Отже, є
викладачка консерваторії, є її мати і є учень, який закоханий у викладачку. І
всі троє – якісь хворі на голову, з дивним розумінням любові. Вони маніпулюють і
тероризують одне одного, люблять і ненавидять, і люблять ненавидіти. Ці два
речення вичерпно описують усе, що відбувається в романі: «Врешті-решт це вона
підкорила свою доньку, допасувала її до своїх потреб, і от хтось інший тепер
руйнує все це і підкорює її дитину заново. Мати шаленіє все більше». Моє
розчарування – не від того, що тут немає хороших персонажів. Анотація навіває
дух грандіозності, якої в самому романі я не знайшов.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Айра Левін. Дитина Розмарі: Розмарі і Ґі переїжджають в нову квартиру.
Розмарі вагітніє, але її непокоять деякі дрібниці: дивні сусіди, таємнича
історія будинку, певна нещирість чоловіка і багато-багато збігів, які неможливо
просто так пояснити.
→ Емма Доног’ю. Кімната: Ма і Джек нібито насолоджуються
ідеальними стосунками, та все ж живуть у химерному царстві кривих дзеркал. Вони
туляться в маленькій кімнатці, єдине вікно – на стелі, а на дверях встановлений
кодовий замок.
Немає коментарів:
Дописати коментар