Джвандзи. Відгук

Микола Климчук порадив прочитати – я купив.

Почну з того, що твір – це жанрово зовсім не моє. Зізнаюся, я колись читав Новий Заповіт заради притч, навіть дещо з тих Книг після Євангелій, про які більшість не чула. Але щось осіло на дно, я поставив пташку і на цьому все. Так само буде й тут.

«Ось я тут наговорив, але чи є глузд у моїх словах? Чи це щось таке [безглузде], наче я й не казав нічого?»

(Тут і далі цитати з книги Джвандзи / пер. з кит. Вон Гак. – К. : Сафран, 2019. – 308 с. – ISBN 978-966-97883-0-6.)

Але ж, крім оповідей, тут ще є параграфи, де викладаються якісь повчання, сухо, без розіграних сценок з давніми філософами чи правителями. І ось тут я виявився непідготованим. Попри розлоге вступне слово перекладача, примітки майже на кожній сторінці і відвідання зустрічі з перекладачем, десятки персонажів утворюють в моїй голові мішанину. Дійсно, «що більше слів, тим менше залишається глузду».

Колись мені дуже допомогла книга Клайва (того самого) Люїса «Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження». Раніше, читаючи про Середньовіччя, я сприймав усі відмінності з сучасністю просто як відмінності між культурами – такі самі, як існують і зараз. Проте ж тепер я розумію, що все значно серйозніше, – тодішній світогляд був цілковито відмінним від нашого. Так само – та й більше – з Давнім Китаєм. Я гадаю, варто було б видати вступну книгу про тогочасну філософію, а вже потім пропонувати твір, в якому вони займають свої кількадесят сторінок, до того ж, коли його автор(и) жартують з тебе, десь стверджуючи засади цих течій, а десь їх висміюючи, а ти не здатен збагнути, що вони роблять саме зараз.

«У світі є люди, що прагнуть підлатати себе науками і так дістатися до початку речей; у світі є люди, що прагнуть роздумами зробити себе витонченішими і так осягнути ясність ума. Усі вони люди темні і безпросвітні»

Та я не впевнений, що взагалі слід розбиратися у всіх тонкощах давньокитайської філософії. Щось мені підказує, що книга саме про це: мудреці замінили Правду (дао) знанням. То чи є сенс дошукуватися істини в їхніх словах, переданих нам пізнішими тлумачами?

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Халіл Жибран. Пророк: Пророк Алмустафа збирається залишити місто Орфалезу і повернутися на рідний острів. Проте містяни не хочуть відпускати мудреця, тому перед подорожжю він дає 26 коротких «проповідей».

→ Річард Бах. Джонатан Лівінгстон, мартин: Навіть дурна пташка зрозуміла, що будь-які обмеження – це тільки ілюзія. Не треба прагнути до свободи, не треба вірити, що ти вільний, треба знати, що ти вільний – і тоді ти будеш вільним.

→ Илокін. Жебрак / Злодій / Воїн / Король: Автора звати Ніколи і він пише про Хибні Мудрощі. Будь-яке повчання у цьому оповіданні зводиться до звичайного дотепу. Королівський титул тут фальшивий, землі – уявні, багатство – сумнівне, армія – удавана.