Марсель нарешті здається трохи «живішим»,
він показує всю гаму емоцій, коли Альбертина зникає з його життя. І він нарешті
починає писати – його публікують у «Фіґаро».
«Правда і життя важкі, я не здолав їх
добре пізнати, і в мене лишилося від них враження, в якому туга, може, взяла
гору над утомою»
(Цитата з книги М. Пруст. Альбертина
зникає / Пер. з фр. А. Перепаді. – Х. : Фоліо, 2013. – 252 с. – ISBN
978-966-03-6156-0.)
Життя без Альбертини дозволяє йому
втілити давню мрію – поїздку до Венеції. Час невмолимо наближає Велику війну, а
його найкращий друг Сен-Лу знаходить несподівану наречену і в той же час ми
дізнаємося про його не менш несподіване нове захоплення.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Марсель Пруст. Полонянка: Щойно Альбертина
здається Марселю нудною і його кохання до неї згасає, як нове полум’я ревнощів
розпалює в ньому колишні почуття. А вона заради кохання погодилася жити з ним,
але тепер опиняється в клітці.
→ Марсель Пруст. Содом і Гоморра:
Марсель помічає неприродні звички барона де Шарлюса, потім йому натякають про
такі ж нахили його любої Альбертини – яку він то любить і тому хоче її кинути,
то розлюблює і тому хоче одружитися.
→ Марсель Пруст. Ґермантська сторона:
Марсель дорослішає. На певний час його захоплення жінками переривається
захопленням вищим світом. Це така потрібна передишка в надміру розтягнутому
оповіданні.
Немає коментарів:
Дописати коментар