Підсумки книжкового виклику на 2020

Настав час підбивати підсумки книжкового виклику, який я оголосив собі рік тому.

До прочитання було заплановано 61 твір, 6 з яких не вдалося прочитати: два з них – це детективи Еллроя (перші два виявилися доволі нудними, тому я відкинув наступні два); обіцяний четвертий том Лавкрафта просто не видали цьогоріч; ще три я переніс на наступний рік.

Було багато серій і циклів. Я подужав 55 творів – це на десять менше, ніж минулого року, проте обсяги книг були зовсім інші. Є одна книга, яка отримала оцінку 9 з 10, тобто це або я став прискіпливішим, або книги такі.

Отже, без зайвих слів – книги, які варто було прочитати цього року:

 

1. Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї

Цей роман вирізняється з-поміж багатьох тим, що приносить задоволення на кількох рівнях. Рубі Леннокс народжується в післявоєнному англійському місті Йорк. Їй здається, що в її будинку живуть привиди минулих поколінь. Можливо, саме цей зв’язок з минулим дозволяє зазирнути у життя жінок, які дали життя Рубі – це її мати Банті, бабуся Нелл і прабабуся Еліс. Вони жили нещасним життям, а найголовніше – їм бракувало порозуміння одне між одним, попри однаково тяжкі долі. На плечах Рубі лежить важче завдання, ніж було в її попередниць – знайти вихід з лабіринту безперервних страждань.

 

2. Воррен Елліс і Дерік Робертсон. Трансметрополітен

Головний персонаж – Спайдер Джерусалем – журналіст і особлива увага приділяється поступовому обмеженню свободи слова. Спайдер висвітлює президентську кампанію. Перший кандидат – жорстокий, але розуміє недоліки свого становища. Другий – посміхається на камеру, але не усвідомлює свого божевілля. Обоє ненавидять Джерусалема, а він – їх. День за днем Спайдера і Місто заганяють у глухий кут, в якесь сюрреалістичне жахіття.

 

3. Джордж Мартін. Цикл Пісня льоду й полум’я

З одного боку, це всесторонньо прописаний світ з цікавим сюжетом, який копіює Війну Троянд. З іншого, історії про те, як люди, сковані рамками, намагаються вийти за їх межі і стати тими, ким їм хочеться.

 

4. Далтон Трамбо. Джонні отримав гвинтівку

Ця книга – крик відчаю того, хто кричати не може. Біля Джо Бонема розірвався снаряд, і він залишився без рук, без ніг, без рота, без носа і без слуху. Його залишили ні живим, ні мертвим в милосердній в’язниці – у тілі каліки, який вже не зможе існувати самостійно.

 

5. Кріс Вікем. Спадок Риму: Висвітлення Темних віків, 400-1000 роки

Можливо, найкраща книга про Середньовіччя, яку я читав. Це був би ідеальний підручник: тут вистачає і подробиць, і узагальнень. Увагу приділено не тільки теренам колишньої Римської імперії, Західній Європі та арабському світу, але й регіонам далі на північ і схід, ніж це зазвичай роблять європоцентричні історики.

 

6. Жозе Сарамаґо. Сліпота

Все місто осліпло. Тільки одна жінка не втратила зір – на жаль чи на щастя – а потім її найбільшим бажанням було так само осліпнути, щоб не бачити те, що коїться навколо.

7. Джеймс С. А. Корі. Пробудження Левіафана

Хтось підштовхує планети Сонячної системи до війни. Залишки екіпажу космічного корабля і детектив опиняються у вирі подій – там, де невідомий вірус перетворює людей фактично на зомбі.

8. Філіп Рів. Ілюстрований світ «Смертних машин»

Більша частина написаного тут лише доповнює те, що є в книгах. Також чимало розказано на теми, які в книгах ледь зачепили. Окраса путівника – це безумовно ілюстрації.

9. Джон Максвелл Кутзее. Безчестя

Починається з романтичних стосунків з катастрофічними наслідками, продовжується ширшою проблемою стосунків між батьками і дітьми, і небажання перших відпускати других.

10. Блейк Крауч. Сосни

В незнайомому місті, з амнезією, Ітан сумнівається, чи це він божеволіє, чи всі навколо нього. Невже може бути таке, що аж всі мешканці змовилися проти нього?

11. Ден Сіммонс. Цикл Пісні Гіперіона

Весь Всесвіт котиться до війни. Можливо, семеро паломників врятують людство.

12. Ольга Крижанівська. Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика

Тут не вистачає хіба що прикінцевих додатків із лінгвістичними процесами в хронологічному порядку.

13. Богдан Логвиненко. Ukraїner. Країна зсередини

Крутезний проект і книга така ж, але з незрозумілою функцією.

Террі Іґлтон. Як читати вірш. Відгук

Змарнований час. В ідеалі це мав бути чітко структурований посібник про те, як розбирати вірші. Я розумів, що мої очікування очевидно завищені, але сподівався знайти тут бодай щось. Натомість найбільше тут було порівнянь. Уявіть ядерного фізика, який на пальцях намагається пояснити дитині курс ВНЗ і вдається до аналогій. Але в цій книзі вони не додають цінності. Замало конкретики. А коли автор наводить чиїсь рядки, де поезія порівнюється (і тут!) з конем, якого осідлав ще Гомер, то пише, що, на жаль, образність цих рядків зіпсована, бо, бачте, не зрозуміло, про якого Гомера йде мова…

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Томас Стернз Еліот. Поетичні твори. Коментоване видання. Том 1: У першому томі мені випало перекласти розділ «Розрізнені вірші». Це і перші підліткові вірші, і останні вірші, еротичні (під завісу життя Еліот закохався).

→ Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження: Цитати, зміст яких нам, здавалося б, цілком зрозумілий, майже безперечно потребують тлумачення з огляду на відмінний від нашого світогляд людей Середньовіччя.

LitTransformer 2019. Відгук

Цей журнал зібрав результати роботи перекладацької майстерні, яка відбулася у Львові в 2019 році. Восьмеро перекладачів працювало у парах. Кожен учасник пари повинен був перекласти художній текст на свою мову з мови свого напарника (або з мови, яку знає напарник). Переклад виконувався за посередництва англійської: спочатку один учасник перекладав зі своєї мови на англійську, а потім другий перекладав з англійської мови на свою. Саме ці експерименти, а також короткі есеї про досвід на майстерні, і містяться на сторінках журналу. На жаль, друга майстерня повинна була відбутися навесні, але завадив карантин.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Максим Рильський. Проблеми художнього перекладу: Головний висновок після прочитаного – перекладач повинен намагатися принаймні якомога повніше зрозуміти елементи оригіналу твору. А ось як саме перекласти – це питання з багатьма відповідями.

Марк Данн. Там само. Відгук

Сенсу дочитувати – немає. Книга складена цілковито з приміток. Це її головний плюс і мінус. Сама ідея структури цікава. Проте ця ж структура роздроблює сюжет. А сюжет доволі простий. Джонатан Блашетт народився з трьома ногами, потім потрапив до цирку, а згодом став підприємцем. Книга описує його пригоди в стилі Форреста Гампа. Тільки у Вінстона Грума це справжня історія, а у Марка Данна – лише клаптики. Тому складно підхопити їхній настрій.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Артем Чапай. Дивні люди: Чапай описує багато дивних людей і дивних речей, які з ними кояться. Головний герой Стьопа потрапляє в трагікомічні ситуації, це не дає занудьгувати, і тема домашнього насильства – це те, від чого не можна відвертати очей.

→ Вінстон Грум. Форрест Гамп: Пригоди Форреста Гампа – це зайвий доказ того, яким абсурдним інколи може бути життя. Проте також це нагадування, що можливості чекають на нас за кожним поворотом, просто не слід одразу від них відмовлятися.

→ Вінстон Грум. Гамп і компанія: Найуспішніший дурень знову підкорює світ. Проте Форрест вже не здавається обдарованим ідіотом, він все більше змахує на телепня-невдаху, страждання якого заслужені.

Джонатан Л. Говард. Після кінця світу. Відгук

Перша книга з цієї серії – «Картер і Лавкрафт» – виявилася своєрідною. Так, автор запозичив у батька космічного жаху деякі елементи, але не намагався його скопіювати, написати свій фанфікшн. Натомість вийшла доволі оригінальна історія. Друга книга не відходить від обраного напрямку, але залишає по собі післясмак.

Отже, спойлери. Щоб було простіше, поясню зрозумілими аналогіями. Детектив Картер є одночасно співвласником книгарні. Разом з продавчинею Емілі Лавкрафт в першій книзі вони «відкрили портал» і потрапили в «паралельний світ», де нацисти перемогли у Другій світовій і досі правлять значною частиною світу.

Справи в детективному бізнесі у Картера не вельми радісні, а просто сидіти і збирати гроші з книгарні йому не надто хочеться, тому він погоджується на дещо слизьку пропозицію. По суті його просять пошпигувати в дослідницькій лабораторії, де американці і німці шукають новий вид енергії. Слизько тут від того, що замовник-німець просить шпигувати за своїми ж, а нещодавно один з охоронців лабораторії з’їхав з глузду.

