Курт Воннеґут. Бойня номер п’ять. Відгук

Під час Другої світової війни Біллі Піліґрім майже одразу потрапляє в полон. Перебуваючи в таборі на території Дрездена, він стає свідком бомбардування Дрездена, яке забрало десятки тисяч життів. Після перемоги союзників і звільнення з полону Біллі проходить курс реабілітації у психіатричній лікарні, одружується і стає успішним офтальмологом.

Протягом життя Біллі з невідомих причин мандрує у часі до визначних подій у своєму житті. Можливо, він, як і жителі планети Тральфамадор, які викрадають його для свого зоопарку, живе у чотирьох вимірах. Проте він точно не вміє контролювати свої мандрівки. Зрештою, тральфамадорці пояснюють йому, що структура часу не є лінійною і сенс полягає в тому, щоб переміщатися до своїх улюблених фрагментів.

В цьому полягає проблема цього антивоєнного роману. В книзі мовиться, що війни завжди були і будуть, що секрет – не зважати на них і мандрувати до кращих часів. І я розумію, чому Воннеґут так написав. Ніхто, крім самих солдатів не усвідомлює, що таке справді не хотіти війни. Проте чи значить це, що треба скласти руки і чекати, поки нас винищать? Ні. Оскільки це художній твір, дозволю собі зробити такий висновок: повертатися до найкращих спогадів  потрібно – хоча б тому, що це зберігає здоровий глузд – але це не значить, що треба замикатися від тієї ж війни, попри смерті, попри страждання. Бо якщо нас зітруть з історії, то хто залишиться згадувати ті приємні моменти?

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Конні Вілліс. Вимкнути світло / Відбій тривоги: Поллі вивчає реакцію жителів на Лондонський бліцкриг; Ейлін доглядає за евакуйованими дітьми; Майк спостерігає за евакуацією з Дюнкерка. Троє студентів з 2060-ого року опиняються у 1940-ому.

→ Джозеф Геллер. Пастка-22: Армія – місце абсурдне. Війна – сама собою абсурдна. Армія на війні – тим паче. Проте за шибеничним гумором прихована серйозність. Кожен військовий, зображений ходячим анекдотом, має свою драму.

→ Далтон Трамбо. Джонні отримав гвинтівку: У тілі покаліченого солдата, який вже не зможе існувати самостійно, здоровим залишився тільки мозок. Та й йому загрожує божевілля в цій милосердній в’язниці, де його залишили ні живим, ні мертвим.