Підсумки книжкового виклику на 2019

Настав час підбивати підсумки книжкового виклику, який я оголосив собі рік тому.

До прочитання було заплановано 77 творів, 12 з яких не вдалося прочитати: п’ять я не знайшов у мережі безкоштовно, без реєстрації і смс (до придбання на Амазоні я не дійшов, знову), а сім книг я просто не встигнув прочитати. Цього року я прочитав 65 творів, і це мій найпродуктивніший рік. Він також відзначився найбільшою кількістю хороших книжок: шістьом я поставив 9 з 10 і ще двадцять одна отримала вісімку. Я читав розповіді зі «Скайріма», монографію про переклади Шекспіра, українську та американську поезію, есеї Славінської.

Отже, без зайвих слів – книги, які варто було прочитати цього року:

1. Елвін Брукс Вайт. Павутиння Шарлотти

Щоб врятувати свого друга, порося Вілбура, павучиха Шарлотта створює диво, яке напевне приверне увагу багатьох гостей, – вона вплітає у свою павутину слова, які вихваляють Вілбура, і робить його знаменитим. Ця пречудова дитяча книжка говорить про дружбу, дорослішання, смерть.

2. Девід Мітчелл. Хмарний атлас

Локальна боротьба не несе глобальних наслідків, але її суть залишається та ж, що й суть світових конфліктів, це та ж сама катастрофа, тільки в іншому масштабі. Різниця тільки в тому, що одні катастрофи руйнують життя окремої людини, а інші – життя всього людства.

3. Вільям Ґолдінґ. Володар мух

Хлопці, найменшим з яких шість років, потрапляють на безлюдний острів. Коли зникають умовності, які в попередньому житті утримували їх у рамках моральності, вони перетворюються на дикунів, поволі втрачаючи людські обличчя.

4. рупі каур. молоко і мед

Мені ніколи не зрозуміти жінок. Наші світи – тільки дотичні, ми доповнюємо одне одного, а не заповнюємо, тож зрозуміти, що у них всередині, мені годі. Але Рупі принаймні тицяє мені пальцем на те, чим саме чоловіки завдають жінкам болю.

5. Кен Ґрімвуд. Replay

Життя можна прожити, як сам забажаєш, щоб не шкодувати про втрачені можливості, але другого шансу воно не подарує. Проте саме це стається з Джеффом Вінстоном, який помирає у 43 і прокидається у 18.

6. Говард Філіпс Лавкрафт і Роберт Гейворд Барлоу. Нічний океан

Впівока побачені моторошні події породжують в душі героя сумніви, чи дійсно самотність панує на тому морському березі, куди він приїхав, щоб заспокоїти виснажену душу і тіло.

7. Пола Гоукінз. Дівчина у потягу

З вікна потяга Рейчел спостерігає за подружжям Джейсона і Джесс, і мріє про їхнє щастя (за відсутності власного)… допоки Джесс не зникає.

8. Марґарет Етвуд. Сліпий убивця

Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

9. Джонатан Л. Говард. Картер і Лавкрафт

Коли-небудь здавалося, ніби ви не в своєму часі або взагалі не в своєму світі? Це тому, що в 1920-их світ перевернули догори дриґом.

10. Говард Філіпс Лавкрафт і Зелія Бішоп. Курган

Головна мета людства, на мою думку, – це пізнання світу. Навіть під тонким шаром ґрунту ховаються таємниці, загублені тисячоліття тому.

11. Бен Ааранович. Річки Лондона

12. Шарлотта Бронте. Джейн Ейр

13. Умберто Еко. Ім’я рози

14. Сюзанна Коллінз. У вогні

15. Френсіс Бернет. Таємний сад

16. Робер Мерль. Мальвіль

17. Халед Госсейні. Ловець повітряних зміїв

18. Ніл Стівенсон і Ніколь Ґалланд. Злет і падіння ДОДО

19. Леся Українка. Лісова пісня

20. Блейк Крауч. Темна матерія

21. Халіл Жибран. Пророк

22. Карел Чапек. Війна з саламандрами

23. Томас Стернз Еліот. Поетичні твори. Коментоване видання. Том 2

24. Петро Яценко. Нечуй. Немов. Небач

25. Стівен Хокінг. Короткі відповіді на великі питання

26. Марсель Пруст. Віднайдений час

27. Деніел Кіз. Війни Мілліґана

Вільям Ґолдінґ. Володар мух. Відгук

Ця книга намагається відповісти на те ж питання, що й «Мальвіль» Мерля: що станеться, якщо відібрати ту опору, яка тримала нашу цивілізацію? Чи зможемо ми відтворити втрачене?

