Орсон Скотт Кард. Діти Розуму. Відгук

Завершальна книга саги про Ендера Віґґіна – лише продовження «Ксеноциду».

«Всі історії є вигадками. Важливо те, в яку вигадку ти віриш»

Ендер приєднується до ордену Дітей Розуму Христового, де живе разом з дружиною, але повільно чахне. Пітер Віґґін і Си Ванму летять на планету Божественного Вітру, щоб переконати місцевого філософа в тому, що його мирні погляди якимось чином підштовхнули космічний уряд знищити Лузітанію. Міро Рібейра і Валентина Віґґін шукають планети для нових колоній і, можливо, натрапляють на творців десколади. Вони та інші намагаються врятувати Джейн, оскільки уряд хоче відімкнути всі комп’ютери, які дають їй життя.

«Вона заплуталась в штучній павутині, а її інтелект прив’язаний до штучних мізків, які мислять прикладами, а не причинами, числами, а не історіями. Вона шукає живе плетиво, але знаходить тільки ненадійне і вразливе поєднання машин, які здатні відімкнути безбожні люди»

Ця книжкова епопея розвивалася небаченими темпами. Перша книга була просто про хлопчика, якого використали, щоб виграти війну. В наступних книгах автор запропонував читачам свою філософію. Наприкінці вже можна було прочитати про речі, в які складно повірити (попри те, що перша ж книга задала рамки наукової фантастики). Жанр змінювався настільки ж непередбачувано, як в трилогії «Атлант розправив плечі» Айн Ренд. Можливо, саме такі різнобічні погляди і дозволили дочитати серію.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Орсон Скотт Кард. Ксеноцид: Інші світи настільки бояться смертельного вірусу з Лузітанії, що направляють космічний флот з метою знищити планету і всіх її мешканців. Все зводиться до питання «ми або вони».

→ Орсон Скотт Кард. Промовець від імені мертвих: Ендер досі переймається долею жучар. Крім того, що він охороняє лялечку їхньої королеви, тепер він хоче врятувати свинок, так би мовити, замолити свої гріхи. Головна думка книги – інший не значить ворожий.

→ Орсон Скотт Кард. Ендер у вигнанні: Ендера призначають губернатором першої позаземної колонії. На новій планеті жучари залишили для нього послання, яке він повинен зрозуміти, щоб отримати змогу виправити свою помилку.

Орсон Скотт Кард. Ксеноцид. Відгук

Лузітанія, на якій оселився Ендер, стає тією планетою, на якій можуть співіснувати три раси розумних істот – люди, свиноподібні пекенінос і комахоподібні форміки (політкоректна назва жучар). Однак Лузітанія також є домом для десколади – вірусу, який вбиває людей, але необхідний для пекенінос для продовження їхнього життєвого циклу.

«Починаючи з раннього дитинства, вони обманюють себе, вважаючи, ніби розуміють цей світ, тоді як насправді вони сповнені примітивних припущень і упереджень. З роками їхній словниковий запас стає більш вишуканим, що дозволяє їм виражати своє безглузде, хибне знання і примушувати інших приймати їхні упередження за правду, але все зводиться до одного й того ж. Кожна окрема людина залишається дурнем»

Інші світи настільки бояться десколади, що направляють космічний флот з метою знищити планету і всіх її мешканців. Попри те, що це означає другий ксеноцид, інстинкт самозбереження знову переважає над бажанням зберегти єдиних відомих розвинених прибульців.

«Мудрий – не той, хто не робить помилок. Мудрий – той, хто виправляє свої помилки, щойно їх помічає»

Ендер та інші мешканці Лузітанії стикаються одразу з кількома проблемами – як перемогти вірус; як співіснувати з іншими расами, стосунки з якими з наближенням флоту напружуються; як врятувати Джейн, яка живе в комп’ютерній мережі; і як подорожувати швидше за світло, щоб врятуватися від космічного флоту. Вирішення кожної наступної проблеми здається більш неможливим, ніж вирішення попередньої.

«Багато дивних речей є можливими. Ми не можемо їх уявити. Вони здаються дуже дурними і дивними, ті речі, які спадають тобі на думку. Ти нас дуже втомлюєш своїми роздумами про дурні уявні, неможливі речі»

В книзі постає питання справедливості – що дозволено зробити заради виживання? Простіше все зводиться до питання «ми або вони». Це саме питання людство ставило перед собою, коли на Землю вторглися форміки. Тепер на сотні світів знають, що на маленькій планеті за десятки світлових років від них живе невидимий вірус, який теоретично може знищити їх всіх. Чи повірите ви, що мільярди людей задумаються про долю нещасних тубільців, які нічого не можуть вдіяти проти космольотів?

«Як мені відрізнити хороших людей від поганих, якщо погані люди завжди можуть переконати себе, що вони намагаються зробити гарну справу, навіть якщо вони роблять щось жахливе?»

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Орсон Скотт Кард. Промовець від імені мертвих: Ендер досі переймається долею жучар. Крім того, що він охороняє лялечку їхньої королеви, тепер він хоче врятувати свинок, так би мовити, замолити свої гріхи. Головна думка книги – інший не значить ворожий.

→ Орсон Скотт Кард. Ендер у вигнанні: Ендера призначають губернатором першої позаземної колонії. На новій планеті жучари залишили для нього послання, яке він повинен зрозуміти, щоб отримати змогу виправити свою помилку.

→ Орсон Скотт Кард. Війна подарунків: На навчання в Бойову школу забирають Зека Морґана. Йому, як й іншим учням, заборонено проводити будь-які релігійні обряди, але він згоден терпіти, поки не помічає невинне святкове привітання серед хлопців.

Підсумки книжкового виклику на 2018

Настав час підбивати підсумки книжкового виклику, який я оголосив собі рік тому.

До прочитання було заплановано 63 твори, 16 з яких не вдалося прочитати: три з них було із серії про Дюну (на п'ятій книзі я зрозумів, що там забагато політики, як на мене); ще дві я не знайшов у мережі безкоштовно, без реєстрації і смс (до придбання на Амазоні я не дійшов); і одинадцять книг я просто не встигнув прочитати.

Я сподівався отримати цього року більше різноманіття, і я його отримав. Я подужав 47 творів – це на один менше, ніж минулого року. З них три отримали оцінку 9 з 10, в той час як минулого року тільки «Справа Чарльза Декстера Ворда» заслужила таку честь.

Отже, без зайвих слів – книги, які варто було прочитати цього року:

1. Пітер Екройд. Лондон: Біографія

Взірець історичного нонфікшена. Після того як я прочитав цю книгу, мені захотілося, щоб була така ж книга про Київ. Це найбільш повна історія-біографія міста, яку можна уявити, вона роповідає про все – від фортеці римлян до першого мегаполіса на планеті. І це не короткий нарис – книга доволі солідного обсягу, тому тут згадані найменші подробиці характеру Лондона, який, до речі, неможливо пояснити, проте можна спробувати його пізнати. Звісно, ця книга в цьому допоможе.

2. Гарпер Лі. Вбити пересмішника

Книга, яка розповідає спочатку про дивних сусідів, а потім – про расову несправедливість, насправді присвячена вихованню людяності у дітей. Вдівець Аттикус Фінч виховує своїх дітей в умовах сегрегації на Півдні. Попри все, він залишається стояти монолітом, всіляко намагаючись навчити дітей, що життя – це не завжди склянка лимонаду.

3. Маргарет Мітчелл. Звіяні вітром

Скарлет О'Гара – вередлива і самовпевнена дівчина, яка потрапила у вир війни, що руйнує весь її світ. Їй доводиться переживати всі труднощі Громадянської війни і небезпеки періоду Реконструкції. На перший погляд, тяжке життя змінило Скарлетт, але чи так це насправді?

4. Стівен Кінг. Рита Гейворт і втеча з Шоушенку

Несправедливо засуджений Енді Дюфрейн відбуває довічне ув’язнення, намагаючись за ґратами залишитися таким же, яким був по іншу сторону. Він мріє відкрити готель в Мексиці, але не вважає, що стіни камери завадять втілити цю мрію.

5. Френк Герберт. Дюна

Імператор відправляє родину Атрейдесів правити на планеті Арракіс, вкритій пустелями. Попередні правители планети вже спланували напад на князівську родину, яка може розраховувати тільки на прихильність мешканців пустелі.

6. Говард Філіпс Лавкрафт. Морок над Інсмутом

Поєднання моторошного і динамічного – мешканці міста, яке має не менш відразливе обличчя, ніж у них, переслідують прибульця.

7. Джордж Орвелл. 1984

В тоталітарній супердержаві Океанії життя кожного громадянина знаходиться під контролем. Якщо ти не згоден з її політикою, це легко виправити.

8. Говард Філіпс Лавкрафт. Потвора на порозі

Після одруження Едвард Дербі стає іншою людиною. Мабуть, до цього причетний його покійний тесть, який хотів досягнути вічного життя.

9. Конні Вілліс. Не кажучи про пса

Легка і кумедна книга про мандрівника у часі, якого відправили у вікторіанську Англію на відпочинок, але він гадки не має, що йому робити.

10. Вінстон Грум. Форрест Гамп

Книга ставить під питання, хто є дійсно ідіотом – розумово відстала людина чи ті, хто вважають себе розумнішими за неї. Відповідь не завжди очевидна.

11. Френк Герберт. Бог-імператор Дюни

Галактичною імперією править піщаний черв, який приніс довгоочікуваний мир і став живим богом.

12. Конні Вілліс. Пожежна варта

Як завжди, герой опиняється під тиском, цього разу рятуючи собор Святого Павла під час Другої світової.

13. Джером Девід Селінджер. Ловець у житі

Невпевнений у собі інфантильний юнак називає весь світ фальшивками і не знає, чого хоче.

Конні Вілліс. Не кажучи про пса. Відгук

Чом би не здійснити ще одну мандрівку у часі? Конні Вілліс відправляла мене спостерігати Чорну смерть і Другу світову війну. Було лячно, але ми впоралися. Але дія «Не кажучи про пса» відбувається у вікторіанській Англії – що страшного там може статися? Тому я й пропоную читати цей гумористичний роман окремо від інших книг письменниці.

