Перша серія (транслюється в 2001 році у повторі)
Диктор: Цього
тижня в серіалі «Адреса невідома»…
Джон: Я не хочу
туди. Це місце, в якому я хочу опинитися найменше. Але я все одно щоразу
опиняюся саме там. Але це не я розмовляю з Рожевим Фламінго, а хтось до
найдрібніших деталей схожий на мене, ось тільки він лихий. Я ховаюся у тіні і
спостерігаю за ними.
(Джон пришвидшує дихання)
Джон: Фламінго
говорить. Тут він може розмовляти. Він каже…
Фламінго (неприродним голосом): .дзеркалА
цікавішІ ,ніЖ телевізоР
Джон: Він каже:
«Дзеркала цікавіші, ніж телевізор». Чомусь я це знаю, тільки не питайте чому.
(двійник лихо сміється)
Джон: А я – не я,
а мій двійник – киває і хихикає, ніби це найкумедніший жарт у світі.
(Джону переймає подих)
Джон: А тоді щось
йде не так. Раптом вони розуміють, що я тут, ховаюся за їхніми спинами, і вони
обидва повертаються і дивляться на мене холодними очима. І Фламінго знову каже…
Фламінго (неприродним голосом): .плотЬ грішниХ
янголіВ
Джон: Я гадки не
маю, що він каже.
(Джон протяжно кричить)
Джон: І саме тоді
я завжди прокидаюся від власного крику в білій палаті зі світлими ліліями,
прив’язаний до ліжка.
Друга серія (транслюється в 2003 році у повторі)
Диктор: Знову
вітаємо вас на нашому марафоні «Повернути відправнику» – дві доби культового
серіалу 90-их «Адреса невідома», всі серії підряд. Справжнє заглиблення у
божевілля.
Джон: Люди Дзерки
мене схопили. Їхній чорний фургон віз мене за місто. Там було до нудоти гарно:
сонце сідало наприкінці лагідного літнього дня, краплі дощу блищали на траві,
птахи поміж дерев, гралися діти. Психіатрична клініка Рожевого Птаха. Люди
Дзерки вдавали з себе наглядачів.
Пацієнт: Плоть.
Плоть. Здається, я помер. Здається, я мертвий. Я не знаю. Я не знаю. Смерть
наближається. Наближається. Вони вже тут. Вони вже тут. Забирайтеся.
Забирайтеся. Я кусаюся боляче. Я кусаюся боляче.
Джон: Мені
сказали, що я пацієнт, який звідси втік.
Лікар: Діагноз –
параноїдальна шизофренія. Ви психічно хворі. Вам треба ковтати багато пігулок,
щоб одужати.
Джон: Вони
збрехали, що я вбив свою дівчину. Джон Дзерка з’явився, щоб поглузувати з мене
з дзеркала у вбиральні.
(Джон Дзерка лихо сміється)
Джон: З ним був
Фламінго.
Фламінго (неприродним голосом): .дзеркалА
цікавішІ ,ніЖ телевізоР
Джон: Дзерка
стверджував, що моя дівчина стала лихою і тепер з ним.
Фламінго (неприродним голосом): .вонА
пофарбуваласЯ В червониЙ
(Джон кричить зі злості)
Джон: Я розбив
дзеркало. Я вбив би їх всіх.
Диктор: Не
перемикайте і дочекайтеся продовження серіалу «Адреса невідома».
Третя серія (транслюється в 2003 році у повторі)
Диктор: А зараз –
серіал «Адреса невідома».
Джон: Мене полонив
страшний сон. Мій лихий двійник викрав мою дівчину. Переслідуючи його, я якось
потрапив у спотворену альтернативну реальність, у місто Нуар-Йорк. Моїм
двійником був Джон Дзерка. Він був уособленням диявола, грішним янголом.
Фламінго (неприродним голосом): .плотЬ грішниХ
янголіВ
Джон: Він був
серійним вбивцею. Він звалив на мене провину за свої вбивства. Я переховувався
в дешевому мотелі. Однієї ночі мене розбудив стук у двері. (голос Джона починає віддалятися) Хтось просунув під ними записку.
Це була моя зачіпка. Я занурився у таємницю, відчайдушно намагаючись спіймати
його, знайти свою дівчину, врятувати її. Цей лабіринт побудував мій двійник, і
він тягнувся від одного жахливого місця злочину до іншого…
Диктор: Дивіться
продовження серіалу «Адреса невідома».
Четверта серія (транслюється в 2003 році у повторі)
Диктор: Знову
вітаємо вас на нашому марафоні «Повернути відправнику» – дві доби культового
серіалу 90-их «Адреса невідома», всі серії підряд. Справжнє заглиблення у
божевілля.
