Спершу
здавалося, що це буде містична проза, бо починається з байок про небіжчиків і
привидів. Але згодом продовжується закоханістю Гордія, який приїхав у село
вчителювати, до Варки, яка от-от має одружитися. Все це зрештою переливається у
захопливу революційну боротьбу проти проросійських експлуататорів. Проте
закінчується тим, що персонажі надягають солом’яні брилі, беруть до рук коси і
йдуть будувати нову Україну чи що? У цій повісті на 100 сторінок є сюжет, але Осьмачці
вдалося напхати туди все на світі.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Іван Багряний. Тигролови: Гетьманський
нащадок Григорій Многогрішний тікає із заслання і губиться у лісах понад
Амуром. Там його приймає родина Сірків, з такого ж давнього козацького роду.
Григорій вчиться цінувати надбане і мріє повернути втрачене.
→ Микола Хвильовий. Вальдшнепи: Дмитрій
Карамазов на курорті закохується в Аглаю. І лише подеколи зринають глибокі
діалоги про комунізм і національне відродження. Тобто те, що я шукав у романі,
насправді виривається лише зрідка.
→ Григорій Тютюнник. Вир: Українське село
30-40-х років. Колективізація і війна. Спочатку радянська влада підгинає під
себе селян, а потім нацисти. Багато возвеличується радянщина, а з вуст
персонажів-українців навіть лунає щось про непокірність руського народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар