Dropdown Menu

вівторок, 27 серпня 2019 р.

Шерон Кей Пенман. Осяйне сонце. Відгук

Шерон Кей Пенман. Осяйне сонце. Відгук

В 2012 році під автостоянкою в місті Лестер відкопали останки Річарда III. Він пролежав у могилі, яка не личить королю, понад п’ять століть. Мабуть, це ще раз змусило рікардіанців нагадати про себе. Вони здавна намагаються відбілити лиху славу монарха, чия смерть наблизила кінець Війни Троянд.
Один з творів, який притримується поблажливішої думки про Річарда III, який нібито стратив синів свого покійного брата і замурував їх у Тауері, є «Осяйне сонце» Шерон Кей Пенман. Ця назва є приблизним перекладом геральдичного терміна «Sunne in splendour» – сонця з обличчям, від якого тягнуться промені, – саме його мав за герб Едвард IV, старший брат Річарда III.

«Відтворювати минуле завжди складно. І ще складніше, коли історія була переписана переможцем»

Авторка спробувала якомога точніше передати події кінця п’ятнадцятого століття, подекуди заповнюючи прогалини. Безумство Генріха VI з роду Ланкастерів, захоплення влади Едвардом IV і його правління, а також нетривале королювання Річарда III. Звісно, всі діалоги вигадала пані Пенман, бо без них це був би не роман, а книжка з історії. Проте суть не розходиться з дійсністю, в цьому можна сумніватися хіба що там, де літописи не дають однієї відповіді.
Майже тисяча сторінок роману дозволяють зазирнути у ті непрості для Англії часи, коли громадянська війна знекровила королівський рід і роками тримала народ у непевності. Ти переконуєшся, наскільки хистким може бути мир, якщо його фундамент зведений на піску. У кожного були свої амбіції і, навіть коли впродовж років вдавалося зберігати мир, а майже викорінені вороги ховалися по кутках, смерть короля повертала Англію у вир хаосу, і колишні союзники, без тіні сумління чхаючи на відданість, ішли одне на одного.
Про Війну Троянд я читав уперше. Я забажав цю книгу вже давно і трохи здивувався, що це художня література. Якщо відверто, краще б я знайшов на цю тему якийсь нон-фікшн, як завжди. Вбивчий обсяг книги аж ніяк не підживлював моєї цікавості. А художня складова виявилася не надто захопливою.

10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою

Читайте також:
Кен Фоллетт. Колона вогню: Кінґзбриджський собор досі стоїть на фоні, але події третьої книги серії розгортаються передусім далеко від нього. Ця історія про те, як впродовж півстоліття католики і протестанти борються за свою віру.
Ієн Мортімер. Путівник мандрівника у часі середньовічною Англією: Настільна книга для відвідувачів чотирнадцятого століття: Це не просто черговий підручник про Середні віки, це посібник із практичними порадами. Гайда у подорож!
Бернард Корнвелл. Останнє королівство: Утред Беббанбурзький вбитий данськими завойовниками. Його десятирічного сина Утреда-молодшого захопив у полон один із данів, Рагнар Безстрашний, для якого хлопчик з часом стає наче сином.

неділю, 11 серпня 2019 р.

Марсель Пруст. Содом і Гоморра. Відгук

Марсель Пруст. Содом і Гоморра. Відгук

«Досі я нічогісінько не розумів і тому нічогісінько не бачив. Порок (вираз цей не дуже точний) супроводжує кожного з нас ускрізь, як невидимий людям дух, допоки ми не підозрюємо його присутність»

(Тут і далі цитати з книги М. Пруст. Содом і Гоморра / Пер. з фр. А. Перепаді. – Х. : Фоліо, 2012. – 439 с. – ISBN 978-966-03-6098-3.)
До Марселя повертається дитячий спогад з Комбре, коли він підгледів доньку композитора Вентейля з коханкою. Проте пам’ять про одностатеве кохання повертається через його фізичний вияв. Спершу Марсель помічає неприродні звички барона де Шарлюса, потім йому натякають про такі ж нахили його любої Альбертини – яку він то любить і тому хоче її кинути, то розлюблює і тому хоче одружитися.

«Люди люблять шукати страждань, аби потім їх позбуватися»

Яке ж «непросте» життя в оповідача – працювати не змушують, по півроку він відпочиває на курорті, а весь інший час ходить на прийоми. Тим не менш, душевних мук він зазнає незрівнянних. Щойно він переконує себе, що з Альбертиною покінчено, ревнощі кидають його серце у безодню.

«Але віднині жоден день не буде для мене новий, не пробудить у мені жаги незнаного щастя, це буде ще один день страждання, і страждати мені доти, доки витримає страдник»

10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою

Читайте також:
Марсель Пруст. Ґермантська сторона: Марсель дорослішає. На певний час його захоплення жінками переривається захопленням вищим світом. Це така потрібна передишка в надміру розтягнутому оповіданні.
Марсель Пруст. У затінку дівчат-квіток: Призабувши свої побивання за Жільбертою, Марсель їде в курортне містечко Бальбек, де знайомиться з ватагою дівчат, до яких одразу відчуває сильну симпатію. В одну з них – Альбертину – він закохується.
Марсель Пруст. На Сваннову сторону: Спогади Марселя, як і будь-яка абстрактна річ, позбавлені завершеної форми: йому спадає дитинство, проведене в Комбре і Парижі, та історія кохання Сванна, доброго знайомого родини.