Джордж Мартін. Гра престолів. Відгук

Купився на хайп навколо серіалу, але вирішив не дивитися, а прочитати. Спочатку здавалося, що «Гра престолів» здобула свою популярність завдяки жанру (порівняймо з «Володарем перснів») і мішкам доларів, витрачених на зйомку.

Проте у самої книжки не тільки гарна обкладинка (хоча насправді обкладинка така собі). Мартіну дійсно вдалося передати дух лицарської доби, він розуміє поняття васалітету, лицарських чеснот, але і зради та підступності; тобто він розуміється на тому, якою була Європа ще кілька століть тому, і вміло застосовує свої знання, а не просто романтизує щось наближене до Середньовіччя і відсуває це кудись на задній фон.

Разом з тим, він вводить фентезійні і міфологічні елементи в свій текст. Гаразд, тут немає ельфів та гномів, однак є дракони і (нібито) мантикори, є пророчі сни і живі мерці. Це не просто світ людей, перенесений на іншу планету.

Але це тільки те, що стосується жанру. Книга цікава не тільки цим. Сюжет направду інтригуючий, але хочу звернути увагу на те, що знаходиться в його серці. Жив-був собі намісник, який був змушений загнати себе в пастку, стати правою рукою короля, тому що йому не залишили іншого вибору. І це порушило баланс в усьому королівстві. І все, що робиш, розхитує ситуацію тільки сильніше. Найцікавіше – це спостерігати за реакцією (або її відсутністю) на наближення неминучої катастрофи. Я перечитав свій відгук на «Осяйне сонце» і тепер не дивуюся, чому кажуть, що «Гра престолів» писалася з Війни Троянд.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Кен Фоллетт. Колона вогню: Кінґзбриджський собор досі стоїть на фоні, але події третьої книги серії розгортаються передусім далеко від нього. Ця історія про те, як впродовж півстоліття католики і протестанти борються за свою віру.

→ Бернард Корнвелл. Останнє королівство: Утред Беббанбурзький вбитий данськими завойовниками. Його десятирічного сина Утреда-молодшого захопив у полон один із данів, Рагнар Безстрашний, для якого хлопчик з часом стає наче сином.

→ Шерон Кей Пенман. Осяйне сонце: Безумство Генріха VI з роду Ланкастерів, захоплення влади Едвардом IV і нетривале королювання Річарда III. Ти переконуєшся, наскільки хистким може бути мир, якщо його фундамент зведений на піску.

Кріс Вікем. Спадок Риму: Висвітлення Темних віків, 400-1000 роки. Відгук

Найкраща книга про Середньовіччя, яку я читав? Можливо! Великий обсяг дозволяє усебічно розглянути добу, про яку нам відомо найменше – Темні віки.

Це був би ідеальний підручник (який, втім, довелося б розтягнути на три-чотири навчальні роки): тут вистачає і подробиць, і узагальнень. І увагу приділено не тільки теренам колишньої Римської імперії, Західній Європі та арабському світу, але й, наскільки дозволяють письмові свідчення, регіонам далі на північ і схід, ніж це зазвичай роблять європоцентричні історики.

Зокрема, в загальних рисах описане становлення Русі в контексті європейської історії. Саме так! Тут не прочитаєш хрестоматійної історії про те, як княгиня Ольга мстилася древлянам, бо яке це має значення для історії?.. Натомість Кріс Вікем розповідає про запозичені русинами елементи скандинавської, хозарської і візантійської культур, про їх участь у візантійській геополітиці і про торговельні зв’язки з іншими куточками Європи.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Анрі Піренн. Міста Середньовіччя: Нарис з економічної і соціальної історії: На думку автора, мусульманська навала перервала морські маршрути між Заходом і Сходом, через що торгівля практично зупинилася і сенс у великих містах просто відпав.

→ Бернард Корнвелл. Останнє королівство: Утред Беббанбурзький вбитий данськими завойовниками. Його десятирічного сина Утреда-молодшого захопив у полон один із данів, Рагнар Безстрашний, для якого хлопчик з часом стає наче сином.

→ Роберт Лейсі і Денні Дензіґер. Рік 1000: Яким було життя на рубежі тисячоліть: Путівник по Англії того часу. Як і календар, книга розбита на дванадцять розділів, зміст яких так чи інакше відповідає тим заняттям, які займали центральне місце у відповідні їм місяці.

