Катерина Грушевська. Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Рік перекладу: 1923

Перекладачка: Катерина Грушевська

Видавництво: Institut Sociologique Ukrainien

 

Перше самостійне етнографічне дослідження науковиці, доньки Михайла Грушевського. Вона вивчала мітологічні основи фольклору. Наведено понад сотню перекладів, а вступна стаття містить інформацію про історію і методи вивчення фольклору.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Українська мала проза XX століття: Антологія. Відгук

Деякі з цих творів я вже читав, тому не всіх буду згадувати. Найбільше мені сподобалися: Михайло Могилянський, Григір Тютюнник і Валерій Шевчук, а також окремо «Приязнь» (Леся Українка), «Грішниця» (Лесь Мартович), «Наші батьки розійшлись» (Ірина Вільде), «Емальована миска» (В. Домонтович), «Голос здалека» (Юрій Косач), «Шенбрунн» (Леонід Первомайський), «Дівчатка» (Оксана Забужко).

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана: Просто шедевральне видання. Зробив собі 40 закладинок – це те, що точно буду перечитувати. Хай ще видають антології раніших століть.

Микола Куліш. Мина Мазайло. Відгук

Дочитавши п’єсу, я розсміявся. Та одразу ж згадалося, що Куліша розстріляли – зокрема і через цей твір. У ньому він досить прозоро описав роблений процес українізації і без натяків розкрив його приховану суть. Пройшло майже століття, а таке враження, що дехто і зараз не зрозуміє цю п’єсу.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Микола Хвильовий. Вальдшнепи: Дмитрій Карамазов на курорті закохується в Аглаю. І лише подеколи зринають глибокі діалоги про комунізм і національне відродження. Тобто те, що я шукав у романі, насправді виривається лише зрідка.

→ Тодось Осьмачка. Старший боярин: Сюжет зрештою переливається у захопливу революційну боротьбу проти проросійських експлуататорів. Проте закінчується тим, що персонажі надягають солом’яні брилі, беруть до рук коси і йдуть будувати нову Україну.

→ Ґео Шкурупій. Двері в день: Інсценування самогубства, життя первісної общини, події Польсько-радянської війни, лекція про гідроенергетику, польові замітки… Схоже, задумував твір як заклик покинути старе життя і віддатися новому.

Ґео Шкурупій. Двері в день. Відгук

Таке враження, ніби це компіляція з кількох чернеток, які автор не знав, куди прилаштувати: інсценування самогубства, життя первісної общини, події Польсько-радянської війни, лекція про гідроенергетику, польові замітки… Сюжет уривчастий і багато з переліченого фактично на нього не впливає. Якщо ж забути про це, то автор, схоже, задумував твір як заклик покинути старе життя і віддатися новому (книжка була написана у перші роки СРСР), але подекуди це виглядає жалюгідно: первісні люди нібито є рівними між собою і натякається, мовляв, ось він – комунізм.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Майк Йогансен. Подорож ученого доктора Леонардо: Це все – лише обрамлення для опису слобожанської природи. Автор нафантазував так, що воно читається як небилиця, як байки біля вогнища, де сюжет ледь тримається купи на дедалі дивовижніших подіях.

→ Валер’ян Підмогильний. Місто: Степан залишає село, щоби підкорити столицю. Він переростає все нові етапи і не може вдовольнятися минулим. Відчуття успіху в нього занадто скороминуче, а розчарування наздоганяє швидше, ніж наступає розрада.

Рей Бредбері. Марсіанські хроніки. Відгук

У Бредбері такий соковитий стиль. Ну, на мій смак.

Ця збірка оповідань пов’язана однією темою – колонізація Марса. Ці твори не об’єднує чітка сюжетна лінія, проте є посилання на минулі події і повертаються колись згадані персонажі. Звісно, акцентується передусім на тому, як люди занехаяли Землю, підкорили Марс і там теж взялися за старе. Також показана жорстокість колонізації і ксенофобії. Але особисто я насолодився трохи глибшими темами нерозуміння одне одного і самотності. Просто порахуйте, скільки разів персонажі залишалися один на один із самими собою, а й навіть коли зустрічали когось, то не могли знайти спільної мови (до того ж у переносному сенсі більше, ніж у прямому).

