Пол Атрейдес передбачав майбутнє, охоплене полум’ям
джихаду, тому обрав найбезпечніший шлях – одруження на Ірулан, доньці
імператора. На жаль, через дванадцять років війни Пол-Муад’Діб опиняється у
становищі, яке прагнув відвернути, але не зміг – майбутнє виявилося сильніше за
бажання Обраного.
«Він зайняв своє місце у всесвіті, якого не
хотів, і жив у тілі, яке йому не пасувало»
Пол Атрейдес займає на троні місце свого
названого батька і змиряється з роллю месії фрименів, які оголошують священну
війну і підкорюють майже весь відомий всесвіт. Незважаючи на могутність Пола,
він не в змозі зупинити цей потяг, який несеться у прірву – фримени його ледь
не боготворять, вони осліплені давніми пророцтвами і стають неконтрольованими.
Вміючи бачити всю множину можливих варіантів майбутнього, Пол марно намагається
відвернути найжахливіше.
«Деякі речі не здатен витримати ніхто. Я
втрутився у всі можливі варіанти майбутнього, які міг створити, поки
врешті-решт вони не створили мене»
Все більше підданих імперії заражаються
релігійною пошестю і обожнюють Пола. Разом з тим, росте й кількість
невдоволених. Орден Бене Джессерит, Космічна гільдія, тлейлаксіанці і навіть
дружина Пола вступають у змову проти нього. Звичайно ж, завдяки своїм
надзвичайним здібностям, він бачить напрямок, в якому розгортаються події, але
істотно нічого змінити не може.
«Він відчув тривогу, обмежений своїм
видінням, але усвідомив, що виникли незначні відмінності. Як же використати їх
на свою користь? Час розплутав свій клубок, внісши ледь помітні зміни, але тло
зберегло гнітючу незмінність. Він був не по-людському впевнений, що якщо він
зараз розірве ту послідовність, яка його полонила, вона призведе до жорстокого
насилля. Сила цього оманливо спокійного потоку Часу його пригнічувала»
Перша книга залишила враження, що Пол
Атрейдес – непереможний супер-герой. У другій автор навмисно вдався до
розвінчання міфу – він просто змушений був це зробити, бо час протистояння
абсолютного добра і зла давно минув. Фримени створили з Пола ідола і почали
мститися імперії за тисячолітні гноблення. Не цього він хотів. Керувати
системою з великою кількістю змінних виявилося майже неможливо, і, схоже,
врятувати світ від ще гіршого зла можна тільки ціною власного падіння.
«Я чув достатньо сумних історій про богів і
месій. Мені не потрібні надзвичайні здібності, щоб передбачити свій власний
крах – такий же, як крах всіх моїх попередників»
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Схожі дописи:
→ Френк Герберт. Дюна: Молодий Пол Атрейдес розглядається
як потенційний месія для народу фрименів з одного боку і для ордену Бене
Джессерит – з іншого. Френк Герберт створив всесвіт, який можна порівняти хіба
що з тим, який створив Толкін.
→ Айзек Азімов. Роботи світанку: Світи
позаземців у роздумах, чи дозволити численним як сарана землянам освоювати
космос: саме від Бейлі залежить, чи перекриють кисень тим, хто ще спраглий до
нового, чи ні.
→ Айзек Азімов. Роботи та Імперія: Позаземці, які ще два століття тому мали
повний контроль над землянами, а тепер лише безсило споглядають, як переселенці
покидають рідну планету і освоюють нові світи, ще не полишили спроб повернути
собі колишню велич.
Немає коментарів:
Дописати коментар