На жаль, хлопці у романі Ґолдінґа виявляються у значно скрутнішому становищі. Вони потрапляють на безлюдний острів, не маючи нічого, крім спогадів і навичок. І, коли зникають умовності, які в попередньому житті утримували їх у рамках моральності, вони перетворюються на дикунів. Вони стають ніби проміжною ланкою між двома групами, виділеними Мерлем. Перші – це очікувані, а тому не дуже страшні, розбійники. Другі – це моторошна і безтямна зграя, яка пожирала колоски, наче сарана. Через цю втрату людського обличчя страшні і хлопчики у Ґолдінґа.

«І в їхньому колі Ральф – з брудним тілом, сплутаним волоссям і невитертим носом – оплакував кінець невинності, чорноту людського серця і падіння крізь повітря щирого, мудрого друга на імення Роха»

Опинившись на самоті, у тісному товаристві, хлопці все більше починають покладатися на інстинкти. Людина недалеко відійшла від звіра, то чи можна дивуватися вчинкам дітей в ситуації, сприятливій для деградації гуманізму, якщо освіченіші і врівноваженіші дорослі провадять війни у часи, коли ми майже у всьому відчуваємо достаток?

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Робер Мерль. Мальвіль: Атомна війна знищила майже все людство. Лише скеля врятувала замок Мальвіль і кількох людей, які в ньому зібралися. Вони змушені підлаштовуватися під нові умови і будувати своє маленьке суспільство.

→ Джон Вуд Кемпбелл-молодший. Хто йде?: Людство вважає себе володарем світу. Але деякі речі можуть поставити нас на коліна. Це майже трапилося, коли антарктична експедиція знайшла заморожене тіло прибульця.

→ Карел Чапек. Війна з саламандрами: Людство починає промислову експлуатацію підводних істот і настільки захоплюється спокусою легкої наживи, що не в змозі зупинити механізм, який саме ж і запустило в дію.

Робер Мерль. Мальвіль. Відгук

Ми надто покладаємося на інфраструктуру, на техніку, на наукові досягнення. Кожен з нас користується результатами праці, мабуть, мільйонів наших попередників і сучасників. А що буде, якщо залишитися без надбань цивілізації? Чи зможемо ми відтворити бодай щось із втраченого?

«Кінець світу, або радше кінець світу, в якому ми жили досі, почався в найпростіший і якнайменш драматичний спосіб. Погасло електричне світло»

(Тут і далі цитати з книги Робер Мерль. Мальвіль / пер. з фр. Г. Філіпчука. – К. : Радянський письменник, 1975. – 407 с.)

Коли гурт друзів спустився у льох, щоб побалакати з Еманнуелем Контом, який там працював, на поверхні пройшла короткочасна атомна війна, яка знищила майже все людство. Лише скеля врятувала замок Мальвіль, льох на його дворі і тих кількох людей, які в ньому зібралися. Стикнувшись із загрозою повного вимирання людства, Еманнуель і його друзі змушені підлаштовуватися під нові умови і будувати своє маленьке суспільство.

«Людина – єдина жива істота, яка може подумати про власну смерть, і тільки її єдину ця думка доводить до розпачу»

Героям пощастило народитися у сільській місцевості. Вони здатні забезпечити себе базовими потребами – їжею, житлом і захистом. Містяни, я гадаю, за таких умов фактично були б приречені. Мерлю, як на мене, вдалося описати постапокаліптичний світ майже без прикрас (найстрашнішим був сюжет з першим врожаєм), хоча сучасніший автор не оминув би й тем гомосексуалізму чи канібалізму, і не було б у Мальвіля майже бездоганного лідера.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Джон Вуд Кемпбелл-молодший. Хто йде?: Людство вважає себе володарем світу. Але деякі речі можуть поставити нас на коліна. Це майже трапилося, коли антарктична експедиція знайшла заморожене тіло прибульця.