Вашингтон Ірвінг. Легенда сонного виярку. Відгук

Далеко від великих міст, десь в американській глибинці зачаїлася долина під назвою Сонний виярок. Ті, хто тут живе, розповідають моторошні історії, найвідоміша з яких стосується вершника без голови, якого вночі буцімто можна зустріти на мосту або на цвинтарі.

Ікабод Крейн приїхав у долину вчителювати. І сподобалася йому там 18-річна Катріна Ван Тассел, шлюб з якою зробив би його багатим. Йому доводилося сперечатися за неї з Бромом Ван Брантом – цей хлопчина був не такий освічений, як новоприбулий вчитель, але кмітливіший.

І от після одного з вечорів у Ван Тасселів засмучений Ікабод верхи повертався додому. Мабуть, справи з Катріною пішли не так, як він бажав. На дорозі він помітив того самого вершника і почав тікати, але той його наздогнав і кинув у нього свою голову. Більше Ікабода ніхто у виярку не бачив, та подейкують, що його зустрічали деінде, а Бром, який одружився на Катріні, не стримує сміху, коли хтось згадує зникнення вчителя.

Враження від повісті – ті ж, що від «Ріпа ван Вінкля». Вашингтон Ірвінг знову довго розгойдує, аби тільки наприкінці приступити до власне історії, яка нас цікавить. «Легенда сонного виярку» була написана рівно 200 років тому і сучасного читача налякати не зможе – легка містика нам здається просто дитячими страшилками.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це літературою

 

Читайте також:

→ Вашингтон Ірвінг. Ріп ван Вінкль: Одного разу Ріп ван Вінкль напився в лісі і міцно заснув. Коли він прокинувся і повернувся до села, він нікого там не впізнав. Виявилося, що він проспав аж двадцять років, а за цей час все змінилося.

→ Амос Тутуола. Питець пальмового вина: Чоловік, покликання якого – споживати багато пальмового вина, втрачає особистого винороба і йде в місто мертвих, щоб його повернути. На шляху йому трапляються дивовижні речі, надприродні місця і казкові істоти.

→ Илокін. Жебрак / Злодій / Воїн / Король: Автора звати Ніколи і він пише про Хибні Мудрощі. Будь-яке повчання у цьому оповіданні зводиться до звичайного дотепу. Королівський титул тут фальшивий, землі – уявні, багатство – сумнівне, армія – удавана.

Богдан Логвиненко. Ukraїner. Країна зсередини. Відгук

Я подарував це видання бабусі, тому що бачив, як вона читає «Отечество» Василия Пескова, яке розповідає про різні куточки СРСР. Вона повернула мені «Ukraїner» зі словами: дуже мало тексту. І справді, у мене приблизно таке ж враження. Книга Пескова більше фокусується на історіях, а книга Логвиненка і ко – це ледь не фотоальбом у поєднанні зі вказівником. Попри те, що сам проект – крутезний і книга така ж, я не розумію, яку функцію вона повинна виконувати. Фотографій тут зазвичай по 2-3 на історію, тобто особливо не намилуєшся. Повні тексти статей потрібно шукати через QR-код, значно легше було би створити такий покажчик онлайн. Мабуть, ця книга для того, щоб читачі могли скласти якесь загальне враження від проекту. Але я б охоче прочитав томи, присвячені окремим краям, де кожній історії приділялося би більше місця, більше тексту і більше фотографій, при цьому залишався простір для подальшого дослідження на сайті проекту.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Ден Сіммонс. Схід Ендіміона. Відгук

Ось так несподівано «Схід Ендіміона» витягнув усю серію. А втім, перші дві книги теж були цікавими. Дещо нудною була тільки третя. Ну і затягнуто все, було нелегко здолати понад дві тисячі сторінок. Четверта не те щоб витягнула всю серію, але врятувала після третьої. Та і торкнулася багатьох питань – одні закрила, інші залишила відкритими, як я люблю, бо нащо все підносити на блюдці?

Ця книга дещо перегукується зі всесвітом Дюни. Галактична імперія, яка тріщить по швах. Месіанство. І надто великий обсяг. Але Герберт помилявся, коли вирішив, що читачам так само цікаві політичні перипетії, як і йому. Сіммонс не втрапив у цю пастку і повільну третю книгу продовжив напруженою фінальною.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ден Сіммонс. Гіперіон: На планету Гіперіон насуваються Вигнанці. Туди також прямує семеро паломників. За звичаєм, одного з них чекає здійснення бажання, а інших – смерть. І саме від них залежить доля людства.

