Я чесно прочитав чверть книги, але
далі не став. Можливо, в іншому випадку я б її добив, але зараз просто не
читається. Чому кинув? Книга написана уривками про кілька поколінь родини і на
позначці у чверть книги досі незрозуміло, чи є тут якийсь сюжет. Схоже просто
на мемуари тривалістю у століття (хай ці мемуари і вигаданого життя). Не той формат,
який я готовий через силу проштовхувати собі у горлянку.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Софія Андрухович. Фелікс Австрія: Стефанія
Чорненько живе у будинку Петра і Аделі Сколик. Дівчата росли разом і стали
нерозлучні. Проте вірне служіння Стефанії наражається на зміни, коли до міста
повертається отець Йосиф, який в молодецтві любив її.
→ Петро Яценко. Нечуй. Немов. Небач:
Серце Івана Левицького замінюють на механічне. У цьому не було б нічого
незвичного, але його справжнє серце є предметом давньої гри і належить –
буквально – не тільки йому одному.
→ Інґмар Берґман. Недільне дитя:
Інґмар Берґман згадує дитинство, коли його тривожила смерть і стосунки батьків,
згадує лють і силкується забути того батька, якого не любив, дивлячись на того
батька, якого ніколи не знав.
Немає коментарів:
Дописати коментар