→ Карел Чапек. Війна з саламандрами: Людство починає промислову експлуатацію підводних істот і настільки захоплюється спокусою легкої наживи, що не в змозі зупинити механізм, який саме ж і запустило в дію.

→ Герберт Джордж Уеллс. Війна світів: З Марса на Землю прибувають циліндричні капсули. Істотам, які в них ховаються, судилося за лічені дні здолати організований опір і повернути навтікача уряд найвеличнішої держави.

Джон Вуд Кемпбелл-молодший. Хто йде? Відгук

Людство вважає себе володарем світу. Але деякі речі можуть поставити нас на коліна.

Це майже трапилося, коли антарктична експедиція знайшла заморожене тіло прибульця. За всіма розрахунками, він мав бути мертвим, однак розтанув, і виявилося, що він вміє копіювати інші організми. Тепер всіх долає параноя, оскільки ніхто не може бути впевненим, хто стоїть поряд з ним – людина чи монстр.

«Оце так, який же довірливий гурт із нас буде! Кожен стежитиме за сусідами з найвищим проявом довіри… Я починаю розуміти, що Коннакт мав на увазі, коли сказав: "Якби ж ви бачили свої очі"»

Обсяг закороткий, не дуже звичні діалоги. Проте сюжет мені сподобався. Йому не вистачило, мабуть, лавкрафтівської безнадійності.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Карел Чапек. Війна з саламандрами: Людство починає промислову експлуатацію підводних істот і настільки захоплюється спокусою легкої наживи, що не в змозі зупинити механізм, який саме ж і запустило в дію.

→ Герберт Джордж Уеллс. Війна світів: З Марса на Землю прибувають циліндричні капсули. Істотам, які в них ховаються, судилося за лічені дні здолати організований опір і повернути навтікача уряд найвеличнішої держави.

→ Нік Каттер. Глибина: Всі персонажі, які опинилися на підводній станції, поступово і безповоротно божеволіють. І, що найважливіше, спасіння серед реальності немає. Залишається лише порівняне спасіння у самому божевіллі.

Ніл Стівенсон і Ніколь Ґалланд. Злет і падіння ДОДО. Відгук

Що як існує наукове обґрунтування магії – тобто її відсутності?

Мелісанда Стоукс була тільки рада, коли майор Трістан Лаєнс запропонував їй полишити викладання в Гарварді і за великі гроші перекласти документи для таємної державної організації, яку він представляє. Історичні свідчення підтвердили здогадки секретного крила армії, що колись існувала магія і хтось намагається її воскресити. Щоб Сполучені Штати обігнали у цьому весь світ, ДОДО (Департамент особливих діахронічних операцій) звертається до професора на пенсії, який здатен створити середовище, в якому можлива магія, починає співпрацювати з останньою відьмою на планеті, яка сама знаходить протагоністів, і перетворюється з двох ентузіастів на мультимільярдну організацію, яка шукає практичне застосування магії (зазвичай для потреб військових).

«Дорогий читачу, ускладнення присутні завжди. Кожного бляха разу»

Я з дитячим захопленням читав перші розділи і проковтнув кінець, але те, що було між ними, не справило на мене особливого враження. Автори занадто захопилися наданням автентичного вигляду цій розповіді: вона подається у вигляді щоденників, листів, чатів. Третя з п’яти частин взагалі спрямована не на розвиток сюжету, а на свідчення того, як тісне коло друзів розширилося до бюрократичної, але потужної корпорації. Це дуже сповільнює читання. Однак роман ще примітний тим, що найвагомішим наслідком використання магії, схоже, тут стало повернення Криму Україні.

«Так, генерале Фрінк, сьогодні Крим – це частина України. Може, Ви маєте той же туманний спогад, що і я, і він швидко згасає, про російське вторгнення, якого ніколи не було. Ніби воно нам наснилося, а спогад про сон розвіює конкретніша реальність нового дня»

Вторгнення, якого не було. Українці відчують в цьому додаткову іронію.