→ Ден Сіммонс. Падіння Гіперіона: Йде війна між Гегемонією і Вигнанцями, а поза нею – боротьба кожного паломника за своє щастя, свою ідею. І довгий час йде невидима війна між «титанами» і «олімпійцями».

→ Ден Сіммонс. Ендіміон: Людство занурилося у своєрідні Темні віки. На Гіперіоні живе Рол Ендіміон. Йому доводиться рятувати 12-річну Енею, на яку полює Церква, вважаючи, що дівчинка призведе до загибелі всього людства.

Ден Сіммонс. Ендіміон. Відгук

Чого бракує третій книзі? Бракує дій. Головні герої протягом кількасот сторінок гасають по різним зоряним системам, щоб наприкінці вступити у нерівний двобій. Попередні книги тримали у напрузі більше.

Спойлери до перших книг. Майже через три століття після подій попередніх частин людство занурилося у своєрідні Темні віки. Штучний інтелект прогнали, швидке пересування між світами відсутнє, Вигнанці спустошили багато планет, розрізнені світи потроху об’єднує Церква, якій відкрилася таємниця вічного життя. На Гіперіоні живе Рол Ендіміон. Йому доводиться рятувати 12-річну Енею, на яку полює Церква, вважаючи, що дівчинка призведе до загибелі всього людства.

Що здивувало? Що за штучним інтелектом ховається ще сильніший гравець. Тобто повторюється ідея попередніх книг про те, що за кожним лялькарем ховається інший лялькар. Сама ідея невідомої сили цікава тільки тим, що вона справді невідома. Але повторення тієї ж ідеї протягом трьох книг навряд чи виправдовує себе. Особливо, якщо врахувати, наскільки вони товсті, і те, що є ще четверта, найоб’ємніша. І це нагадує самокатування. Буду дочитувати, просто щоб дізнатися, чим все закінчилося.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ден Сіммонс. Гіперіон: На планету Гіперіон насуваються Вигнанці. Туди також прямує семеро паломників. За звичаєм, одного з них чекає здійснення бажання, а інших – смерть. І саме від них залежить доля людства.

→ Ден Сіммонс. Падіння Гіперіона: Йде війна між Гегемонією і Вигнанцями, а поза нею – боротьба кожного паломника за своє щастя, свою ідею. І довгий час йде невидима війна між «титанами» і «олімпійцями».

→ Френк Герберт. Месія Дюни: Пол Атрейдес передбачав майбутнє, охоплене полум’ям війни, тому обрав найбезпечніший шлях – одруження на доньці імператора. Через дванадцять років він все одно опиняється у становищі, яке прагнув відвернути, але не зміг.

Джеймс С. А. Корі. Війна Калібана. Відгук

Не впевнений, чи то авторам не вдалося написати продовження настільки ж якісним, як першу книгу, чи то я читав його прискіпливіше, тому що цей роман доведеться перекладати саме мені.

Згадаймо ж, що було в «Левіафані» (обережно, тут спойлери). Астероїд Ерос поглинула ворожа чужоземна протомолекула, яка змінює структуру всіх живих організмів. Ця зараза загрожувала також іншим планетам, але Ерос вдалося спрямувати на Венеру. Під товстим шаром атмосфери цієї планети протомолекула росла і чекала. А людство не могло нічого вдіяти, тільки спостерігати.

Через рік після «інциденту» на Еросі одна-єдина потвора, заражена протомолекулою, з’являється на Ганімеді – хлібниці всіх зовнішніх планет. Однак її нападу вистачає, щоб підігріти конфлікт між Марсом і Землею. Ганімед майже зруйнований, хитка стабільність в системі під загрозою, а протомолекула, схоже, повертається. За порятунком людства ми стежимо з-за плеча того ж ідеалістичного капітана Джима Голдена; Крісджен Авасарали – єдиної, хто в Канцелярії ООН не втратив здоровий глузд; сержантки Боббі Дрейпер з марсіянської космопіхоти; і науковця Пракса Менґа, який просто шукає доньку, яка загубилася під час конфлікту на Ганімеді.

Можливо, цій книзі не вистачає напруги. В центрі першого тому був захоплений протомолекулою Ерос, описи побачених героями жахіть затримували на собі увагу. У другому ж вона розпорошується. Війна ніби й нависає десь за обрієм, але до чогось серйозного призводить тільки раз по раз. В кількох останніх розділах є спроба філософського осмислення і є несподіваний закрут в останніх абзацах, але в цілому це не рівень першої книги.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джеймс С. А. Корі. І прокинеться Левіафан: В неозначеному майбутньому люди колонізували Марс, деякі супутники і астероїди, освоюють Венеру. Проте ніколи не пізно довести, наскільки ненадійним є наше панування.

→ Ден Сіммонс. Гіперіон: На планету Гіперіон насуваються Вигнанці. Туди також прямує семеро паломників. За звичаєм, одного з них чекає здійснення бажання, а інших – смерть. І саме від них залежить доля людства.

→ Орсон Скотт Кард. Гра Ендера: Людству двічі вдається перемогти інопланетну расу жучар. Міжнародний космічний флот готує армію, яка назавжди покінчить із загарбниками. Можливо, один з учнів – Ендер Віґґін – є останньою надією людства.

Софія Андрухович. Фелікс Австрія. Відгук

Книга, за якою варто зняти фільм? Але ж вона не впоралася з поставленими завданнями… Якщо немає глибокого сюжету, то слід зосередитись на атмосфері. Заради цього, напевно, і знята «Віддана» (скоро побачимо). Але в самій книзі описів і колориту замало. Так, він проявляється в мові, певних деталях тощо, але увага головним чином приділяється не цьому, а спогадам, і в спогадах все інше затьмарює постать головної героїні.

А звати її Стефанія Чорненько. Живе вона у будинку Петра і Аделі Сколик. Адель – донька славетного у минулому доктора Анґера, який під час давньої пожежі врятував обох Аделю і Стефанію. Батьки Стефи загинули, тому доктор взяв виховувати її у себе. Дівчата росли разом і стали нерозлучні, тому навіть після смерті доктора, вже в дорослому віці Стефа не могла покинути Аделю і залишилася молодому подружжю за слугу. Її вірне служіння наражається на зміни, коли до міста повертається отець Йосиф, який в молодецтві любив її.

Під час читання вимальовуються цікаві паралелі з «Залишком дня» Кадзуо Ішіґуро. Там дворецький, а тут – служниця, живуть у бульбашці, у собою ж створеній ілюзії. Сенс їхнього життя – віддана служба попри недоліки господарів. Їхня доля різна, але імена – Стівенс і Стефанія, що походять від грецького «Стефанос» – пов’язують їх ще сильніше. Дивний збіг.

Попри те, що сама ідея самовідданого служіння іншим мене не зачепила, Ішіґуро вдалося краще передати драматизм ситуації. Софія Андрухович ще й вирішила конфлікти нібито хепі-ендом, якому бракує «хепі». Фінал для Стівенса, як на мене, прописаний майстерніше, оскільки змушує замислитись над визначенням і взагалі існуванням щастя і свободи.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Кадзуо Ішіґуро. Залишок дня: У дворецького Стівенса завжди була мета і він до кінця своїх днів готовий до неї йти. Роман не дає оцінку відданому служінню іншим… або світу. Книга просто констатує факт – є люди, ладні віддати все заради інших.

→ Шарлотта Бронте. Джейн Ейр: Сирота Джейн Ейр знаходить собі місце гувернантки в маєтку Едварда Рочестера. В новому для себе середовищі вона пізнає нові для себе почуття – приязнь до господаря вже здається чимось більшим.

→ Петро Яценко. Нечуй. Немов. Небач: Серце Івана Левицького замінюють на механічне. У цьому не було б нічого незвичного, але його справжнє серце є предметом давньої гри і належить – буквально – не тільки йому одному.

Воррен Елліс і Дерік Робертсон. Трансметрополітен. Відгук

Можливо, це тупо – комікс, який показує вади нашого суспільства через призму майбутнього. Хтось скаже, що таких книг чи навіть коміксів – тисячі. Але якщо мене зачепило, то що я можу вдіяти?

Колись Спайдер Джерусалем був відомим журналістом, але на п’ять років зник з Міста, втік від слави, від якої йому було бридко. Проте і без огидного йому Міста він жити не може, тому повертається і влаштовується в газету. Щотижня він пише статті на теми, які завжди були йому до душі – насилля, несправедливість, бруд. Це – його журналістська територія і тут він незрівнянний.

Повернення Джерусалема збігається з початком передвиборної президентської кампанії. Чинний президент Геллер, або ж «Звір» (прізвиськом, яке дав йому Джерусалем, тепер користуються всі громадяни США) – це покидьок, який заганяє державу до лав країн третього світу. Йому протистоїть нове обличчя – сенатор Каллаган, чоловік без принципів, який рветься у владу заради самої влади. Громадяни повинні обрати того, хто опікуватиметься їхнім майбутнім. Перший – жорстокий, але розуміє недоліки свого становища. Другий – посміхається на камеру, але не усвідомлює свого божевілля. Обоє ненавидять Джерусалема, а він – їх.