Паралельно Лавкрафт дізнається, що в цій версії всесвіту в неї в сейфі лежить «Некрономікон». Вона постає перед вибором, читати чи не читати. В таємничій книзі може лежати розгадка, як повернутися назад до рідного світу, та разом з тим шкода психиці може бути непоправна.

Деякі моменти тут просто упираються в ребра. По-перше, нацисти. Ну от прямо не можна було знайти інших антагоністів. Звісно, автор зіграв на їхній впізнаваності і чутках про любов до окультного, ще й потрібна була якась сила планетарного масштабу, а не маленьке вигадане езотеричне товариство. Все ж виглядає трохи дешево.

По-друге, пов’язані з цим жартики про нациків тощо. І якась незграбність в поведінці героїв. І натяки на сексуальну напругу. Якийсь ситком. На щастя, все це залишилося на перших сторінках.

По-третє, не ясно, що ж сталося. Вони рятують цей світ, але не наближаються до повернення до свого чи як? Фінал знову відкритий.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джонатан Л. Говард. Картер і Лавкрафт: Коли-небудь здавалося, ніби ви не в своєму часі або взагалі не в своєму світі? Може, це тому, що в 20-их роках минулого століття Г. Ф. Лавкрафт і Рендольф Картер перевернули світ догори дриґом.

→ Філіп К. Дік. Людина у високому замку: Країни Осі перемогли в Другій світовій. Тут люди не дозволяють собі зробити власний вибір, вибрати власний шлях і покладаються на мудрість віків у час, який докорінно відрізняється від усього пережитого людством.

→ Блейк Крауч. Темна матерія: Джейсон приходить до тями в лабораторії, оточений незнайомими людьми, які вітають його з поверненням. Ба більше, у нього немає дружини і сина – ніколи не було – а весь світ, яким він його знав, змінився.

Джордж Мартін. Танок драконів. Відгук

Хтось згинається і розгинається. Хтось згинається і ламається. П’ята книга Мартіна – все про те ж, про що і перша: про рамки, які сковують, і намагання позбутися їх. Разом з тим, маховик нарешті розкручується. Щось важливе нарешті відбулося і на землях дому Баратеонів. Ниточки потягнулися до Данерис, вона тепер не просто тиняється десь на Сході, а з нею мають рахуватися інші персонажі. Ну, і епілог обіцяє цікаве продовження. Цілу книгу здавалося, що ось доба непевності добігає кінця, але не дочекаєтесь. Сподіваюся, що принаймні дочекаємось шостої книги.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джордж Мартін. Бенкет круків: Тут я думав, що історія Данерис відірвана від решти і оповідає про ідеалістичні ілюзії, найбільше нагадуючи стереотипне фентезі, яке можуть створити другосортні автори.

→ Джордж Мартін. Буря мечів: Жоден моральний обов’язок був не в силі втримати альянси, які ще в перших розділах не піддавалися сумніву. От і питає Санса, чи це все брехня, завжди і від усіх. І нарешті цей покидьок мертвий…

→ Джордж Мартін. Битва королів: Тут немає щасливих персонажів. Ніхто не отримує того, на що розраховує. Будь-який успіх є короткочасним. Але це цілком природно, оскільки Мартін пише про війну у самому розпалі.

Блейк Крауч. Останнє місто. Відгук

Все, що відбувається у цій книзі – абі нападають на місто, але жителі рятуються. Не дякуйте за спойлери. Все одно цю книгу читати не треба. Вона коротка, прісна і незграбна. Велику її частину займають ще флешбеки. І в них ніби вимальовується героїчна лінія Адама, який тримається за життя тільки заради кохання, але вся цінність цього сюжету перекреслена однією-однісінькою сторінкою і потім ще нашвидку зам’яли цю справу, типу жити можна.

В книзі повно шмарклів. Зненацька половина Ітанових реплік перетворюється на «Я тебе кохаю», «Я без тебе не можу» і «Я був такий дурний». Ітан хоче, щоб про Адама йому розповів персонаж, якого ввели наприкінці серії (цей персонаж, бачте, був відлюдником; єдина інша функція, заради якої його ввели, це повідомити, в якій вони сраці), але не питає самого Адама, що той бачив поза містом. Взагалі дивна річ: Адам блукав континентом три роки, повернувся і ніхто його не питає про його подорожі… Який тоді був сенс розписувати його поневіряння, якщо, крім цього, ще й любовну лінію звели нанівець.