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Курт Воннеґут. Бойня номер п’ять: Біллі з невідомих причин мандрує у часі до визначних подій у своєму житті. Можливо, він, як і жителі планети Тральфамадор, які викрадають його для свого зоопарку, живе у чотирьох вимірах.

→ Джеймс С. А. Корі. І прокинеться Левіафан: В неозначеному майбутньому люди колонізували Марс, деякі супутники і астероїди, освоюють Венеру. Проте ніколи не пізно довести, наскільки ненадійним є наше панування.

→ Ден Сіммонс. Гіперіон: На планету Гіперіон насуваються Вигнанці. Туди також прямує семеро паломників. За звичаєм, одного з них чекає здійснення бажання, а інших – смерть. І саме від них залежить доля людства.

Ірина Вільде. Сестри Річинські. Відгук

Перші кількасот сторінок взагалі не фокусуються на сестрах, а здебільшого на їхньому батьку Аркадію і на комуністі Бронку Завадці. Проте коли Аркадій помирає, залишаючи дружину і п’ятьох дочок із порожнім коритом, їм доводиться шукати власне місце у житті. Роман називається «Сестри Річинські», але десь третина його – про Завадку. Також чимало написано про другорядних персонажів, ніби Вільде, щоб ті не були картонними, розписала їхню передісторію, не знала, що з цього залишити у фінальній версії, і втулила туди все. Читаєш пару десятків сторінок про персонажа… А для чого? Щоб хтось із головних героїв потім згадав, що чув щось про такого і такого. Попри це, книжка читалася ледь не легше за все, що було в мене цього року. Дуже захоплює слідкувати за тим, як життя повелося з персонажами, особливо різні долі сестер: до когось ставишся прихильно, до інших – мінливо, а від когось сподіваєшся тільки найгіршого. Якщо одним реченням, то це міжвоєнна західноукраїнська хроніка, відбита на одній родині.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Валер’ян Підмогильний. Місто: Степан залишає село, щоби підкорити столицю. Він переростає все нові етапи і не може вдовольнятися минулим. Відчуття успіху в нього занадто скороминуче, а розчарування наздоганяє швидше, ніж наступає розрада.

→ Іван Франко. Борислав сміється: Антисемітський і антикапіталістичний твір. Може, Франко просто хотів передати «дух часу», але ж всіх євреїв він показав негативними персонажами. Щоправда, серед українців теж майже немає безгрішних.

→ Григорій Тютюнник. Вир: Українське село 30-40-х років. Колективізація і війна. То радянська влада підгинає під себе селян, то нацисти. Багато возвеличується радянщина, а з вуст персонажів-українців навіть лунає щось про непокірність руського народу.

Ремі Раджі. Із глибин; Загадка I. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Автор: Ремі Раджі (Remi Raji)

Країна походження: Нігерія

Назва оригіналу: Out of the Deep

Мова оригіналу: англійська

Рік перекладу: 2008; 2011

Перекладач: Ганна Яновська

Видавництво: Livejournal

 

Два вірші автора. Перший потім з’явився в журналі «Всесвіт», а другий – скорочено в якості епіграфа до оригінальної книжки перекладачки.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Майк Йогансен. Подорож ученого доктора Леонардо. Відгук

На що я розраховував, якщо у цієї повісті така вигадлива назва? Йогансен нафантазував так, що воно читається як небилиця, як байки біля вогнища, де сюжет ледь тримається купи на дедалі дивовижніших подіях. Зрештою, він сам зізнається, що це все – лише обрамлення для опису слобожанської природи, і то дуже умовне, «картонне». Проте я б сам краще прочитав цей опис окремо від наявного калейдоскопа перипетій і жонглювання словами. Не називайте мене єретиком, бо підгоратиме знизу, вірогідніше, не в мене! Децвосап.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Хорхе Луїс Борхес. Фунес пам’ятущий: Неназваний оповідач пропонує зібрати у книгу спогади про Іренео Фунеса. На його думку, Фунес, який відзначався незрівнянною пам’яттю, заслуговує на те, щоб його пам’ятали інші.