Незаповнені пробіли натякають на можливе продовження роману. Або ж автори, як і я, гадають, що не варто бути всевидющими, а краще дати певну волю фантазії читача.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Джонатан Л. Говард. Картер і Лавкрафт: Коли-небудь здавалося, ніби ви не в своєму часі або взагалі не в своєму світі? Може, це тому, що в 20-их роках минулого століття Г. Ф. Лавкрафт і Рендольф Картер перевернули світ догори дриґом.

→ Бен Ааранович. Річки Лондона: В центрі міста хтось обезголовив чоловіка. Констебль Пітер Ґрант зустрічає свідка, який стверджує, що бачив, як був скоєний злочин, але, на жаль, він не зможе дати офіційне свідчення. Справа в тому, що він привид.

Александра Ріплі. Скарлетт. Відгук

Розчарування року. Всі, хто хвалить книгу, відзначають сюжет. Гідно оцінити його не можу, бо подужав тільки 2 розділи. 2 з 89-ти. Мене вбиває примітивне виконання – банальність за банальністю.

«Це був лише фізичний біль, вона витримала б. Вона не могла перенести інший біль – відкладений, затриманий, заперечений примарний біль»

Ось так буває, коли дослуховуєшся до порад, а не сам обираєш книгу. А минулого року «Звіяні вітром» були у мене в топ-3.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Маргарет Мітчелл. Звіяні вітром: Скарлетт О’Гарі доводиться переживати всі труднощі Громадянської війни, голодні місяці на батьківській плантації і небезпеки періоду Реконструкції. Головне питання – хто залишиться вірним коханим і самим собі?

Стівен Хокінг. Короткі відповіді на великі питання. Відгук

Стівен Хокінг помер у мій день народження. Того ж числа і місяця народився Альберт Ейнштейн. Мені здається, я зайвий у такій компанії і більше пасую до іншої особи, яка народилася 14 березня, – Саші Грей, адже я сам займаюся порнографією, хоч і словесною. Втім, Хокінг теж нею не гребував.

«Хотів би я відкрити лапки і пригостити вас афоризмом Лапласа, але маркіз так майстерно плете макраме непролазнопідрядної прози, що дає фору Прусту»

(Тут і далі цитати з книги Стівен Хокінг. Короткі відповіді на великі питання / пер. з англ. М. Климчука. – Х. : Вівсянка, 2019. – 224 с. – ISBN 978-966-97777-2-0.)

Так, Пруст мене все ще переслідує.

У своїй останній книжці Хокінг не заглиблювався у наукові теорії (зрештою, її назва – самоочевидна). Він розповів про речі, які турбують тих, хто намагається зазирнути у майбутнє чи радше йти у ногу із сучасністю, бо провідні уми зараз саме і займаються тим, що творять майбутнє.

«На моїй пам’яті світ ніколи не був таким розхитаним, як тепер. Багато людей у соціальному й економічному плані почуваються так, ніби їх списали на берег. Вони починають дослухатися до солодких обіцянок політиків-популістів, котрі не мають досвіду державного управління і не факт, що здатні ухвалювати розумні рішення в умовах кризи»

Чому мене не дивує, що чільні мислителі сьогодення – це саме науковці? Державотворці і митці, які займали цю нішу впродовж минулих століть, зараз попсувались (pun intended). Хто був останнім письменником, який вплинув на світогляд широкого загалу? Камю, Еко? А політиків взагалі згадаєте? Митці гребуть гроші лопатою, а політики змагаються у дурощах. Залишаються науковці.

Приклад типографічної гри

Судячи з прочитаного, Хокінга цікавила доля людства не менше, ніж космос. У книзі він приділив багато уваги утворенню Всесвіту, чорним дірам, освоєнню інших планет. Однак знайшов час помізкувати про генну модифікацію, співіснування зі штучним інтелектом і можливістю порятунку людства. І все це простими, зрозумілими словами.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Орсон Скотт Кард. Промовець від імені мертвих: Через три тисячі років подорожей Ендер досі переймається долею жучар. Крім того, що він охороняє лялечку їхньої королеви, тепер він хоче врятувати свинок, так би мовити, замолити свої гріхи.

→ Френк Герберт. Месія Дюни: Пол Атрейдес передбачав майбутнє, охоплене полум’ям війни, тому обрав найбезпечніший шлях – одруження на доньці імператора. Через дванадцять років він все одно опиняється у становищі, яке прагнув відвернути, але не зміг.

