Гарпер Лі. Вбити пересмішника. Відгук

В центрі цієї книги – не дивні сусіди і не расова несправедливість. Ця книга насправді про виховання людяності в дітей.

В середині тридцятих років минулого століття у провінційному містечку Мейком, штат Алабама, живе адвокат Аттикус Фінч із двома дітьми – Джін-Луїзою і Джеремі, яких усі називають Скаут і Джем. Дружина Аттикуса померла і він змушений самостійно виховувати дітей, поки за господарством слідкує чорношкіра служниця Келпурнія. Зазвичай влітку в місто приїжджає хлопчик Ділл, з яким Скаут і Джем починають товаришувати. Діти дорослішають і пізнають світ довкола них. Об’єктом особливої уваги для них є сусід Артур Редлі, батьки якого багато років тому замкнули його вдома. Відношення дітей до нього – передбачувано наївне: часто вони грають імпровізовані сцени, в яких намагаються спародіювати Артура і чутки, які про нього склали в місті, але також вони дуже хочуть просто з ним познайомитися.

«Аттикус був правий. Колись він сказав, що неможливо когось зрозуміти, поки не побуваєш на його місці. Щоб зрозуміти Бу Редлі, достатньо було побувати на його ґанку»

Так проходить декілька років. Аттикуса призначають адвокатом Тома Робінсона – темношкірого, який начебто зґвалтував білу дівчину Меєллу Юелл. Справа може виглядати дуже простою, особливо з точки зору маленької дівчинки: Боб Юелл, батько Меєлли – п’яниця, репутація родини – найгірша в місцевості, а Том взагалі є інвалідом і немає доказів, які підтверджують обвинувачення, є тільки заяви Юеллів. Проте Аттикус, звісно, має більше досвіду і не дарма радить своїй донці не поспішати з висновками. Зрештою Тома Робінсона визнають винним. Жодні факти не можуть перебороти упередженість провінційного люду. Аттикус виконав свій обов’язок і його провини у поразці немає.

«"Вони безумовно мають право так думати і на те, щоб їхню думку поважали," – сказав Аттикус, – "але я не зможу відчувати повагу до інших, якщо втрачу повагу до самого себе. Совість – це єдине, що не підкоряється думці більшості"»

Дуже рідко я прислухаюся до чужих рекомендацій, коли обираю книги. Найчастіше я роблю вибір на основі одного-двох абзаців короткого змісту, де жодна суб’єктивна думка не може вплинути на моє рішення. Так само було і з цією книгою: вона вже стала класикою, але обирав я її з власних причин. Як підсумок, я на власному досвіді переконався, що це більше ніж вигадка і читання для відпочинку. Тут одна сюжетна лінія поступається іншій і начебто книга виходить про все на світі, але сюжет тут дійсно один – і він пов’язаний з дорослішанням Скаут і Джема. Інші ж події не є випадковими, вони формують характер дітей.

І подивіться, як по-різному це відбувається: несправедливість вироку обурює маленьку Скаут, але вбиває віру в правосуддя у Джема. Тільки Аттикус, здається, залишається стояти монолітом, всіляко намагаючись навчити дітей, що життя – це не завжди склянка лимонаду, хай, як в батька-одинака, у нього не завжди все виходить. В 2003 році Національний інститут кіномистецтва США назвав зображеного Грегорі Пеком Аттикуса Фінча найвеличнішим американським кіногероєм попереду Індіани Джонса і Джеймса Бонда. Потрібно просто прочитати і впевнитися, що це звання – заслужене.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Стівен Кінг. Рита Гейворт і втеча з Шоушенку: Попри відсутність ґрунтовних доказів, суд присяжних визнав Енді Дюфрейна винним у вбивство своєї дружини і її коханця. Вони, можливо, стали б на сторону Енді, якби не його звичка тримати себе холоднокровно.

→ Джером Девід Селінджер. Ловець у житі: Шістнадцятирічного Голдена Колфілда вкотре виключають зі школи-інтернату. Він постійно у сумнівах, що йому робити далі. Хлопець просто хоче від усіх щирості, тим паче – від дорослих.

→ Стівен Кінг. Зелена миля: Джон Коффі виступає в ролі Месії, страждаючи за тих, хто його оточує, забираючи у них їхній біль. І, як і дві тисячі років тому, він належно оцінений невеличкою групою і зневажається всіма іншими.