Марсель Пруст. Полонянка. Відгук

Про те, як Альбертина стає напівутриманкою, напіврабинею.

«Я жив безтурботно, як усі ті, хто вірить у тривалість свого щастя»

(Тут і далі цитати з книги М. Пруст. Полонянка / Пер. з фр. А. Перепаді. – Х. : Фоліо, 2012. – 332 с. – ISBN 978-966-03-6097-6.)

Марсель повертається з Бальбека не сам, переїхати до нього погодилася Альбертина. У нього до неї складні почуття: щойно вона здається йому нудною і його кохання до неї згасає, як нове полум’я ревнощів розпалює в ньому колишні почуття. Він неодноразово постановляє собі порвати з нею, але відкладає розрив до моменту, коли він не зможе завдати йому великого болю, і цим лише продовжує свої страждання.

«Мене нагло зблизило з нею, ба більше – прикувало до неї, не очікування розкошів (чи то пак не розкошів – легкої втіхи, та й годі), а корчі болю»

Проте Альбертина потерпає по-своєму. Кохаючи Марселя, вона погодилася жити з ним, але тепер опиняється в клітці. Якою б прихильною до нього вона не була, він не перестає підозрювати її в інтимних стосунках з іншими жінками і намагається усіляко відгородити її від них. Додає йому підозр і те, що він постійно ловить горе-кохану на брехні. Вона обманює за найменшої нагоди – чи то щоб врятувати свою честь, чи то вразливу душу Марселя.

«Я дививсь, як горить полум’ям мій роман, на написання якого в мене пішло мільйон хвилин»

Цю книгу видали вже посмертно і, може, я додумую зайве, але мені здається, що редактори залишили те, що сам Пруст, як зазвичай, розмазав би до невпізнаваності, бо тут нарешті серед іншого ми дізнаємося, що оповідачу – 25 років і звати його Марсель. І тут, мабуть, більше його реплік, ніж в попередніх чотирьох частинах разом. Водночас і почуття до Альбертини описані менш абстрактно, вказано, наприклад, чому їхнє зображення може здатися суперечливим. В усякому разі, схоже, що сага добігає кінця і настав час трохи розплутати клубок.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Марсель Пруст. Содом і Гоморра: Марсель помічає неприродні звички барона де Шарлюса, потім йому натякають про такі ж нахили його любої Альбертини – яку він то любить і тому хоче її кинути, то розлюблює і тому хоче одружитися.

→ Марсель Пруст. Ґермантська сторона: Марсель дорослішає. На певний час його захоплення жінками переривається захопленням вищим світом. Це така потрібна передишка в надміру розтягнутому оповіданні.

→ Марсель Пруст. У затінку дівчат-квіток: Призабувши свої побивання за Жільбертою, Марсель їде в курортне містечко Бальбек, де знайомиться з ватагою дівчат, до яких одразу відчуває сильну симпатію. В одну з них – Альбертину – він закохується.