→ Илокін. Жебрак / Злодій / Воїн / Король: Нащадок короля виріс жебраком, але збіг обставин подарував йому батьків трон. Будь-яке повчання зводиться до звичайного дотепу. Королівський титул тут фальшивий, землі – уявні, багатство – сумнівне, армія – удавана.

→ Амос Тутуола. Питець пальмового вина: У чоловіка, який за своїм покликанням споживає багато пальмового вина, вмирає особистий винороб. Чуже вино йому не смакує, тому він відправляється в місто мертвих, щоб повернути служника.

Тодось Осьмачка. Старший боярин. Відгук

Спершу здавалося, що це буде містична проза, бо починається з байок про небіжчиків і привидів. Але згодом продовжується закоханістю Гордія, який приїхав у село вчителювати, до Варки, яка от-от має одружитися. Все це зрештою переливається у захопливу революційну боротьбу проти проросійських експлуататорів. Проте закінчується тим, що персонажі надягають солом’яні брилі, беруть до рук коси і йдуть будувати нову Україну чи що? У цій повісті на 100 сторінок є сюжет, але Осьмачці вдалося напхати туди все на світі.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Іван Багряний. Тигролови: Гетьманський нащадок Григорій Многогрішний тікає із заслання і губиться у лісах понад Амуром. Там його приймає родина Сірків, з такого ж давнього козацького роду. Григорій вчиться цінувати надбане і мріє повернути втрачене.

→ Микола Хвильовий. Вальдшнепи: Дмитрій Карамазов на курорті закохується в Аглаю. І лише подеколи зринають глибокі діалоги про комунізм і національне відродження. Тобто те, що я шукав у романі, насправді виривається лише зрідка.

→ Григорій Тютюнник. Вир: Українське село 30-40-х років. Колективізація і війна. Спочатку радянська влада підгинає під себе селян, а потім нацисти. Багато возвеличується радянщина, а з вуст персонажів-українців навіть лунає щось про непокірність руського народу.

Григорій Тютюнник. Вир. Відгук

Роман про українське село 30-40-х років. Колективізація і війна. Спочатку радянська влада підгинає під себе селян, а потім нацисти. Багато возвеличується радянщина, а з вуст персонажів-українців навіть кілька разів лунає щось про непокірність росії і руського народу.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Микола Хвильовий. Я (Романтика): Засідає новий синедріон, чорний трибунал комуни. Чекісти вирішують, кого зі зрадників розстріляти, а кого – ні. Вся ця схиблена банда править цим маленьким світом, в якому вони і суддя, і кат.

→ Микола Хвильовий. Вальдшнепи: Дмитрій Карамазов на курорті закохується в Аглаю. І лише подеколи зринають глибокі діалоги про комунізм і національне відродження. Тобто те, що я шукав у романі, насправді виривається лише зрідка.

→ Василь Кожелянко. Дефіляда в М*скві: Було приємно прочитати про крах СРСР, але мистецького задоволення немає. Більша частина твору – це просто комедійні скетчі, які лише якось побіжно торкаються сюжету.

Курт Воннеґут. Сніданок чемпіонів, або Прощавай чорний понеділку! Відгук

Я не знаю, як сприймуть цей роман ті, кого не забавляє кепкування літераторів про літературу. Це – енциклопедія для дошкільнят, яким треба пояснити, що таке лимон, оправлена в сюжет, де дві вантажівки несуться одна на одну. Тільки, звісно, це не вантажівки, а люди.

Шляхи двох героїв сходяться в одній точці. Невизнаний письменник-фантаст Кілґор Траут їде на мистецьку конференцію, щоб розповісти «яким є справжнє життя». Водночас багатій Двейн Гувер потроху божеволіє, і книжка Траута має стати для нього останньою краплею.

Таким чином є два герої. Обидва вважають, що пізнали заключну істину. Ці дві істини, зрозуміло, не збігаються. Тож вони живуть у світі, зовсім позбавленому істини, тому що його Творець може вигадати будь-що, навіть помістити себе всередину свого твору і кепкувати із себе ж.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Курт Воннеґут. Бойня номер п’ять: Біллі з невідомих причин мандрує у часі до визначних подій у своєму житті. Можливо, він, як і жителі планети Тральфамадор, які викрадають його для свого зоопарку, живе у чотирьох вимірах.

→ Джозеф Геллер. Пастка-22: Армія – місце абсурдне. Війна – сама собою абсурдна. Армія на війні – тим паче. Проте за шибеничним гумором прихована серйозність. Кожен військовий, зображений ходячим анекдотом, має свою драму.

→ Вінстон Грум. Форрест Гамп: Пригоди Форреста Гампа – це зайвий доказ того, яким абсурдним інколи може бути життя. Проте також це нагадування, що можливості чекають на нас за кожним поворотом, просто не слід одразу від них відмовлятися.

Роман Іваничук. Мальви. Відгук

Я вже забув, чому вибрав цю книжку, тому несподівано для себе прочитав історичний роман про часи до і під час Хмельниччини. Особлива увага тут приділяється долі українських невільників у Криму і Османській імперії. Марія та її діти опиняються в полоні – хто де. І водночас зображуються перипетії при монарших дворах. Всіх дійових осіб, хто б це не був, турбує питання відданості: кому чи чому належить їхні душа і серце?

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Кримський інжир: Казали, що перша збірка має банально-романтичний присмак, але, думаю, і така література про Крим повинна зберегтися для історії. Для мене найкращі тут Світлана Тараторіна, Ілона Червоткіна, Євгенія Світоч і Єва Райська.

→ Кримський інжир. Демірджі: Другий том трохи кращий за перший, але загалом присмак той самий. Тут сподобалися Джан Гуль, Осман Аріфмеметов, Наталія Смирнова, Анна Карач і Сергій Жадан.

→ Кримський інжир. Чаїр: Ця збірка безумовно краща за дві попередні. Особливо високий рівень у прози. Мої фаворити: Ельвіра Озкан, Стана Корунна, Анастасія Якименко, Марина Пономаренко, Сєярє Кокче і поза конкуренцією Олександра Очман.

Ельфріда Єлінек. Піаністка. Відгук

Отже, є викладачка консерваторії, є її мати і є учень, який закоханий у викладачку. І всі троє – якісь хворі на голову, з дивним розумінням любові. Вони маніпулюють і тероризують одне одного, люблять і ненавидять, і люблять ненавидіти. Ці два речення вичерпно описують усе, що відбувається в романі: «Врешті-решт це вона підкорила свою доньку, допасувала її до своїх потреб, і от хтось інший тепер руйнує все це і підкорює її дитину заново. Мати шаленіє все більше». Моє розчарування – не від того, що тут немає хороших персонажів. Анотація навіває дух грандіозності, якої в самому романі я не знайшов.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Айра Левін. Дитина Розмарі:  Розмарі і Ґі переїжджають в нову квартиру. Розмарі вагітніє, але її непокоять деякі дрібниці: дивні сусіди, таємнича історія будинку, певна нещирість чоловіка і багато-багато збігів, які неможливо просто так пояснити.

→ Емма Доног’ю. Кімната: Ма і Джек нібито насолоджуються ідеальними стосунками, та все ж живуть у химерному царстві кривих дзеркал. Вони туляться в маленькій кімнатці, єдине вікно – на стелі, а на дверях встановлений кодовий замок.

