Мені хотілося задушити шістнадцятирічну
Скарлетт О’Гару (через це роман виявився б значно коротшим), але потім мені
здалося, що вона розумнішає, і жага до вбивства поступово спала. Та я, мабуть,
помилявся – за своєю сутністю вона не змінилася аніскілечки і залишилася тією ж
егоїсткою, якою була раніше.
Перше знайомство зі Скарлетт О’Гарою – 15 квітня
1865 року, напередодні Громадянської війни у США. Вона є найбажанішою дівчиною
в окрузі, однак сама любить тільки Ешлі Вілкса, який змушений одружитися на
своїй кузині Мелані Гемілтон. Щоб насолити Ешлі, Скарлетт одружується на браті
Мелані, Чарльзі Гемілтоні, який невдовзі йде на війну і помирає. Овдовівши,
Скарлетт доводиться переживати всі труднощі Громадянської війни, облогу
Атланти, голодні місяці на батьківській плантації і небезпеки періоду
Реконструкції.
«Ні, ці ночі не могли бути справжніми! Це був
страшний сон, а солдати були частиною цього сну, ці чоловіки без тіл чи облич,
самі лише втомлені голоси, які звертаються до неї з темряви теплої ночі.
Принести води, дати попоїсти, покласти подушки на ґанку, перев’язати рани,
потримати брудні голови помираючих. Ні, це не могло відбуватися з нею!»
Доля пов’язує Скарлетт і Мелані. Мелані любить
Скарлетт сестринською любов, не тільки тому, що вони стали близькими родичами
після весілля Скарлетт з братом Мелані. Рішуча Скарлетт стає опорою для крихкої
Мелані під час війни і залишається з нею у найтяжчі дні облоги Атланти, які
співпадають з останніми днями вагітності Мелані. Та вона навіть не підозрює, як
сильно Скарлетт її ненавидить. Таємно кохаючи Ешлі, чоловіка Мелані, вона тихо
проклинає кожну мить поруч з тією, яка відібрала в неї її коханого, але все
одно чекає на свій шанс, оскільки звикла добиватися свого. Найбільше мене
цікавило не те, коли Скарлетт зрозуміє, яка вона дурна (бо я вірив, що цього
ніколи не станеться), а коли Мелані прозріє і побачить, що Скарлетт кохає Ешлі.
«Різниця між двома дівчатами полягала в тому,
що Мелані говорила людям теплі і улесливі слова, бажаючи зробити їх щасливими,
бодай тимчасово, а Скарлетт робила це тільки тоді, коли це сприяло досягненню
її цілей»
Після завершення війни життя на Півдні
докорінно змінюється. Родова знать опиняється у злиднях, всі шанобливі люди ледь
животіють, а колишні покидьки суспільства наживаються на вкраденому і
переділеному. Скарлетт доводиться піднімати плантацію зі стану запустіння.
Мелані теж там живе, а невдовзі з полону повертається Ешлі. Він хоче залишитися
тим же молодим хлопчиною, який мав своє затишне місце у старі добрі часи, але,
на жаль, їх більше немає, і він не може знайти себе у новій реальності, що
постала на Півдні. Дехто, як і Скарлетт, може пристосуватися до нових умов, але
не Ешлі – для нього життя наче закінчилося. Скарлетт досі засліплена своїм
егоїзмом і не помічає страждань Ешлі.
«Так, тепер життя має блиск… певною мірою.
Саме в цьому проблема. Старі часи не блищали, але вражали чарівністю, красою,
спокійною привабливістю»
Скарлетт вперто йде до своєї мети.
Одружившись удруге, вона поступово відроджує плантацію і купує лісопильню в
Атланті, де набирає обертів післявоєнний будівельний бум. Гроші на лісопильню
їй позичає Ретт Батлер, колишній блокадний спекулянт. Своєю практичністю він
подібний до Скарлетт, яка теж не зупиняється ні перед чим на шляху до своєї
мети. Саме ця подібність і приваблює Ретта до Скарлетт, однак на відміну від
інших чоловіків, він, здається, єдиний, хто здатен уникати її пасток
зачарування. А ще він бачить її наскрізь і знає про її почуття до Ешлі. За це
вона його ненавидить, але, як це завжди буває, дівчатам подобаються поганці, і
Скарлетт теж знову і знову проти своєї волі пробачає йому його характер.
«– Ах, як же це бридко, коли ти ставишся до
чеснот, наче це якісь дурниці.
– Але ж чесноти дійсно безглузді. Чи тобі не
все одно, що люди балакають?»
Події роману завершуються через 12 років
після початку війни. Головне питання – як зміняться стосунки між головними
героями за цей час, хто залишиться вірним коханим і самим собі? У своєму
відгуку я також намагався зробити наголос саме на цих стосунках, не надто
заглиблюючись у сюжет (повірте, я замовчав дуже багато подій).
За словами Маргарет Мітчелл, темою роману є
виживання. Скарлетт О’Гара виросла вередливою і самовпевненою дівчиною, але
дуже рано була змушена стикнутися із жорстокою реальністю. Відтоді вона думала
тільки про те, як забезпечити себе і свою родину, нехтуючи нормами світського
виховання, які прищеплювала їй її мати, і експлуатуючи кожного, якщо це
приносило їй певну вигоду. Я спочатку написав, що вона істотно не змінилася,
але все ж питання для тих, хто не читав: як гадаєте, чи зрозуміла вона
врешті-решт, що гроші не приносять щастя?
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Схожі дописи:
→ Гарпер Лі. Вбити пересмішника: В провінційному
містечку Мейком, штат Алабама, живе адвокат Аттикус Фінч із двома дітьми. В
центрі цієї книги – не дивні сусіди і не расова несправедливість. Ця книга
насправді про виховання людяності в дітей.
→ Джером Девід Селінджер. Ловець у житі: Голден
Колфілд – невпевнений в собі інфантильний юнак, який сам не знає, чого хоче. Він
постійно у сумнівах, що йому робити далі. Його думки мені зрозумілі, вчинки –
ні.
→ Бен Вінтерс. Підземні авіалінії: В
альтернативній версії США рабство досі не скасували в декількох штатах.
Раб-втікач на ім’я Віктор змушений ловити таких же втікачів в обмін на те, що
його самого не повернуть назад до власників.
Немає коментарів:
Дописати коментар