 |
| Обкладинка від КСД, автор ілюстрації - Сем Уебер |
Поки я читав «Дюну», мене не полишало
відчуття, що Френк Герберт створив всесвіт, який можна порівняти хіба що з тим,
який створив Толкін. Епос, легенди, історія, письмові джерела, мова і звичаї. Глобальні
і найменші подробиці. Разом з тим, дещо відрізняє «Дюну» від творів інших
авторів – комплексна мотивація героїв, про яку я розповім згодом.
«Велич не є чимось постійним. Це завжди
нестабільна величина»
Через тисячі років від нашого часу у світі
панує міжгалактична імперія. Її імператор відчуває, що один з його феодалів,
князь Лето Атрейдес з планети Каладан стає дедалі могутнішим і невдовзі може
зазіхнути на його трон, тому він віддає князю у підпорядкування непривітну
планету Арракіс, яка до цього належала заклятим ворогам дому Атрейдесів – дому Гарконненів.
«На Каладані не було необхідності будувати
матеріальний рай або рай думок – ми бачили його втіленим всюди навколо нас»
Лето чудово розуміє, що заслання на планету –
це пастка, проте визнання цього факту – перший крок до нейтралізації небезпеки.
Арракіс – безжальна планета для чужинців, де немає морів і тільки пустелі
тягнуться до небокраю. Попри катастрофічну нестачу води на планеті, вона цінна
тим, що з пісків її пустель видобувають меланж – прянощі неймовірної вартості і
настільки ж неймовірних застосувань. Полу Атрейдесу, сину Лето, наприклад,
меланж дозволяє зазирати у майбутнє і бачити нескінченність можливих наслідків
одночасно.
«Здавалося, що він ніби подорожував хвилею
часу, то на її підошві, то на гребні, і скрізь навколо нього інші хвилі
підіймалися і опускалися, відкриваючи, а потім приховуючи, те, що вони несли на
своїй поверхні»
Крім Великих домів, на політику імперії
впливають й інші фракції, і всім необхідні коштовні прянощі. Матріархальний
орден Бене Джессерит має на меті виведення супер-людини шляхом зведення протягом
багатьох поколінь своїх членів з носіями найкращих генів. Меланж їм потрібен
для розширення меж свідомості і використання набутих знань усіх попередніх
поколінь, тобто користування спільною свідомістю адептів Бене Джессерит – тих,
хто живе, і тих, хто помер.
«Пол зазначив нещирість у голосі його
співрозмовника за столом і побачив, що його мати слідкує за розмовою з
проникливістю, притаманній адепту Бене Джессерит»
Космічна Гільдія займається перевезенням
прянощів. Єдиними, хто здатен керувати їхніми космічними кораблями, є
навігатори Гільдії, які під дією меланжу передбачають безпечний маршрут через
космічний простір. І є також мільярди простих підданих імперії, залежних від
меланжу як від наркотику, без якого вони помруть. Тож хто контролює прянощі,
той контролює світ. І так виходить, що меланж видобувають тільки фримени –
невибагливі жителі пустель Арракіса, в яких свої прагнення, але немає
каталізатора, який збурив би їхній повільний, рівномірний поступ.
«Фримени були неперевершеними у тій якості,
яку древні люди називали "Spannungsbogen", тобто самоконтрольована
затримка між прагненням до предмета і простяганням руки, щоб схопити цей
предмет»
Гарконнени залишають по собі багато пасток, а
згодом за допомогою імператора нападають на Арракіс і вбивають князя Лето. Його
син Пол і дружина Джессіка рятуються у пустелі, де їм доводиться здобувати
прихильність фрименів і розпочати багаторічний шлях до повернення трону.
«Пол відчув, що все його минуле, все пережите
до цієї ночі стало піском, який вирує всередині пісочного годинника»
Цікавинка цього всесвіту – роль, яку відіграє
в ній сила інтелекту. Здолавши повсталі машини, людство свого часу відмовилося
від високих технологій, і тепер покладається на ментатів – спеціально навчених
людей з надзвичайною здібністю до аналізу, буквально ходячих комп’ютерів. До
того ж, в романі можна помітити відмінності між можливостями аналізувати у
різних людей, але багато з них мають достатньо розвинений інтелект, щоби
побачити обман, прихований в обмані, або й обмани на порядок вище. А Пол, який –
особливо за допомогою меланжу – здатен на прекогнітивне бачення, розглядається
як потенційний месія для фрименів з одного боку і для Бене Джессерит – з іншого.
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Схожі дописи:
→ Айзек Азімов. Сталеві печери: Слідчий з
Нью-Йорка майбутнього Елайджа «Лайдж» Бейлі призначений розслідувати вбивство
доктора Сартона – позаземця, який популяризував на Землі збільшення чисельності
роботів і їхнього ширшого використання.
→ Айзек Азімов. Роботи світанку: Світи
позаземців у роздумах, чи дозволити численним як сарана землянам освоювати
космос: саме від Бейлі залежить, чи перекриють кисень тим, хто ще спраглий до
нового, чи ні.
→ Айзек Азімов. Роботи та Імперія: Позаземці, які ще два століття тому мали
повний контроль над землянами, а тепер лише безсило споглядають, як переселенці
покидають рідну планету і освоюють нові світи, ще не полишили спроб повернути
собі колишню велич.
Немає коментарів:
Дописати коментар