Мене найбільше ранять у серце такі абсурдні ситуації, коли героїв заганяють у глухий кут, в якесь сюрреалістичне жахіття, з якого вони хочуть прокинутись, але не можуть. В дистопічному світі, яким є «Трансметрополітен», все одно якось вдається підвищувати градус абсурду. Але іронія полягає в тому, що це лише гіперболізована реальність. Головний персонаж тут журналіст і особлива увага приділяється поступовому обмеженню свободи слова. Правду просто забороняють, замість новин на екранах – програми для отупіння і задурення. Натомість президент виправдовує введення військ у Місто так: «Очевидно, я не хочу, щоб хтось постраждав». Ці слова нагадали мені нещодавню прес-конференцію одного з чорногорських опозиціонерів: «Ми не хочемо, щоб в Чорногорії пролилася хоча б крапля крові, але…» Звісно, ситуація в Чорногорії зараз зовсім інша і це порівняння тут зовсім не для того, щоб почати сварку на політичному ґрунті. Це просто доказ, що Воррену Еллісу не треба було нічого вигадувати.

Присутня ненормативна лексика, сцени сексуального характеру, вживання наркотиків тощо. Автори не стримували себе ні в чому, тому читати варто на свій страх і ризик.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Філіп Рів. Ілюстрований світ «Смертних машин»: Мета путівника – якомога ширше висвітлити той світ, в якому жили Том Нетсворті та Естер Шоу. Міста, звичаї, персоналії, трохи історії. Але окраса видання – це безумовно ілюстрації.

→ Джеймс С. А. Корі. Пробудження Левіафана: Невідомі кораблі влаштовують кілька засідок, що підштовхує планети і астероїди до взаємних звинувачень. Здається, війна неминуча. Ніколи не пізно довести, наскільки ненадійним є наше панування у Всесвіті.

→ Айзек Азімов. Сталеві печери: Слідчий з Нью-Йорка майбутнього Елайджа «Лайдж» Бейлі призначений розслідувати вбивство доктора Сартона – позаземця, який популяризував на Землі збільшення чисельності роботів і їхнього ширшого використання.

Джеймс Еллрой. Велике ніщо. Відгук

Оце безлад. Роман фокусується на трьох дійових особах, до яких автор повертається впереміж і які спочатку нічим не пов’язані. Такий прийом ніколи не йшов на користь розумінню художніх творів. Чому ця книга потрапила на поличку Мерфі Купер з фільму «Інтерстеллар» – хтозна.

Отже, у добу «Червоної загрози», коли в Америці поширювалися параноїдальні настрої, лос-анджелеська поліція готується викрити комуністичне підпілля серед голівудської профспілки учасників масовки. В той же час до команди детективів долучають молодого поліцейського, який займається дивним вбивством з елементами збочення.

Ця книга мало чим пов’язана з першою книгою серії. Тут той самий прокурор і згадується кілька вже відомих персонажів, але це все. І стилістично книга виглядає по-іншому – лексика автора стала більш сленговою, читати стало важче. Можливо, саме тому це єдина з чотирьох книг, яку КСД не переклав.

В чому Еллрой собі не зрадив, так це в описі світу поліції: все той же бруд, корупція, агресивність. Слуги закону, які ловлять поганців, самі не цураються переступати межу. І так само не було прямих натяків на справжнього вбивцю, хоча тут він відкривається раніше, ніж в попередньому романі. Проте це для того, щоб герої встигли владнати інші справи.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джеймс Еллрой. Чорна Жоржина: В 1947 році в Лос-Анджелесі знайшли понівечений труп жінки. Її тіло було розрізане навпіл, внутрішні органи відсутні, а обличчя прикрашала усмішка, «намальована» лезом від вуха до вуха.

→ Джеймс Меллеген Кейн. Листоноша завжди дзвонить двічі: У вас є компромат одне на одного, який обіцяє тільки смерть. Ви кохаєте і водночас ненавидите. Ви продовжуєте крокувати до краю прірви, навіть почувши перший дзвіночок небезпеки.

→ Реймонд Чендлер. Дама в озері: Розслідуючи справу, Філіп Марлоу знаходить в озері тіло жінки, яка віддалено нагадує місцеву жительку. Він наштовхується на ще кілька вбивств і смертей, які очевидно також були вбивствами.