«Фунес пам’ятущий» – коротке оповідання від
майстра магічного реалізму Хорхе Луїса Борхеса. Неназваний оповідач пропонує
зібрати у книгу спогади про Іренео Фунеса. Фунес у молодому віці впав з коня,
був паралізований, але натомість здобув здібність запам’ятовувати найменші деталі. Він міг
згадати будь-який день свого життя, положення хмаринки у будь-яку секунду
спостереження і всі пов’язані з цим відчуття, які його тоді охоплювали, прихід
загнивання і поступової смерті. В той же час він не розумів поняття
узагальнення і абстракції. Оповідач вважає, що Фунес, який відзначався незрівнянною
пам’яттю, заслуговує на те, щоб його пам’ятали інші.
Оминайте переклад Крижановського, шукайте
переклад Євгенії Лисенко (Хорхе Луис Борхес. Проза разных лет. – М. : Радуга, 1984.
– С. 93-98. – ISBN 978-5-05-002641-4), який тут наведений, або український
переклад Віктора Шовкуна зі збірки оповідань «Алеф», який дивним чином ледь не
копіює російський переклад Лисенко. Оповідання називається «Фунес – людина з
феноменальною пам’яттю» і в книжці видавництва «Фоліо» його можна знайти на сторінці 220. Підозріло дуже
схоже, але подекуди якість гірша.
«Четырнадцатого февраля мне телеграфировали
из Буэнос-Айреса, чтобы я немедленно приехал, так как мой отец чувствует себя "не
очень хорошо". Да простит меня Бог, но тщеславное сознание, что срочная
телеграмма адресована мне, желание поведать всему Фрай-Бентосу, что мягкая ее
формулировка не согласуется со смыслом этих двух наречий, соблазн
драматизировать свою скорбь, изображая мужественный стоицизм, вероятно,
помешали мне почувствовать настоящее горе»
«Два или три раза он воскрешал в памяти по
целому дню; при этом у него не было ни малейших сомнений, только каждое такое
воспроизведение требовало тоже целого дня»
«Он был одиноким и ясновидящим зрителем
многообразного, преходящего и почти невыносимо отчетливого мира»
Немає коментарів:
Дописати коментар