Марґарет Етвуд. ШаллАддам. Відгук

У третій книжці переплітаються сюжетні лінії Джиммі, Тобі й Рен, а також (СПОЙЛЕР!) кільканадцятьох інших персонажів, яким вдалося пережити епідемію. Протягом усієї книжки вони фактично тільки готуються вийти на пошуки поганців, тобто, як і в попередніх частинах, сюжет фокусується більше на минулому, ніж на сьогоденні. На цей раз ми дізнаємося історію життя Зеба, менше – про Адама, а ще – деякі інші рандомні зв’язки між персонажами. І, звісно, детальніше про сам світ – дистопічний, а потім постапокаліптичний.

Мабуть, десять років тому кожна наступна книжка подобалася мені дедалі менше саме тому, що вони складалися здебільшого зі спогадів, а подій у реальному часі майже не відбувалося. Спершу на це не дуже звертаєш увагу, тому що цікаво дізнатися передісторію, але зрештою розумієш, що так, в минулому світ котився у прірву, нащо про це повторювати вдесяте? А ще Етвуд не дійшла до притомного висновку. Людство стане кращим? Ну то й що?

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Орикс і Деркач: На плечі невдахи-Джиммі впала доля майбутнього людства. Джиммі, звісно, ходячий словник, але його єдиним досягненням можна вважати хіба що дружбу з генієм-Деркачем, який і накинув на нього тягар.

→ Марґарет Етвуд. Рік Потопу:  Тобі і Рен підготовані виживати у скрутних умовах і навчені пробачати. Такий контраст із долею бідолахи Джиммі, на якого звалилася відповідальність за долю людства, і тому він прокляв підлого Деркача.

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

Валерій Шевчук. Дім на горі. Відгук

Просто магічна книжка. І магія ця – така, як я люблю: не очевидна, а десь на споді, така, ніби стосується буденних речей і може просто бути втіленням розбурханої уяви, але все ж вчувається, вона справді тут є.

Книжка поділена надвоє. Перша частина оповідає про дивовижні життя декількох родин, долі яких переплелися саме на схилах цієї своєрідної «зачарованої» гори. Друга ж частина складається з 13 більш фантастичних оповідань (з відьмами і домовиками), які нібито написав один із персонажів першої.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ґабріель Ґарсія Маркес. Сто років самотності: У світі, де магія переплітається з реальністю, покоління за поколінням потрапляло у ту саму пастку, поки нарешті не народився той, хто, як вважалося, мав би відкрити нову сторінку в історії роду.

→ Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї: Рубі Леннокс здається, що в її будинку живуть привиди минулих поколінь. На плечах Рубі лежить важче завдання, ніж було в її попередниць – знайти вихід з лабіринту безперервних страждань.

→ Хосе Доносо. Розпутний птах ночі: Автор вибудовує монструарій, в якому потвори стають чимось звичайним, і капеланію, утриманці якої перетворюються на чудовиськ. Там Німенький намагається мститися за своє минуле, проте воно його щоразу наздоганяє.

Марґарет Етвуд. Рік Потопу. Відгук

Я помилявся. Чи пам’ять збрехала. Але друга книжка трилогії не гірша за першу. У першій відповідальність звалилася на недолугого Джиммі, і він прокляв Деркача. У другій головні героїні Тобі і Рен підготовані виживати у скрутних умовах і навчені пробачати. Такий контраст із долею бідолахи Джиммі.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Орикс і Деркач: На плечі невдахи-Джиммі впала доля майбутнього людства. Джиммі, звісно, ходячий словник, але його єдиним досягненням можна вважати хіба що дружбу з генієм-Деркачем, який і накинув на нього тягар.

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

→ Марґарет Етвуд. Оповідь служниці: Служниці – це гіпертрофовані сурогатні мами. Гілеад перетворив жінок на «ходячі матки», але я якось не одразу втямив, що це вони так збочили сурматеринство. Надто добре Етвуд вдаються антиутопії.