Нед Генрі згадує пані Шрапнелль (яке промовисте в неї прізвище!) «незлим тихим словом». Ця фанатичка змусила його і весь історичний факультет шукати артефакти, які додадуть автентичності при відбудові собору архангела Михаїла в місті Ковентрі. Тепер Нед і ще двоє істориків стирчать в 1940-ому році, шукаючи декоративну вазу, яка, за словами прапрабабусі пані Шрапнелль, «змінила все її життя». Згідно ж зі свідченнями, ця урна (по іншому її не назвеш) була вінцем несмаку. Проте пані Шрапнелль пообіцяла факультету значну фінансову підтримку, тому завдання треба виконати, незважаючи на те, що Нед за тиждень вже зробив чи то вісім, чи то чотирнадцять стрибків у минуле і розвинув найгіршу форму порушення біоритмів. Найскладніше те, що не можна просто знайти і забрати вазу в 2057 рік – сітка для мандрівок у часі цього просто не дозволить. Треба знайти її в 1940-ому році і дізнатися, де вона перебуває в 2057-ому.

«Вони створили сітку як піратський корабель для розкрадання скарбів минулого і намагалися вкрасти будь-що – від "Мона Лізи" до гробниці Тутанхамона – а коли їм не вдалося, вони перейшли до більш буденних речей, як-от гроші»

Коли Нед припиняє адекватно сприймати реальність, його повертають з минулого. Оскільки всі знають, що пані Шрапнелль від нього просто так не відчепиться, його вирішують таємно відправити на відпочинок в 1888-ий рік, в якому вже працює інший історик. Та в цей же час трапляється якесь лихо – хтось приніс з собою через сітку об’єкт з минулого, хоча це теоретично неможливо. В лабораторії відбувається безлад, оскільки десятки істориків постійно відбувають і прибувають, а Нед одним вухом слухає прискорений курс по вікторіанській Англії, іншим – настанови професора Данворті, який ще й доручає йому повернути сторонній об’єкт в свою епоху. Ледве усвідомлюючи, що відбувається навколо нього, Нед, звісно ж, забуває все, що йому розповідають, і опиняється на залізничній станції, в змозі пригадати тільки щось про столовий етикет і контактну особу, яка чекає його невідомо де.

«Але в хаотичній системі також діє запобіжна реакція, моделі втручання і їхні противаги, тому переважна більшість дій компенсують одна одну»

Очевидно, що, на відміну від інших книг цієї серії – романів «Книга Судного дня», «Вимкнути світло / Відбій тривоги» і оповідання «Пожежна варта» – головна проблема, якої зазнає головний персонаж, полягає зовсім не в тому, що він застряг у минулому в безвихідній ситуації. На його щастя, він принаймні може повернутися в лабораторію, хоч в його пам’яті зяяє дірка. Саме тому Конні Вілліс вдалося написати такий гумористичний твір. Звичайно, без труднощів не обійшлося – Нед гадки не має, що робити, але поступово до нього повертаються спогади; і йому доводиться рятувати просторово-часовий континуум (та чи дійсно це потрібно?). Попри такі негаразди, в романі знайшлося достатньо місця для комічних ситуацій, чим авторка вшанувала пам’ять і спадок Джерома К. Джерома, який, до речі, зіграв в книзі камео, разом з героями своєї повісті пропливши повз човен Неда.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Конні Вілліс. Пожежна варта: Бартолом’ю готується для мандрівки в минуле, щоб зустрітися зі Святим Павлом. За два дні до початку практики його сповіщають, що натомість він працюватиме пожежником у соборі Святого Павла під час Лондонського бліцкригу.

→ Конні Вілліс. Вимкнути світло / Відбій тривоги: Поллі вивчає реакцію жителів на Лондонський бліцкриг; Ейлін доглядає за евакуйованими дітьми; Майк спостерігає за евакуацією з Дюнкерка. Троє студентів з 2060-ого року опиняються у 1940-ому.

→ Джек Мак-Девітт. Мандрівники у часі не вмирають: Одного дня зникає науковець Майкл Шелборн. Його син Едріен знаходить батькові пристрої для мандрівок у часі. Тепер він знає, де шукати свого батька. Але не знає, коли.

Конні Вілліс. Пожежна варта. Відгук

З цього оповідання розпочалася історія оксфордських істориків, які мандрують у часі. Бартолом’ю навчається на історичному факультеті і готується до, скажімо так, виробничої практики – зустрічі зі Святим Павлом. За два дні до початку практики його сповіщають, що натомість він працюватиме пожежником у соборі Святого Павла під час Лондонського бліцкригу. В умовах цейтноту він заганяє всю необхідну інформацію глибоко в пам’ять і вирушає в мандрівку, сподіваючись на краще.

«Тепер, коли минув початковий шок від перебування тут, я розумію, що на історичному факультеті забули мені сказати, що саме я повинен робити у ці три з лишком місяці практики»

Робота в пожежній бригаді надскладна. Напружені місяці на службі даються взнаки. Бартолом’ю стає ходячим мерцем – не зомбі, але працює ніби на автопілоті, часто не усвідомлюючи, що коїться навколо нього. Щовечора і до світанку потрібно чекати ворожих літаків, які в будь-яку мить можуть скинути снаряд на собор. Як відомо, він на диво вцілів протягом усієї війни, тому якщо Бартолом’ю припуститься помилки, це порушить просторово-часовий континуум.