→ Айзек Азімов. Роботи світанку: Світи позаземців у роздумах, чи дозволити численним як сарана землянам освоювати космос: саме від Бейлі залежить, чи перекриють кисень тим, хто ще спраглий до нового, чи ні.

Донна Тарт. Щиголь. Відгук

Тео Декер – наче той недолугий містер Ріплі: займається своїми темними справами, сподіваючись, що ніхто не дізнається про його таємницю. Справді, у нього є певний хист до незаконних операцій (а як вам паралель з підробленими витворами мистецтва?), але, на відміну від персонажа Патриції Гайсміт, він втрачає контроль над ситуацією. Показовим є те, як наприкінці проблема вирішується без нього.

«Ми не можемо обрати, що ми хочемо і що не хочемо, і це тяжка, сумна правда»

І це рішення Донни Тарт не робити центрального героя усюдисущим і усемогутнім підвело риску під максимально, якщо можна так сказати, сучасним романом, який ставить перед нами ширму там, куди не може потрапити сам персонаж; змиває кордони між чорним і білим; збиває з пантелику положенням подробиць на загальному фоні.

«Не помічаючи цього, я покинув реальність і потрапив у якусь нічийну землю, де все позбавлене сенсу»

Читаючи, я не міг збагнути, нащо розписувати все, що трапилося – навіть, здавалося, дрібні, несуттєві речі. А втім, це утворює якусь поза- чи надроманову дійсність: письменники вже не просто створюють художню видумку, але перетворюють її на правдоподібну розповідь, адже життя не завжди складається тільки з карколомних пригод. Якщо Тео багато разів уживав наркотики, він стільки ж разів про це напише. Я в жодному разі не захищаю такий прийом – книга дуже товста і її довго читати.

«Тому що: якщо наші таємниці визначають нас, на відміну від обличчя, яке ми показуємо світу: тоді картина була таємницею, яка підняла мене над поверхнею життя і дозволила мені зрозуміти, ким я є»

На що я ще не звернув належної уваги при прочитанні – це рівень тієї ж таки достовірності. Крім того, що Донна Тарт чимало уваги приділила справжнім картинам і антикварним меблям, вона не забула і про літературу. Є прямі згадки літературних творів (той-таки Пруст мене переслідує, мабуть, всю осінь), а є і тонші натяки («Піднятись і вперед, гопліти!» з уст пана Барбура перегукується з фразою з короткого оповідання Кіплінґа «Сторонній» і легендарним «Піднятись, гвардійці, і вперед!» начебто герцога Веллінґтона).

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Джером Девід Селінджер. Ловець у житі: Голден Колфілд – невпевнений в собі інфантильний юнак, який сам не знає, чого хоче. Він постійно у сумнівах, що йому робити далі. Його думки мені зрозумілі, вчинки – ні.

→ Патриція Гайсміт. Талановитий містер Ріплі: Один з талантів Томаса Ріплі полягав у тому, що він формулював свої думки так, що мав змогу фактично маніпулювати людьми. Одного разу він використав можливість прожити чужим життям.

→ Чак Поланік. Колискова: Карл Стрітор подорожує Америкою, щоби знищити всі примірники збірки дитячих віршиків і залишитися єдиними, хто вміє використовувати закляття, сховане в цій книзі, яке змушує заснути його слухачів навіки.

Жоріс-Карл Гюїсманс. Облат. Відгук

Після багаторічних болісних роздумів Дюрталь остаточно пов’язує своє життя з релігією. Йому пропонують стати облатом в монастирі Валь-де-Сан. Облат – це не чернець, але він сповідує ледь не чернече життя, хоча й має деяку свободу. На жаль, одночасно у Франції починаються утиски чернецтва…

Я помітив два цікаві збіги з книгами, які читав/слухав цієї ж осені. По-перше, про справу Дрейфуса багато було написано у циклі «В пошуках утраченого часу» Марселя Пруста. Там хоч і не згадувалося жодного разу, як вона вплинула на монастирі, але країна та ж і доба та ж, і теж наголос на достеменність подій, тому обидва автори не могли залишитися осторонь такого важливого процесу.

По-друге, я звернув увагу на слово «доксологія». Це молитва, яка прославляє Бога. Це слово було в «Таємному саді» Френсіс Бернет, де наприкінці вона все звернула до релігії. Той момент виглядав дивним і штучним. А у Гюїсманса його використання виглядає природним.

Твори про Дюрталя пронизані одним мотивом і водночас дуже різні. То він погрузає у містицизм, то шукає себе, то оспівує Шартрський собор. «Облат» – це зовсім інша книга, вона насичена стількома подіями, як жодна попередня. Тут Дюрталь нарешті знаходить спокій, але від цього удар стає ще сильніший. І, до речі, є багато книг, коли герої позбавляються всього, що в них є, – але в матеріальному сенсі. А чи не набагато гірше, коли позбуваєшся всього в духовному сенсі?

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Жоріс-Карл Гюїсманс. На шляху: Сенс всього роману – знайти себе, пізнати себе як зсередини, так і зовні. Коли Дюрталь повертає вбік, Гюїсманс неодмінно направляє його у вірне русло необхідними рядками з житія святих, мучеників чи блаженних.

→ Жоріс-Карл Гюїсманс. Собор: Продовження попередньої книги. Дюрталь прагне зближення з Богородицею, якій присвячений Шартрський собор, але досі пручається, коли доводиться робити вибір на користь життя в духовній гармонії.

→ Жоріс-Карл Гюїсманс. На причалі: Жак Мерль і його дружина Луїза їдуть з Парижа. Гюїсманс тверезими очима Жака зруйнував всі романтичні стереотипи щодо краси села і природи. Але не треба розчаровуватись в романі, якщо сам роман – про розчарування.

Френсіс Бернет. Таємний сад. Відгук

Поки що найкраща книга, яку я прочитав цього року, була дитячою. Ні, не ця, але, коли вже наприкінці четвертого розділу в мене навернулися сльози, я зрозумів, що це теж особлива книга.

«Таємний сад» – історія про те, як десятирічна Мері втрачає батьків і потрапляє не просто в маєток свого дядька, про якого раніше не чула, а в цілковито новий для себе світ. Спочатку вона вередує, адже звикла до цілодобової опіки, аж ось потрапляє туди, де багато чого доводиться робити самій. І саме це, схоже, підштовхує її до змін. Мері стає зовсім іншою – здоровою дитиною, знайомиться з чарівним Дікеном і захованим від неї Коліном, і водночас розкриває таємниці будинку і родини.

У цій книзі є трошки магії. Принаймні так змусив мене думати Колін. Адже природа – це і є щось магічне. Весна – це розквіт нового життя: саме це хотіла зобразити авторка. Персонажі твору переживають певні трансформації всередині і зовні, а в той же час в саду розпускаються квіти і вчаться літати пташенята. Зміни на краще викликали у мене райдужний настрій, і мене лише злегка дратувало наївне звертання до магії та релігійні нотки, які безперечно є даниною часу, а тому неуникні.

Книга також є наче сплавом двох творів, які я читав цього року і полюбив – це «Павутиння Шарлотти» і «Джейн Ейр». В першому так само ніби твориться якась магія і багато уваги приділяється стосункам з природою і тваринами зокрема. А в «Джейн Ейр» є великий напівпорожній маєток з таємницею і туди прибуває сирота, яка звикла до справжнього життя не набагато більше, ніж Мері.

Цю книгу я слухав через застосунок Абук і це вперше за понад десять років. Крім, власне, зручності формату – книгу можна слухати будь-де – голос дикторки був ніжний і заспокійливий, і чудово пасував до книги, а від ціни слиною захлинеться будь-який книголюб. Найкраще те, що я все одно збирався читати «Таємний сад» у жовтні, але відкрив каталог книг – і ось те, що я шукав. А ще, на щастя, всі зворушливі моменти прозвучали, поки я був удома, і не довелося плакати, наприклад, у маршрутці.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Шарлотта Бронте. Джейн Ейр: Сирота Джейн Ейр знаходить собі місце гувернантки в маєтку Едварда Рочестера. В новому для себе середовищі вона пізнає нові для себе почуття – приязнь до господаря вже здається чимось більшим.