Василь Кожелянко. Дефіляда в М*скві. Відгук

Є пара справді смішних розділів. Проте історії тут – на кількадесят сторінок. Туди додані алюзії заради гумору, але щось мені здається, що я писав подібне ще в школі. Решта твору – це просто комедійні скетчі, які лише якось побіжно торкаються сюжету. Було приємно прочитати про крах СРСР, але мистецького задоволення немає.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Петро Яценко. Нечуй. Немов. Небач: Внаслідок операції, серце Івана Левицького замінюють на механічне. У цьому не було б нічого незвичного, але його справжнє серце є предметом давньої гри і належить – буквально – не тільки йому одному.

→ Ярослав Мельник. Маша, або Постфашизм: Після перемоги фашизму з людей нижчих рас зробили сторів – людиноподібних тварин. Стори виглядають так само, як люди, але, позбавлені людського виховання, вони розумово скотилися до худоби.

→ Наталка Сняданко. Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма: Книга написана уривками про кілька поколінь родини і на позначці у чверть книги досі незрозуміло, чи є тут якийсь сюжет. Схоже просто на мемуари тривалістю у століття.

Марґарет Етвуд. Орикс і Деркач. Відгук

У серпні, але 10 років тому, я дізнався про вихід третьої книжки з трилогії невідомої тоді для мене фантастки. Анотація мене зацікавила. Я спіратив усі три і перша мені так сподобалася, що я почав її перекладати до того, як дочитав. Досі є 4 з лишком розділи перекладу.

Тепер я перечитую вже КУПЛЕНІ пейпербеки і згадую, чим мені сподобалися ці книжки. Тобто, пам’ятаю, що мені сподобалася перша, а дві інші тоді наче здалися слабшими. Подивимось. А перша, мабуть, сподобалась не тільки через постапокаліптичність, а ще й через те, що на плечі невдахи-Джиммі впала доля майбутнього людства (або його нової версії). Джиммі, звісно, ходячий словник, але його єдиним досягненням можна вважати хіба що дружбу з генієм-Деркачем, який і накинув на нього тягар. Тож Джиммі, який нічого не досяг у житті, призначили відповідальним за найважливіше завдання в світі.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

→ Марґарет Етвуд. Оповідь служниці: Служниці – це гіпертрофовані сурогатні мами. Гілеад перетворив жінок на «ходячі матки», але я якось не одразу втямив, що це вони так збочили сурматеринство. Надто добре Етвуд вдаються антиутопії.

Філіп Рів. Місяць Скрівенера. Відгук

Книга про те, як Фівер повернулася до Лондона, але її матері не сиділося на місці, тож вони вдвох попрямували в пошуках загадкової піраміди, яка ховає відповіді на питання – але ніхто не певен, на які саме.

Дуже сумно, що Філіп Рів так і не дописав цю тетралогію. Пройшло 12 років, і він запевняв, що четвертої книги не буде. Камон, написати 8 книжок з 9 у цьому всесвіті і кинути? Не так давно він щось склеїв для книжки про Анну Фенґ, то чому б не для цієї?

Обірвав на самому цікавому. Чим закінчиться трансформація доктора Крама? Чи загине Чарлі він палаючого метеорита? (Сподіваюся.) Чи повернеться Арло і чи буде любовний трикутник? Головне, чи докопається Фівер до розгадки причин апокаліпсису? Ну, і ще щось про те, як Лондон катався по висохлому Північному морю.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Філіп Рів. Фівер Крам: Гільдія інженерів віддає Фівер Крам в якості помічниці археологу Кіту Соленту, щоб відкрити величезний сейф, залишений колишнім правителем Лондона. Водночас в місті зростає паніка через те, що з півночі насувають варвари.

→ Філіп Рів. Повітряні сіті: Фівер Крам, яка тепер веде самостійне життя подалі від ордену інженерів, стає справжньою інженеркою. Її винаходи поки що не надто вражають, та все ж. А ще потрапила у пригоди, зустрівши юнака, який мріє віднайти секрет польоту.