Жоріс-Карл Гюїсманс. На причалі. Відгук

В 1887 році на перехресті між натуралізмом і сюрреалізмом Жоріс-Карл Гюїсманс зупинився, щоб ще раз задумливо погладити свої вуса і бороду. Він досі не вирішив, яку дорогу вказує йому новий роман. Чи це буде прогулянка із чітко окресленою метою, яку він сприйматиме з почуттям відстороненості? Чи його очікує мрійна подорож, незвичайно подібна до справжньої? Автор підкинув у невизначеності рукопис і аркуші розлетілися на всі боки.

Саме такі враження від книги. Гюїсманс вже привчив мене, що на роман з повноцінним сюжетом у його виконанні можна не розраховувати, тож і тут вийшло все достатньо просто. Жак Мерль і його дружина Луїза їдуть з Парижа, де кредитори кидаються на них, наче грифи на стерво, після проведення невдалих фінансових операцій. Подружжя приїжджає у село Лур до родичів Луїзи – дядька Антуана і тітки Норіни, і селиться у занедбаному замку. Та стерпіти їм вдається лише одне літо. Життя у селі стає для містян дедалі нестерпнішим, тому вони їдуть владнувати свої справи в столиці, щойно їм вдається знайти зайву копійчину.

«В общем, немощи ужасной старости, катаральное истечение вод, экзема штукатурки, трахома окон, фистулы камня, проказа кирпичей – целый геморрой мерзостей ринулся на этот чердак, издыхавший в одинокой заброшенности, в скрытом уединении леса»

(Я цей почерк впізнаю з тисячі. Гюїсманс - неповторний.)

(Так, французької я не знаю, тому цитати взяв з книги Гюисманс Ж. К. Собрание сочинений: В 3 т. Т. 2: У пристани: Роман / Пер. с фр. В. Азова под ред. Н. Кулыгиной. – М. : Книжный Клуб Книговек, 2010. – С. 5-150. – ISBN 978-5-4224-0130-7.)

Отже, що ж призвело до втечі Жака і Луїзи із Лура? Гюїсманс тверезими очима Жака зруйнував всі романтичні стереотипи щодо краси села і природи. В старому шато для нього вогко і холодно, там живуть кажани. В лісі – темно і моторошно, вночі там вештаються браконьєри. Селяни – недоброзичливі і жадібні, наживаються на «недолугих» парижанах, як можуть. Життя в селі – вимогливе і некомфортне, краще перебиватися в Парижі. Навіть те, що могло хоч якось змінити думку Жака і Луїзи, тільки підкреслило гіркоту їх перебування у Лурі. Згадати хоча б дядька і тітку, які обманули родичів, а усвідомивши, що обман не залишився непоміченим, обрали тактику агресивного захисту і тільки підтвердили цим свою «дику» натуру. І кожна дрібниця, до речі, поглиблювала прірву між Жаком і Луїзою, яка існувала завжди, але вони не звертали на неї уваги. Гюїсманс не залишив у селі нічого романтичного.

«Он находил в Луизе наследственную грубость крестьянки, оставленную в Париже и вернувшуюся в угрожающих формах дома, в привычной среде, да еще в ситуации подступающей нищеты. Она обнаружила у своего мужа слабость нервов, характерную для утонченных душ, смятенный механизм которых ненавистен женщинам»

В той же час Гюїсманс додав до цієї картини три сюрреалістичні сни, насичені декадентським настроєм. Жак мріє про дивні речі, про дивні події, його фантазії переступають за межі, визначені обраним жанром, і це мені подобається. Врешті-решт здалося, що він занадто загравав з цими мріями і зайва тонна букв тільки перевантажує текст, але свого ефекту він досяг – нездорові мрії Жака на додачу до псевдооздоровлюючої сільської атмосфери. Оскільки, на жаль, Жаку теж не хочеться співчувати. Опинившись у селі, він не зробив абсолютно нічого, щоб виправити своє становище; він тільки покладався на своїх друзів у вирішенні фінансових питань і на родичів – у вирішенні побутових. Сам він зазвичай тільки відлежував боки, спостерігаючи, як життя йде шкереберть, і сподіваючись, що все владнається само собою. Що ж, вся Франція перебувала під впливом декадансу, і не треба розчаровуватись в романі, якщо сам роман – про розчарування.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Жоріс-Карл Гюїсманс. На шляху: Сенс всього роману – знайти себе, пізнати себе як зсередини, так і зовні. Коли Дюрталь повертає вбік, Гюїсманс неодмінно направляє його у вірне русло необхідними рядками з житія святих, мучеників чи блаженних.

→ Жоріс-Карл Гюїсманс. Собор: Продовження попередньої книги. Дюрталь прагне зближення з Богородицею, якій присвячений Шартрський собор, але досі пручається, коли доводиться робити вибір на користь життя в духовній гармонії.

→ Кнут Гамсун. Голод: Нариси з життя неназваного молодого чоловіка, який у злиднях поневіряється Христіанією. Своїм письменницьким талантом – якщо він у нього є чи взагалі був – він намагається забезпечити собі життя, проте падає дедалі нижче.