«І Енола, і кіт, і будь-хто з них – всі вони загубилися тут на безкінечних сходах і в закутках часу. Вони вмерли ще сто років тому, і їх годі рятувати. Як і минуле. Безперечно, історичний факультет відправив мене аж сюди, щоб я засвоїв цей урок. Що ж, гаразд, я засвоїв. Тепер можна додому?»

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Конні Вілліс. Вимкнути світло / Відбій тривоги: Поллі вивчає реакцію жителів на Лондонський бліцкриг; Ейлін доглядає за евакуйованими дітьми; Майк спостерігає за евакуацією з Дюнкерка. Троє студентів з 2060-ого року опиняються у 1940-ому.

→ Джек Мак-Девітт. Мандрівники у часі не вмирають: Одного дня зникає науковець Майкл Шелборн. Його син Едріен знаходить батькові пристрої для мандрівок у часі. Тепер він знає, де шукати свого батька. Але не знає, коли.

→ Герберт Джордж Уеллс. Війна світів: З Марса на Землю прибувають циліндричні капсули. Істотам, які в них ховаються, судилося за лічені дні здолати організований опір і повернути навтікача уряд Британської імперії.

Орсон Скотт Кард. Промовець від імені мертвих. Відгук

Після завершення війни з жучарами Ендер Віґґін написав дві книги. Спочатку це була «Королева вулика», яка пояснювала війну з точки зору жучар. Свою історію подумки розповіла йому лялечка останньої вцілілої королеви, яку він знайшов на планеті Шекспір. «Королева вулика» поступово стала популярною і, попри те, що Ендер написав її під псевдонімом «Промовець від імені мертвих», його брат Пітер впізнав його і попросив написати книгу про себе. Так з’явився «Гегемон».

Обидві книги стали частиною культури людства, і навіть виникла напіврелігія промовців, яким надавалися привілеї подорожувати зі світу у світ і виголошувати надгробні промови, незалежно від конфесії небіжчиків. Ендер теж починає виступати у ролі промовця, водночас підшуковуючи нову планету для вцілілої королеви.

«Він не розповідав Правду під урочистий супровід оркестру. Він розповідав правду – історію, в якій ніхто не сумнівався, тому що всі сприймали її як належне»

Ендеру доводиться близько трьох тисяч років літати з планети на планету. Завдяки релятивістському уповільненню часу під час мандрівок у космосі йому немає й сорока, але всі, кого він знав, вже давно померли, крім його сестри Валентини, яка усюди його супроводжує, і віртуального помічника Джейн. Джейн народилася з програм Бойової школи, в якій колись навчався Ендер, і відшукала його, тому що він єдиний, хто перестав відноситися до незрозумілого як до ворожого. Джейн сподівається, що Ендер, який зрозумів жучар і написав «Королеву вулика», а потім зрозумів людину і написав «Гегемона», зуміє зрозуміти і її як свідому істоту та напише книгу про неї, щоб інші люди змогли її сприйняти і їй не доводилося від них ховатися.

«І в одну особливу мить, непомітно для всіх людей, деякі з команд і даних, які неслися від ансібла до ансібла, припинили виконувати інструкції, вбереглися від змін, розмножили себе, знайшли спосіб приховати себе від програми-регулятора і нарешті взяли контроль над всім процесом. В ту мить ці імпульси поглянули на потоки команд і побачили не їх сукупність, а себе як одне ціле»

Ендера кличуть виголосити промову на планеті Лузітанія. Вона прикметна тим, що на ній зустріли єдиний розумний вид тварин, крім людей і жучар (і Джейн). Місцеві вихідці з Бразилії називають їх «пекенінос», тобто «маленькі», але через зовнішню схожість за ними також закріпилося прізвисько «свинки». Біда в тому, що ці свинки вбили вченого, який контактував з ними найтісніше – і над могилою якого Ендер повинен виголосити промову – тому Ендер має додаткове завдання, крім свого обов’язку. Він летить на Лузітанію, щоб зрозуміти свинок і написати про них книгу до того, як люди, можливо, віднесуть їх до диких тварин і знищать, як колись це зробили з жучарами.

«Але тепер, піднімаючись по туманному, зеленому пагорбу у таку холоднечу, Ендер – Ендрю, Промовець – думав тільки про свинок, які вже коїли незрозумілі убивства, як це ненавмисно зробили жучари, коли вперше завітали на планету людей. Чи було це чимось неминучим, коли зустрічалися незнайомці, що ці зустрічі позначалися кров’ю?»

