Історія Голдена Колфілда, ікони для
підлітків-бунтарів, довгий час маячіла десь на краю поля мого зору, але я
нарешті дістався до цієї книги. У 28 років. Судячи з поставленої оцінки, книга
повинна була мені сподобатися, проте я спочатку не міг зрозуміти, чим вона мене
відштовхувала. А було це тому, що Колфілд – невпевнений в собі інфантильний
юнак, який сам не знає, чого хоче. Те ж саме мені не подобається в собі.
Отакої.
«Люди завжди плескають не тим речам, які на
це заслуговують»
Несумісність з дорослим світом і небажання
вливатися в нього можна сприймати і як щось позитивне, і як щось негативне. Ось
чому мені складно скласти однозначну думку про книгу.
Шістнадцятирічного Голдена Колфілда вкотре
виключають зі школи-інтернату і він готується повертатися додому, але не
наважується зробити це до того, як батькам прийде сповіщення про його
виключення.
«Якщо чесно, я один такий тупий в родині. Мій
брат Д.Б. – письменник і все таке, мій брат Еллі, той, що помер, про якого я
розповідав, був чаклуном. Я один серед усіх справді тупий»
Не знаючи, як вбити час, він тиняється і нав’язується
знайомим: йде в кінотеатр з друзями по школі; не витримує очікування і їде в
Нью-Йорк; замовляє проститутку, через яку втрачає багато грошей; зустрічається
з подругою Саллі, потім з другом Карлом і дістає їх своїми розмовами; знову не
витримує і зустрічається зі своєю сестрою Фібі; ночує у колишнього вчителя, а
вранці тікає, бо підозрює того у спробі домагання.
«Люди завжди все тобі псують»
Голден постійно у сумнівах, що йому робити
далі, і, як на мене, дарма називає всіх фальшивками при тому, що він сам із
себе нічого не представляє. Він хоче від усіх щирості, тим паче – від дорослих,
але сам бреше всім за будь-якої нагоди. Це в нього просто звичка.
«Як дізнатися, що ти не фальшивка? Річ у тім,
що ніяк»
Звісно, мені складно зрозуміти його проблеми
з дорослішанням, оскільки я не був на його місці. У нього старший брат, який
вже досяг успіхів і на якого слід рівнятися, та й життя в інтернаті змушує його
до певної самостійності, а ще втрата у ранньому віці брата, якого він дуже
любив, прискорила процес переходу від дитинства до дорослого віку, який в мене
проходив набагато плавніше. Чи тому я не в змозі порівняти себе з ним і його
почуття здаються мені якимись гіпертрофованими? Його думки мені зрозумілі,
вчинки – ні.
«Я маю на увазі, він все казав би тобі
узагальнювати і спрощувати. З деякими речами це просто неможливо зробити»
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Схожі дописи:
→ Марсель Швоб. Книга Монель: Мрія Монель –
світ, де не буде роботи, де можна завжди гратися і залишатися безтурботними.
Вона хоче добра дітям і сподівається, що дорослі теж навчаться знаходити
радість у безкінечних розвагах.
→ Денієл Кіз. Множинна особистість Біллі Мілліґана: 26-річного Біллі Мілліґана підозрюють у серії викрадень, пограбувань
і зґвалтувань, але під час затримання він поводиться, наче зляканий хлопчик,
який не розуміє, що відбувається.
→ Конні Вілліс. Вимкнути світло / Відбій тривоги: Троє студентів історичного факультету вирушають у минуле – до Англії
часів Другої світової війни, де їм доведеться навчитися того, до чого їх не
готували на кафедрі прикладної історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар