Чом би не здійснити ще одну мандрівку у часі?
Конні Вілліс відправляла мене спостерігати Чорну смерть і Другу світову війну.
Було лячно, але ми впоралися. Але дія «Не кажучи про пса» відбувається у
вікторіанській Англії – що страшного там може статися? Тому я й пропоную читати
цей гумористичний роман окремо від інших книг письменниці.
Нед Генрі згадує пані Шрапнелль (яке
промовисте в неї прізвище!) «незлим тихим словом». Ця фанатичка змусила його і
весь історичний факультет шукати артефакти, які додадуть автентичності при
відбудові собору архангела Михаїла в місті Ковентрі. Тепер Нед і ще двоє
істориків стирчать в 1940-ому році, шукаючи декоративну вазу, яка, за словами
прапрабабусі пані Шрапнелль, «змінила все її життя». Згідно ж зі свідченнями,
ця урна (по іншому її не назвеш) була вінцем несмаку. Проте пані Шрапнелль
пообіцяла факультету значну фінансову підтримку, тому завдання треба виконати,
незважаючи на те, що Нед за тиждень вже зробив чи то вісім, чи то чотирнадцять
стрибків у минуле і розвинув найгіршу форму порушення біоритмів. Найскладніше
те, що не можна просто знайти і забрати вазу в 2057 рік – сітка для мандрівок у
часі цього просто не дозволить. Треба знайти її в 1940-ому році і дізнатися, де
вона перебуває в 2057-ому.
«Вони створили сітку як піратський корабель
для розкрадання скарбів минулого і намагалися вкрасти будь-що – від "Мона
Лізи" до гробниці Тутанхамона – а коли їм не вдалося, вони перейшли до
більш буденних речей, як-от гроші»
Коли Нед припиняє адекватно сприймати
реальність, його повертають з минулого. Оскільки всі знають, що пані Шрапнелль
від нього просто так не відчепиться, його вирішують таємно відправити на
відпочинок в 1888-ий рік, в якому вже працює інший історик. Та в цей же час
трапляється якесь лихо – хтось приніс з собою через сітку об’єкт з минулого,
хоча це теоретично неможливо. В лабораторії відбувається безлад, оскільки
десятки істориків постійно відбувають і прибувають, а Нед одним вухом слухає
прискорений курс по вікторіанській Англії, іншим – настанови професора
Данворті, який ще й доручає йому повернути сторонній об’єкт в свою епоху. Ледве
усвідомлюючи, що відбувається навколо нього, Нед, звісно ж, забуває все, що
йому розповідають, і опиняється на залізничній станції, в змозі пригадати
тільки щось про столовий етикет і контактну особу, яка чекає його невідомо де.
«Але в хаотичній системі також діє запобіжна
реакція, моделі втручання і їхні противаги, тому переважна більшість дій
компенсують одна одну»
Очевидно, що, на відміну від інших книг цієї
серії – романів «Книга Судного дня», «Вимкнути світло / Відбій тривоги» і
оповідання «Пожежна варта» – головна проблема, якої зазнає головний персонаж,
полягає зовсім не в тому, що він застряг у минулому в безвихідній ситуації. На
його щастя, він принаймні може повернутися в лабораторію, хоч в його пам’яті
зяяє дірка. Саме тому Конні Вілліс вдалося написати такий гумористичний твір.
Звичайно, без труднощів не обійшлося – Нед гадки не має, що робити, але
поступово до нього повертаються спогади; і йому доводиться рятувати
просторово-часовий континуум (та чи дійсно це потрібно?). Попри такі негаразди,
в романі знайшлося достатньо місця для комічних ситуацій, чим авторка вшанувала
пам’ять і спадок Джерома К. Джерома, який, до речі, зіграв в книзі камео, разом
з героями своєї повісті пропливши повз човен Неда.
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Схожі дописи:
→ Конні Вілліс. Пожежна варта: Бартолом’ю готується
для мандрівки в минуле, щоб зустрітися зі Святим Павлом. За два дні до початку
практики його сповіщають, що натомість він працюватиме пожежником у соборі
Святого Павла під час Лондонського бліцкригу.
→ Конні Вілліс. Вимкнути світло / Відбій тривоги: Поллі вивчає реакцію жителів на Лондонський бліцкриг; Ейлін доглядає
за евакуйованими дітьми; Майк спостерігає за евакуацією з Дюнкерка. Троє
студентів з 2060-ого року опиняються у 1940-ому.
→ Джек Мак-Девітт. Мандрівники у часі не вмирають: Одного дня зникає науковець Майкл Шелборн. Його син Едріен знаходить
батькові пристрої для мандрівок у часі. Тепер він знає, де шукати свого батька.
Але не знає, коли.
Немає коментарів:
Дописати коментар