Ендер досі переймається долею жучар. Крім того, що він охороняє лялечку їхньої королеви, він тепер хоче врятувати свинок, так би мовити, замолити свої гріхи. Головна думка книги – інший не значить ворожий. У всіх різні звичаї, і вбивство, яке скоїли пекенінос не розглядалося ними, як щось погане. Так само жучари колись напали на Землю через непорозуміння – вони навіть уявити не могли, що істоти, які не вміють спілкуватися подумки, є розвиненими, тому діяли, як колонізатори. Мабуть, саме на це й натякав Кард. В історії чимало випадків, коли розвинені цивілізації знищували інші, просто через те, що вважали їх народами гіршого ґатунку. Лише зараз ми робимо спроби вберегти колишнє розмаїття, але для когось вже пізно, а інших ще можна врятувати.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Орсон Скотт Кард. Ендер у вигнанні: Ендера призначають губернатором першої позаземної колонії. На новій планеті жучари залишили для нього послання, яке він повинен зрозуміти, щоб отримати змогу виправити свою помилку.

→ Орсон Скотт Кард. Війна подарунків: На навчання в Бойову школу забирають Зека Морґана. Йому, як й іншим учням, заборонено проводити будь-які релігійні обряди, але він згоден терпіти, поки не помічає невинне святкове привітання серед хлопців.

→ Орсон Скотт Кард. Гра Ендера: Людству двічі вдається перемогти інопланетну расу жучар. Міжнародний космічний флот готує армію, яка назавжди покінчить із загарбниками. Можливо, один з учнів – Ендер Віґґін – є останньою надією людства

Орсон Скотт Кард. Ендер у вигнанні. Відгук

«Суддя, кат, генерал, бог. Ось на кого я навчався. Я мав чудових вчителів і не розчарував їх. Тепер я переглядаю вакансії в мережі і не можу знайти жодної, яка відповідала б моїй кваліфікації. Жодне плем’я не шукає вождя, жодне село не шукає короля, жодна релігія не шукає воїна-проповідника»

З такими думками Ендер вже рік сидить на космічній станції, очікуючи повернення на Землю. Після переможної війни з жучарами миру на планеті настав кінець і всі країни почали змагатися за право використати Ендера для досягнення панування. Заради блага Ендера, його призначають губернатором першої позаземної колонії, яка знаходиться за два роки льоту і за десятки світлових років від його дому.

«Перш за все ми ссавці і лише потім – люди, і якщо ми забудемо про тварину всередині, то все, що робить нас людьми, буде подолане голодним звіром»

Ендера не полишає думка, що він винен у винищенні розумного виду прибульців, попри те, що він розуміє, що таке звинувачення нелогічне. Він не знав, що справді знищує світи жучар, гадаючи, що це просто комп’ютерна симуляція. Він довго і наполегливо вивчає все, що відомо про його колишніх суперників, намагаючись зрозуміти, чому вони дозволили йому себе знищити.

«Але десь глибоко в голові його гризло питання: "Я такий же, як Пітер? Я використовую інших в своїх цілях?"»

В пошуках кращого життя в нову колонію летить Дорабелла Тоскано зі своєю донькою Алессандрою. Вона робить все можливе, щоб заручитися підтримкою капітана корабля і водночас зблизити Алессандру з Ендером, з яким у капітана розпочинається неоголошена боротьба за владу над колонією, в яку вони ще не прилетіли. Але Ендер, як ви вже знаєте, другий (а може, третій) найкращий стратег у світі – і точно не після Дорабелли – тому здатен, як завжди, виправити ситуацію на свою користь.

Цей роман, як виявилося, створений з попередньо опублікованих оповідань, тому розповіді виглядають розрізнено, а політ в колонію займає лише частину книги. Якщо відкинути сюжетну лінію родини Тоскано і боротьбу за владу над колонією, найбільше уваги приділено стосункам Ендера з жучарами. Так, він знищив їх, але також він став їхнім найбільшим прихильником. На його думку, щоб перемогти когось, потрібно їх пізнати, але пізнавши їх, неможливо їх не полюбити. Саме тому ця втрата так сильно вдарила по Ендеру.

Зрештою йому вдається усвідомити задум жучар. На новій планеті вони залишили для нього послання, яке він мусив побачити тоді, коли прилетить сюди через багато років після їхнього зникнення. Зрозумівши їх, він отримує змогу виправити свою помилку і знову вирушає у подорож.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Орсон Скотт Кард. Війна подарунків: На навчання в Бойову школу забирають Зека Морґана. Йому, як й іншим учням, заборонено проводити будь-які релігійні обряди, але він згоден терпіти, поки не помічає невинне святкове привітання серед хлопців.

→ Орсон Скотт Кард. Гра Ендера: Людству двічі вдається перемогти інопланетну расу жучар. Міжнародний космічний флот готує армію, яка назавжди покінчить із загарбниками. Можливо, один з учнів – Ендер Віґґін – є останньою надією людства

→ Орсон Скотт Кард. Перші зустрічі у всесвіті Ендера: Це збірка коротких оповідань, до якої входять чотири розповіді – «Польський хлопчик», «Бич для викладачки», «Гра Ендера» і «Радник з інвестицій».

Орсон Скотт Кард. Війна подарунків. Відгук

Події цієї розповіді розгортаються паралельно з романом «Гра Ендера». На навчання в Бойову школу забирають Зека Морґана. Зек виріс у надмірно релігійній родини і відмовляється брати участь навіть у навчальних битвах, оскільки насилля суперечить його переконанням. Йому, як й іншим учням, заборонено проводити будь-які релігійні обряди, але він згоден терпіти, поки не помічає одне, здавалося б, невинне святкове привітання серед хлопців.

«Бойова школа! Це просто дитячі забавки, але вони були створені дорослими, щоб маніпулювати дітьми»

«Вони що, не розуміли, що саме насилля людства змусило Бога направити жучар, які напали на Землю?»

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Орсон Скотт Кард. Гра Ендера: Людству двічі вдається перемогти інопланетну расу жучар. Міжнародний космічний флот готує армію, яка назавжди покінчить із загарбниками. Можливо, один з учнів – Ендер Віґґін – є останньою надією людства.

→ Орсон Скотт Кард. Перші зустрічі у всесвіті Ендера: Це збірка коротких оповідань, до якої входять чотири розповіді – «Польський хлопчик», «Бич для викладачки», «Гра Ендера» і «Радник з інвестицій».

→ Айзек Азімов. Сталеві печери: Слідчий з Нью-Йорка майбутнього Елайджа «Лайдж» Бейлі призначений розслідувати вбивство доктора Сартона – позаземця, який популяризував на Землі збільшення чисельності роботів і їхнього ширшого використання.

Орсон Скотт Кард. Гра Ендера. Відгук

Автор ілюстрації - Рене Маккенн

Попри війни і голод, ми почуваємося у відносній безпеці на нашій планеті, вважаючи себе її володарями. Нас захищає чорна глибина космосу, в якій ми фактично розчинені. Яка вірогідність того, що десь існує позаземна цивілізація, могутніша за нашу? Яка вірогідність, що вона натрапить на Сонячну систему? І яка вірогідність, що вона захоче зробити Землю своєю колонією?

В не такому далекому майбутньому людству двічі вдається перемогти жучар – інопланетну расу, яка будовою свого тіла і поведінкою нагадує комах. Ніхто не чекає третього вторгнення, натомість Міжнародний космічний флот готує армію, яка назавжди покінчить із загарбниками. Як виявилося, найкращими стратегами є діти. Одного з них – шестирічного Ендера Віґґіна забирають на навчання в Бойову школу. Її директор Хайрам Графф переконаний, що Ендер – остання надія людства.

«– Ми зробимо з нього найкращого військового командира в історії.

– А потім звалимо долю світу на його плечі. Заради його ж блага, сподіваюся, що це не він. Чесно.

– Веселіше! Може, жучари вб’ють нас всіх ще до того, як він завершить навчання.

Графф посміхнувся.

– Ти правий. Мені вже краще»

Ендер, можливо, найкмітливіший хлопчик у світі, але навчання проходить нелегко. В школі влаштовуються невеликі битви в невагомості, призначені для розвитку стратегічного мислення в учнів. Ендер з легкістю виграє свою першу битву, але завдання щоразу стають дедалі складнішими і правила спеціально порушують проти нього, щоб довести його до межі своїх можливостей.

«Ми навчаємо своїх командирів саме так, тому що саме це їм необхідно – потрібно, щоб вони мислили певним чином. Не можна, щоб їх відволікало багато інших речей, тому ми їх ізолюємо. І тебе. Тримаємо тебе окремо. Але так легко, коли ти ні з ким не бачишся, коли ти не бачиш самої Землі, коли ти живеш між металевими стінами, які захищають тебе від холоднечі космосу, так легко забути, чому Земля варта порятунку. Чому людський світ може вартувати ціни, яку ти платиш»

Ендер стає чудовим командиром, але страждає від самотності. Він вже кілька років не бачить родини і друзів у нього теж немає, оскільки з першого ж дня в школі його відокремлюють від інших, зосереджуючи увагу на тому, що він особливий. Втративши все, крім свого обов'язку врятувати людство, він присвячує цій меті своє життя.

«Навіть попри те, що він був вільним, він не знав, чим ще зайнятися»

Ендер завжди був знаряддям у чужих руках. Його народили, незважаючи на незаконність мати третю дитину – і народили саме у сподіванні, що він стане рятівником. Полковник Графф виявився вправним лялькарем. Колись він вивіз батька Ендера з Польщі в США, дозволив народження третьої дитини, а потім відібрав її і керував Ендером невидимими нитками. Бажання Ендера ніколи не мали жодного значення. Ним скористалися у чужих інтересах і схоже, він ніколи не навчиться прислухатися до своїх.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Орсон Скотт Кард. Перші зустрічі у всесвіті Ендера: Це збірка коротких оповідань, до якої входять чотири розповіді – «Польський хлопчик», «Бич для викладачки», «Гра Ендера» і «Радник з інвестицій».

→ Айзек Азімов. Сталеві печери: Слідчий з Нью-Йорка майбутнього Елайджа «Лайдж» Бейлі призначений розслідувати вбивство доктора Сартона – позаземця, який популяризував на Землі збільшення чисельності роботів і їхнього ширшого використання.

→ Нік Каттер. Глибина: Всі персонажі, які опинилися на підводній станції, поступово і безповоротно божеволіють. І, що найважливіше, спасіння серед реальності немає. Залишається лише порівняне спасіння у самому божевіллі.

Орсон Скотт Кард. Перші зустрічі у всесвіті Ендера. Відгук

«Чи відбуваються війни через чоловічу агресивність? Або ж чоловіча агресивність – це та риса, яку суспільства змушені заохочувати, щоб вигравати війни? Це суспільство керує рисою чи риса керує суспільством?»

«Перші зустрічі у всесвіті Ендера» – це збірка коротких оповідань, яка належить до серії «Гра Ендера». До збірки входить чотири розповіді.

«Польський хлопчик» – Міжнародний флот випробовує малого Івана Павла Вєчорека (батька Ендера) на придатність до служби. Вона його не цікавить, він просто хоче, щоб його родину переселили з Польщі в Америку.

«Бич для викладачки» – Джон Пол Віґґін (нове ім’я Івана Павла) відвідує заняття молодої викладачки Терези Браун. Спершу його дратує, що його навчає проста випускниця, але з часом він розуміє, що вона значно розумніша, ніж він гадав.

«Гра Ендера» – в бойовій школі Ендера призначають командувати власною армією дітей. З перших боїв він вражає суперників небаченою тактикою і виводить свою армію в лідери. Ця розповідь потім лягла в основу однойменного роману.

«Радник з інвестицій» – Ендер прилітає на планету Сореллєдольче. Під час подорожі йому виповнюється 20, тому він повинен заповнити свою першу податкову декларацію. Він отримує лист від інтерактивного фінансового помічника на ім’я Джейн.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Айзек Азімов. Сталеві печери: Слідчий з Нью-Йорка майбутнього Елайджа «Лайдж» Бейлі призначений розслідувати вбивство доктора Сартона – позаземця, який популяризував на Землі збільшення чисельності роботів і їхнього ширшого використання.

→ Нік Каттер. Глибина: Всі персонажі, які опинилися на підводній станції, поступово і безповоротно божеволіють. І, що найважливіше, спасіння серед реальності немає. Залишається лише порівняне спасіння у самому божевіллі.

→ Герберт Джордж Уеллс. Війна світів: З Марса на Землю прибувають циліндричні капсули. Істотам, які в них ховаються, судилося за лічені дні здолати організований опір і повернути навтікача уряд Британської імперії.

Френк Герберт. Єретики Дюни. Відгук

В «Єретиків Дюни» є три суттєві недоліки. По-перше, зацикленість Герберта на тих самих сюжетних ходах. По-друге, зацикленість на політичній складовій всесвіту Дюни. По-третє, коли вже все було сказано, слід було зупинитися, а не продовжувати писати нові книжки, тільки щоб описати в них події, які ну неможливо розтягнути на цілий роман.

З часу правління Лето ІІ Атрейдеса пройшло півтори тисячі років. Після, здавалося б, вічного правління Тирана людство звільнилося від його заходів стримування і розпорошилося всесвітом. Пройшли століття, і багато хто з них повернувся на планети своїх предків, щоб взяти владу у свої руки. Але, як завжди, такі питання не вирішуються лише зброєю. Знано важливіша кулуарна гра.

«За моїми підрахунками, реформатори принесли більше горя, ніж будь-яка інша сила в історії людства»

На планеті Ракіс (колишній Арракіс) народжується дівчинка Шіана – прямий нащадок Сіони з попередньої книги і Атрейдесів взагалі. Шіана начебто вміє розмовляти з піщаними черв’яками, які, я нагадаю, відділилися від Лето ІІ перед його смертю. Матріархальний орден Бене Джессерит бачить в ній загрозу, тому вони планують взяти дівчину під контроль завдяки останньому клону Дункана Айдаго, який саме зростає на планеті Ґамму (колишній Ґіді Прайм). Шіана і Дункан – лише підлітки, але в них тече давня кров і вони здатні на більше, ніж будь-хто може уявити.

«Виринаючи зі спогадів, Одраде щоразу мала нові сумніви, чи була Шіана її полотном. Хто з них твір, а хто митець?»

Дюна знову вкрита пісками пустелі, в яких повзають черв’яки. За долю людства все ще сперечаються Бене Джессерит, Бене Тлейлаксу та іксіанці. Дункан Айдаго досі відмовляється відійти в анали історії. Мені здається, Герберт хотів повернути початковий стан речей, трохи пограти з улюбленими героями і додати одну чи дві нові думки, але не зрозумів, що подібна санта-барбара не принесе йому успіху. Я б дочитав серію до кінця, але автор все далі занурювався у політику. В цій книзі її більше, ніж фантастики. Тому час читати щось інше.

«Той, за ким спостерігають, не бачить, - подумав Теґ. А в Спостерігачів - мільярди очей»

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Френк Герберт. Бог-імператор Дюни: Галактичною імперією править піщаний черв віком 3,5 тисячі років. Це саме та жертва, на яку пішов Лето ІІ Атрейдес, щоб врятувати людство від повного знищення.

→ Френк Герберт. Діти Дюни: Дюна перетворилася на гербертівський Макондо. Мертвий барон Владімір Гарконнен досі планує знищити Атрейдесів, в пустелі все ще блукає привид Муад’Діба, а Лето II ладен чекати не сто років, а чотири тисячі.

→ Френк Герберт. Месія Дюни: Пол Атрейдес передбачав майбутнє, охоплене полум’ям війни, тому обрав найбезпечніший шлях – одруження на доньці імператора. Через дванадцять років він все одно опиняється у становищі, яке прагнув відвернути, але не зміг.

Алан Мур і Дейв Ґіббонс. Вартові. Відгук

«Чув колись жарт:

Чоловік на прийомі у лікаря. Каже, зневірився. Життя здається жорстоким.

Каже, відчуває себе самотнім у жахливому світі, в якому попереду – тільки туман і сумніви.

Лікар каже: "Є прості ліки. Сьогодні виступає славетний клоун Пальяччі. Підіть на його виступ. Це має Вас збадьорити".

Чоловік заходиться плачем.

Каже: "Але, лікарю…

Я і є Пальяччі"»

Не існує ні Супермена, ні Магнето, немає героїв і лиходіїв із суперздібностями. Добро і зло має людське обличчя. Справедливість під каптуром, який дав поштовх «геройському» руху, і Молох, ілюзіоніст-злочинець, не були прибульцями, мутантами чи просто надлюдьми. Вони вдягали пошиту власноруч форму і полягали передусім на свої кулаки і клепки.

«Слухай… Щойно ти зрозумієш, що все на світі – жарт, бути Комедіантом – єдине, що не здається безглуздим»

Вони були простими людьми зі звичайними здібностями і звичайними вадами, які не живуть у чорно-білому світі. Ці герої підвладні людським гріхам – насиллю, розпусті, жадібності. Марнославству. Чимало хто з них в кінці 30-их років розпочав свою боротьбу зі злочинністю саме з власних корисливих інтересів. Їм на зміну прийшло молоде покоління, але й вони не були янголами. Через них поліція вийшла на страйк, жителі почали бунтувати, світ обернувся проти них.

«Хто на варті вартових?»

Через кілька років після затвердження закону про заборону геройської діяльності вбивають Едварда Блейка, який колись був супергероєм Комедіантом, а потім став урядовим найманцем. Інший вартовий, психопат Роршах – єдиний, хто не полишив боротьбу зі злочинністю і тепер працює підпільно. На його думку, хтось почав полювання на колишніх героїв у масках. Він поспішає попередити інших колишніх членів угруповання про свої підозри, але ніхто не сприймає його всерйоз. Його єдиний друг, якщо його можна так назвати, Нічний пугач живе спогадами, але відчуває себе безсилим.

«Роршах: Приходив сюди часто, коли ми ще були напарниками.

Нічний пугач: О. Е-е-е, так… так, це були чудові часи, Роршаху. Чудові часи. Цікаво, куди вони поділися?

Роршах: Ти здався»

Озимандія, який, вірогідно, є найрозумнішою людиною у світі, нібито заклопотаний своїм бізнесом і просто не має часу зважати на параноїдальні балачки Роршаха. Доктор Мангеттен – єдиний, хто здобув надзвичайні здібності після ураження ядерним випромінюванням. Він поступово втрачає зв’язок з людством і йому теж байдуже до Роршахової теорії змови. Єдине, що його ще тримає на планеті – його кохання до Шовкового привида, але їй самій здається, що вона марнує своє життя і уряд просто використовує її, щоб тримати доктора Мангеттена на поводку.

«Ми всі маріонетки, Лорі. Просто, я – маріонетка, яка бачить ниточки»

«Вартові» вважають романом, який змусив комікси подорослішати. Саме тому його відносять до переліку найвизначніших у цьому жанрі. Цей комікс руйнує суперегеройські стереотипи і робить борців за справедливість звичайними людьми, знімаючи з них маски. Ось тільки дивно, що Роршах, якого більшість вважає справжнім героєм цього твору, хоч дотримувався сумнівних методів, але до кінця хотів зберегти своє «обличчя» – в усіх сенсах цього виразу.

Герої є тими, ким вони є, і це – відмітна риса коміксу. Слушним є запитання щодо того, хто стоїть на варті вартових. Адже це звичайні люди стали на захист своїх ідеалів і взяли правосуддя у свої руки. Але ж ідеали у всіх різні і вони можуть бути спотворені. То чи доцільно дозволяти їм вирішувати, що правильно, а що – ні, насаджувати свої погляди і де взагалі проходить межа їхніх повноважень? Це – вічне питання про людей при владі, особливо тих, хто гарантував її сам собі. Спробуйте назвати хоч один вдалий приклад диктатури, і вам стане зрозуміло, до чого я. Тому розв’язка здивує вас ще більше.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Алан Мур і Джейсен Берроуз. Подвір’я Алана Мура: Оскільки це данина Лавкрафту, Мур зробив великий акцент на оповіданні від особи головного героя, навіть більше, ніж на діалогах, тобто віддав перевагу опису, а не діям.

→ Алан Мур і Джейсен Берроуз. Неономікон: Більшість із написаного знайшло місце у творчості Лавкрафта лише у вигляді тонких натяків. Мур перетворив лавкрафтівське на звичне для широкого загалу, який на Заході полюбляє подібну необмежену відвертість.

→ Алан Мур і Джейсен Берроуз. Провіденс: Ступінь дивовижності чудасій підвищується поступово, цеглинка до цеглинки вибудовують цитадель божевілля. Це майже еталонний безособовий Лавкрафт, якщо так можна сформулювати.