюрідна бабуся Ести і Рахель. Колись католицький священик не зміг відповісти взаємністю на її почуття. Після цього нікому в родині не вдавалося знайти щастя у стосунках. Ця невдача зародила в ній заздрість і злобу до інших, більш «успішних», родичів, і ці почуття змушують її зоркеструвати нещасні події, які трапляються з приїздом Софі-моль.

«Поранене серце молодої Крихітки-кочамми було в нього [в отця Малліґана] на прив’язі і стрибало за ним, перевалюючись через листя і камінчики. Пом’яте і майже розбите»

Звісно, в романі описуються події глобальнішого масштабу, але зосередитися можна і виключно на цих кількох дійових особах. Першою думкою було те, що винною у негараздах родини є Крихітка-кочамма: в своїй зіпсутій душі вона крає ненависть до дрібних успіхів передусім Амму, якою б нещасною та не здається. Але більше винні не почуття Крихітки-кочамми, а її виховання. Старші члени родини, життя яких не можна назвати цілковито успішним, занапащають життя молодшим. Неможливо з певністю сказати, чи вони винні, чи традиції суспільства, в якому вони живуть.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Амос Тутуола. Питець пальмового вина: Найфантастичніші події викладаються в книзі якнайпростіше. В цьому її принада. Можна навіть уявити, як сидиш коло вогнища посеред савани і слухаєш найкращого байкаря Нігерії.

→ Маргарет Мітчелл. Звіяні вітром: Скарлетт О’Гарі доводиться переживати всі труднощі Громадянської війни, голодні місяці на батьківській плантації і небезпеки періоду Реконструкції. Головне питання – хто залишиться вірним коханим і самим собі?

→ Гарпер Лі. Вбити пересмішника: Адвокат Аттикус Фінч живе із двома дітьми – Джін-Луїзою і Джеремі, яких усі називають Скаут і Джем. В центрі цієї книги – не дивні сусіди і не расова несправедливість. Ця книга насправді про виховання людяності в дітей.