«Глибина» – книга у жанрі жахів авторства
Ніка Каттера (псевдонім канадця Крейга Девідсона). Книга зовсім нова, тому моє
щире «дякую» видавцям, які, як я зрозумів, з власної ініціативи створили і
розповсюджують електронну версію. Хочу сказати, що тепер паперовий варіант обов’язковий
до придбання – у випадку, якщо взагалі дійдедеться до придбання книг із подібного
списку. Потрібен час і гроші. Час, гроші і багато полиць.
Згідно із сюжетом книги, дія якої
відбувається десь у наш час, на Землі поширюється хвороба забудьків – так її
називають, бо вона ще навіть не встигла отримати офіційну назву. Вражені нею
спочатку забувають елементарні речі (пароль на комп’ютері), потім базові (що
таке солоне і солодке) і нарешті їхній організм забуває, як функціонувати –
вони помирають. Згодом біля Маріанського жолобу виловлюють рибину віком у сотні
років. Коли вона помирає, а стається це несподівано і блискавично, з неї
виділяється невідома науці субстанція, яку називають амброзією, вирішивши, що
вона була причиною довголіття риби. Вчені очікують, що амброзія здатна
продовжувати життя і таким чином вилікувати забудьків.
З метою дослідження амброзії у найглибшій
точці жолоба будують дослідну станцію, де три науковці – геніальний Клейтон
Нельсон і його колеги професори Той та Вестлейк – намагаються розгадати
таємницю чудодійної речовини, однак зв’язок з ними переривається. Люк Нельсон,
брат Клейтона, прибуває до Гуама за дорученням американського уряду як єдиний,
хто здатен налагодити зв’язок з братом. Разом з капітан-лейтенантом ВМС США
Еліс Сайкс він заглиблюється у западину до станції, де їх очікують невимовні
жахіття.
Передусім це страхи, які залишаються з нами з
дитинства. Саме на них концентрується автор. Всі персонажі, які опинилися на
підводній станції, поступово і безповоротно божеволіють. І, що найважливіше,
спасіння серед реальності немає. Залишається лише порівняне спасіння у самому
божевіллі. Детальність, якою Каттер (Девідсон) насичує твір, не є зайвою і є
переконливою. В кожну репліку, думку і емоцію я вірю. Коли в голові Люка
промайнуло просте, але панічне, «БожеБожеБожеБоже» у відповідь на чергову
страхітливу сцену, це не виглядало награним, як надумані або банальні вигуки з
американських фільмів жахів.
Єдине запитання – чи потрібна була спроба
пояснити побачене якимось логічним – хай фантастичним – шляхом? Обране пояснення
мене дещо засмутило. Щось подібне я відчув до розв’язки роману «Воно» Стівена Кінга.
Я вважаю, що дитячих страхів і фантазії було б достатньо. Чи ні. Це завжди
складне питання. Проте мені здається, завжди краще недомовленість Лавкрафта або
ж Каттер повинен був залишити свій варіант, але зпропонувати глибші мотиви і натякнути на загальну
безвихідь людства. Хоча не факт, що й це не здалося б шаблонним.
«Жоден із селян не виглядав стурбованим.
Жоден із магазинів не був розграбованим. Подібне траплялося в інших місцях, але
загалом людство просто продовжувало жити. Якщо кінець світу й насувався, то
йому судилося робити це планомірно і без поспіху»
«Втім, свідомість не могла стримати спогади.
З часом ці спогади перетворилися на сни наяву. Дійшло до того, що він уже бачив
сни з відкритими очима»
«Уява Люка малювала групу дітей-коротунів,
які бігають під водою за межами станції. Їхні тіла були білими, як парафін,
їхня плоть, спрагла до сонця, відшаровувалася від скелетів. Своїми пласкими
головами, які виступали з комірців сорочок, вони нагадували камбалу. Їхні роти
були величезними і були всіяні тими ж голкоподібними зубами, які він помітив у
хауліодів – риб-гадюк»
«Здавалося, тунель здіймався, неначе
велетенські легені, його стіни стискалися, а потім знову розширялися… це була лише
гра світла»
«На одинадцять кілометрів вище люди скрізь забували
своє минуле. Застрягши тут у непривабливій темряві, Люк не міг втекти
від свого»
«У цьому сні я дорослий і на мені нічого…
крім підгузків, таких, які колись носила Ганна. Це мало б виглядати смішно, але
у нічному жахітті це тільки примножує страх: кожна тривіальна деталь з точністю
вивірена для щонайбільшого жаху»
«Страшні сни мені тепер ні до чого. Вони ввірвалися
в реальний світ»
Немає коментарів:
Дописати коментар