У серпні,
але 10 років тому, я дізнався про вихід третьої книжки з трилогії невідомої
тоді для мене фантастки. Анотація мене зацікавила. Я спіратив усі три і перша
мені так сподобалася, що я почав її перекладати до того, як дочитав. Досі є 4 з
лишком розділи перекладу.
Тепер я
перечитую вже КУПЛЕНІ пейпербеки і згадую, чим мені сподобалися ці книжки.
Тобто, пам’ятаю, що мені сподобалася перша, а дві інші тоді наче здалися
слабшими. Подивимось. А перша, мабуть, сподобалась не тільки через
постапокаліптичність, а ще й через те, що на плечі невдахи-Джиммі впала доля
майбутнього людства (або його нової версії). Джиммі, звісно, ходячий словник,
але його єдиним досягненням можна вважати хіба що дружбу з генієм-Деркачем,
який і накинув на нього тягар. Тож Джиммі, який нічого не досяг у житті,
призначили відповідальним за найважливіше завдання в світі.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під
поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за
них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.
→ Марґарет Етвуд. Оповідь служниці: Служниці
– це гіпертрофовані сурогатні мами. Гілеад перетворив жінок на «ходячі матки»,
але я якось не одразу втямив, що це вони так збочили сурматеринство. Надто
добре Етвуд вдаються антиутопії.
Немає коментарів:
Дописати коментар