→ Елвін Брукс Вайт. Павутиння Шарлотти: Поросятко Вілбур знайомиться з павучихою Шарлоттою і вони стають друзями. Як справжній друг, Шарлотта рятує Вілбура від забою, зробивши його знаменитим.

Джвандзи. Відгук

Микола Климчук порадив прочитати – я купив.

Почну з того, що твір – це жанрово зовсім не моє. Зізнаюся, я колись читав Новий Заповіт заради притч, навіть дещо з тих Книг після Євангелій, про які більшість не чула. Але щось осіло на дно, я поставив пташку і на цьому все. Так само буде й тут.

«Ось я тут наговорив, але чи є глузд у моїх словах? Чи це щось таке [безглузде], наче я й не казав нічого?»

(Тут і далі цитати з книги Джвандзи / пер. з кит. Вон Гак. – К. : Сафран, 2019. – 308 с. – ISBN 978-966-97883-0-6.)

Але ж, крім оповідей, тут ще є параграфи, де викладаються якісь повчання, сухо, без розіграних сценок з давніми філософами чи правителями. І ось тут я виявився непідготованим. Попри розлоге вступне слово перекладача, примітки майже на кожній сторінці і відвідання зустрічі з перекладачем, десятки персонажів утворюють в моїй голові мішанину. Дійсно, «що більше слів, тим менше залишається глузду».

Колись мені дуже допомогла книга Клайва (того самого) Люїса «Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження». Раніше, читаючи про Середньовіччя, я сприймав усі відмінності з сучасністю просто як відмінності між культурами – такі самі, як існують і зараз. Проте ж тепер я розумію, що все значно серйозніше, – тодішній світогляд був цілковито відмінним від нашого. Так само – та й більше – з Давнім Китаєм. Я гадаю, варто було б видати вступну книгу про тогочасну філософію, а вже потім пропонувати твір, в якому вони займають свої кількадесят сторінок, до того ж, коли його автор(и) жартують з тебе, десь стверджуючи засади цих течій, а десь їх висміюючи, а ти не здатен збагнути, що вони роблять саме зараз.

«У світі є люди, що прагнуть підлатати себе науками і так дістатися до початку речей; у світі є люди, що прагнуть роздумами зробити себе витонченішими і так осягнути ясність ума. Усі вони люди темні і безпросвітні»

Та я не впевнений, що взагалі слід розбиратися у всіх тонкощах давньокитайської філософії. Щось мені підказує, що книга саме про це: мудреці замінили Правду (дао) знанням. То чи є сенс дошукуватися істини в їхніх словах, переданих нам пізнішими тлумачами?

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Халіл Жибран. Пророк: Пророк Алмустафа збирається залишити місто Орфалезу і повернутися на рідний острів. Проте містяни не хочуть відпускати мудреця, тому перед подорожжю він дає 26 коротких «проповідей».

→ Річард Бах. Джонатан Лівінгстон, мартин: Навіть дурна пташка зрозуміла, що будь-які обмеження – це тільки ілюзія. Не треба прагнути до свободи, не треба вірити, що ти вільний, треба знати, що ти вільний – і тоді ти будеш вільним.

→ Илокін. Жебрак / Злодій / Воїн / Король: Автора звати Ніколи і він пише про Хибні Мудрощі. Будь-яке повчання у цьому оповіданні зводиться до звичайного дотепу. Королівський титул тут фальшивий, землі – уявні, багатство – сумнівне, армія – удавана.

Тарас Береза. Скажи мені українською. Відгук

Вкотре Тарас Береза і видавництво «Апріорі» дивують особливим словником. Цього разу вони пропонують українські відповідники калькам з інших мов. Щось схоже було у виданні «Мова – не калька», та тепер маємо переклад у зворотному напрямі і змінену структуру.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Тарас Береза. Мовою бестселерів: сучасний словник живої мови: Словник пояснює і подає приклади вживання найцікавіших сталих виразів. В якості прикладів використані уривки з декількох сотень творів української і зарубіжної літератури.

→ Тарас Береза. Гарна мова - одним словом: словник вишуканої української мови: До кожного слова тут підібраний приклад з прозових творів. Було опрацьовано майже п’ять сотень видань українських письменників і зарубіжних в українському перекладі.

→ Тарас Береза. Слова, що нас збагачують: словник вишуканої української мови: Тут вмістилося 992 статті. У кожній подано слово, потім його синонім або тлумачення і нарешті уривок із художнього твору, обов’язково поетичного.

Марсель Пруст. Віднайдений час. Відгук

Я перегорнув останню сторінку, виписав останню цитату і мені на очі навернулися сльози: нарешті я подолав Прустову епопею. Існує такий собі літературний оргазм, коли дочитав і відчуваєш себе на сьомому небі. А тут – ніби якась сумна радість, це досягнення вдарило по голові і я поки не можу розібратися у своїх почуттях.

Дія завершального роману (хоча у Пруста існування «дії» – питання суперечливе) розгортається багато років потому. Схоже, Марселю вже близько сорока, він все ще щось пише, все ще неодружений, все ще хворобливий. Повернувшись до Парижа, він йде до дукині Ґермантської, щоб повернути старі відчуття. Натомість його вражають зміни, які торкнулися знайомих, поява нових облич, тобто невпинна дія Часу, і він нарешті усвідомлює одну важливу річ: життя – це і є той художній твір, який він так давно хотів написати.

«Я збагнув, що єдиний матеріял для літературного твору – моє минуле життя; збагнув, що я збирав його в легких утіхах, ледарствах, ніжності й гризоті, що я запасав його, не маючи й гадки, чим керуюсь, навіть не сподіваючись, що ті запаси не пропадуть і що в тій, сказати б, зернині нагромаджені всі поживні речовини для майбутньої рослини»

В цьому томі досказані всі історії. Саме теперішнє підштовхує Марселя написати про минуле. І досвід підказує йому, чому його життя склалося саме так, а не інакше. Якби Сванн не порадив йому відпочити в Бальбеку, він ніколи б не познайомився з Альбертиною, ніколи б не зацікавився дукинею Ґермантською і хтозна, чи вартувало б його життя написаної книги.

«Скільки разів ці особи верталися до мене протягом свого життя, різні обставини якого появляли, здавалося, тих самих істот, але в різних подобах і щоразу з іншою метою! І строката розмаїтість точок мого життя, крізь які пройшла нитка життя кожної з цих осіб, сплутала кінець кінцем нитки, здавалося, найвіддаленіші між собою, немовби життя посідало тільки обмеженим набором ниток для мереження найрізноманітніших узорів»

Я вже кидав читати цикли і серії, навіть близько до їхнього завершення. Цю епопею, хай як тяжко вона мені не давалася, я подужав з почуття обов’язку – мені необхідно було дізнатися, як саме головний герой «врятувався», віднайшов утрачений час. Попри те, що рвати і різати ці талмуди вам ніхто не порадить, я буду поганцем і запропоную такий полегшений варіант:

1. На Сваннову сторону. Частина друга. Сваннове кохання – це повість всередині роману, яку можна читати осібно.

2. У затінку дівчат-квіток – про перше кохання і зародження нового.

3. Ґермантська сторона. Том II. Розділ другий – ледарювання і марність будь-яких прагнень.

4. Віднайдений час – зведення докупи всіх сюжетних ліній.

Така хитрість дозволить вам зекономити кілька тижнів – чи місяців – читання і скласти певну думку про семитомник, але попереджаю: в такому разі загубите багато важливого. А втім, його так само легко загубити у тому потоці свідомості на кілька тисяч сторінок, яким катує нас Пруст.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Марсель Пруст. Альбертина зникає: Марсель здається трохи «живішим», він показує всю гаму емоцій, коли Альбертина зникає з його життя. І він нарешті починає писати. Час невмолимо наближає Велику війну.

→ Марсель Пруст. Полонянка: Щойно Альбертина здається Марселю нудною і його кохання до неї згасає, як нове полум’я ревнощів розпалює в ньому колишні почуття. А вона заради кохання погодилася жити з ним, але тепер опиняється в клітці.

→ Марсель Пруст. Содом і Гоморра: Марсель помічає неприродні звички барона де Шарлюса, потім йому натякають про такі ж нахили його любої Альбертини – яку він то любить і тому хоче її кинути, то розлюблює і тому хоче одружитися.