Останній розділ дуже здивував, я такого не очікував. Думав, книга вже виїхала за рахунок цього, але потім був епілог… так пишуть підлітки. Не знаю, як по-іншому його образити. І ще дивно в тому сенсі, що «Темній матерії» Крауча має той же каркас: хтось затягнув головного героя в якесь фантастичне місце, де він нехоче бути, він не може зрозуміти, що тут відбувається, і, попри все, що йому подаровано, він хоче повернутися до коханої. Є розбіжності, але несуттєві. Якась халтура від Крауча.

Якщо ну аж дуже хочеться дізнатися кінцівку трилогії, то можна прочитати. А так – ні. Єдина вартісна думка цієї книги мала б бути перенесена в другу, і не знаю, чому вона опинилася на третині третьої: це коли Ітан побажав жити у світі, в якому дії оцінюються за намірами, проте в їхньому світі вони оцінюються за наслідками. Це додало б Пілчеру глибини і він виглядав би радше одержимим, ніж божевільним. Якщо відчуваєте різницю.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Блейк Крауч. Сосни: Ітан Берк потрапив у аварію і отямився в місті Облудні Сосни. Він сподівається, що тут йому допоможуть, але всіх щось ніби стримує. Тоді його починають мучити сумніви, чи ховається за їхньою поведінкою щось лихе, чи це тільки його параноя.

→ Блейк Крауч. Облуда: Ітан Берк стає на бік тих, хто ще нещодавно на нього полював. І це лише з необхідності, адже він бачив альтернативу і вона його переконала. Проте це не значить, що він згоден з фасадом ідилічного містечка.

→ Блейк Крауч. Темна матерія: Джейсон приходить до тями в лабораторії, оточений незнайомими людьми, які вітають його з поверненням. Ба більше, у нього немає дружини і сина – ніколи не було – а весь світ, яким він його знав, змінився.

Блейк Крауч. Облуда. Відгук

А це що? Головний герой – шериф в постапокаліптичному місті? Цього року вже вдруге потрапляю на такий сюжет. Хоча в «Крайній Півночі» Марселя Теру там героїня.

Отже, так, спойлери. Читати першу книжку все одно раджу. Чимось нагадало «Морок над Інсмутом» від Лавкрафта: герой не може до кінця повірити у те, що бачить, тікає і за ним женеться все місто. Таке ж було і в «Соснах». В «Облуді» Ітан Берк стає на бік тих, хто ще нещодавно на нього полював. І це лише з необхідності, адже він бачив альтернативу і вона його переконала. Проте це не значить, що він згоден з фасадом ідилічного містечка, і тому змушений грати свою роль, як і всі інші мешканці. Все змінюється, коли у місті трапляється нечувана річ – вбивство. І розслідування переверне ситуацію в долині на голову.

Книга могла стати звичайним транзитом від першої до третьої. Головний герой вже в курсі справ, а з ним – і ми. То чим нас тоді дивувати? Ну, подумаєш, якщо вийде цікава детективна лінія. І ми також пізнаємо інший бік містечкового життя. Це навряд чи змусить нас розплющити очі ширше, ніж після подій першої книги. Натомість, Блейк Крауч вирішив показати своїх героїв з усіх сторін. Це не так вражає, це доволі прагматичний підхід, але він націлений на поціновувачів закладеної в твір думки, а не простих, стрімких сюжетів.

Про кого я найбільше думав? Звісно, про Пілчера. Дивіться, на шляху до своєї мети йому доводиться зробити багато складних виборів. Але вони необхідні для загального блага. І він навіть визнає свою провину. Але його хиба в тому, що він вважає, ніби визнання провини нівелює здійснене зло, на чому б воно не ґрунтувалося, і він бачить правильною тільки свою точку зору. І в певний момент (точніше, їх було два) Ітан розуміє, що Пілчер переступає певну межу. В першій книзі, як я писав, Ітана переконали в необхідності цього маскараду, навіть попри те, що він знав, що за людина за ним стоїть. Однак у другій йому нарешті відкривається весь жах.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Блейк Крауч. Сосни: Ітан Берк потрапив у аварію і отямився в місті Облудні Сосни. Він сподівається, що тут йому допоможуть, але всіх щось ніби стримує. Тоді його починають мучити сумніви, чи ховається за їхньою поведінкою щось лихе, чи це тільки його параноя.

→ Блейк Крауч. Темна матерія: Джейсон приходить до тями в лабораторії, оточений незнайомими людьми, які вітають його з поверненням. Ба більше, у нього немає дружини і сина – ніколи не було – а весь світ, яким він його знав, змінився.

→ Джордж Орвелл. 1984: Керівництво тоталітарної держави Океанії розуміє, що не утримається при владі, якщо використовуватиме страх і терор відкрито. Тому все позиціонується лише з позитивної точки зору, а все погане замінюється хорошим.