(Джон біжить із задишкою)
Джон: Я загубився
на вулицях Нуар-Йорка. Це місто проковтнуло Дзерку і мою дівчину. Я був
частиною якоїсь хитромудрої гри, складної лише з любові до складності.
(Джон Дзерка сміється)
Джон: Щоразу,
позираючи через плече, я бачив, як за рогом зникає тінь або як у вікні блищить
скло бінокля. Вони шпигували за мною, стежили за кожним моїм рухом. Після
кожного вбивства Дзерки мапа міста змінювалася.
(лунає постріл)
(жінка протяжно кричить)
Джон: Як на живому
льодовику, нова тріщина з’являлася з кожним пострілом. Я відмовився від усіх
звичних навігаційних методів. Я прямував за кривавими вказівниками, які він
лишав для мене, а сам він стежив за мною.
Диктор: Дивіться
наступну серію серіалу «Адреса невідома» одразу після перерви у нашому марафоні
«Повернути відправнику».
П’ята серія (транслюється в 2003 році у повторі)
(дзвенить телефон)
Джон: Куди б я не
йшов, всюди починали дзвеніти телефони. Нарешті я зібрався з мужністю підняти
слухавку.
(Джон піднімає слухавку)
Дівчина Джона:
Джон? Тобі треба тікати. Він іде за тобою. Він хоче тебе спіймати. Вони вже
близько. Джон, я люблю тебе. Не здавайся.
(дівчина Джона кладе слухавку)
(Джон кладе слухавку)
(грає джазова музика)
Джон: Я не
збирався її кидати. Я чув, як її голос в моїй голові веде мене, куди б я не
йшов. Я відшукав свого двійника в елітному нічному клубі в центрі міста,
«Рожевий Фламінго». Була щаслива година і пригощали коктейлем «Фламінго». Якось
Фламінго був пов’язаний з моїм двійником. Стриптизерка з бару виглядала
точнісінько, як моя дівчина. Люди Дзерки знайшли мене. Я почав тікати.
Лікар: Тримайте
його! Он він де! Тримайте! Ти не втечеш! Зараз ми тебе заберемо! Тобі нікуди
тікати!
(лунають сирени)
Джон: Дзерка був
великим цабе в Нуар-Йорку. Його люди мене переслідували. Вони були вбрані у
біле. Вони виглядали дуже чистими. Вони гналися за мною в чорних фургонах з
логотипом фламінго. Я тікав.
Шоста серія (транслюється в 2003 році у повторі)
Диктор: Дивіться
продовження серіалу «Адреса невідома».
(Джон важко дихає)
Лікар: Ми знайшли
пухлину у Вашому мозку. Від неї Ви втрачаєте розум. Боюся, операція буде… (дзижчить дриль) небезпечною.
Джон: Фальшиві
лікарі хотіли мене заплутати, накачавши мене препаратами і стверджуючи, що я – це
Джон Дзерка.
(Джон вириває дриль з рук лікаря)
Лікар: Ні, ні,
припиніть це! Віддайте сюди! Він звільнився! У нього дриль! Тримайте його! Ні!
Ні! А-а-а!
(Джон орудує дрилем)
Інший лікар: Ну
годі вже! Спокійно… Спокійно, просто віддай. Гарний хлопчик! (дзижчить дриль) Гей! Не підходь! Ні! О-о-ох!
(Джон орудує дрилем)
Джон: Ситуація
була під контролем, але мене досі паморочило від препаратів. Треба було тікати.
Я не міг допустити, щоб мене зупинили.
Пацієнт: Смерть
наближається! Наближається! Він вже близько! Забирайся! Забирайся! А-а-ах!
(Джон орудує дрилем)
Інший пацієнт:
Плоть! Плоть! А-а-а!
(Джон орудує дрилем)
Сьома серія (остання, транслюється в 2003 році у
повторі)
Диктор:
Запаморочливий фінал нашого марафону «Повернути відправнику». Серіал «Адреса
невідома»… остання серія.
Джон: В своєму
вірші «Хтось знову вдягав моє обличчя» поет Пул пише: «В цій кімнаті сміху,
створеній брехунами, я – бліде відображення самого себе».
(лунають сирени)
Джон: Я втік з
психіатричної клініки Рожевого Птаха. Я загубився у місті Нуар-Йорк. Я забув
дорогу додому. Джон Дзерка зробив з мене вбивцю.
(дзвенить телефон)
Джон: Я
перетворився на нього – на Джона Дзерку. Можливо, я завжди був ним.
(Джон піднімає слухавку)
Голос у телефоні:
Джон Дзерка?
Джон: Так, це він.
Голос у телефоні:
Це Джон Дзерка… Ви пройшли на наступний рівень.
(Джон кричить у безнадії)
Немає коментарів:
Дописати коментар