У третій
книжці переплітаються сюжетні лінії Джиммі, Тобі й Рен, а також (СПОЙЛЕР!)
кільканадцятьох інших персонажів, яким вдалося пережити епідемію. Протягом
усієї книжки вони фактично тільки готуються вийти на пошуки поганців, тобто, як
і в попередніх частинах, сюжет фокусується більше на минулому, ніж на
сьогоденні. На цей раз ми дізнаємося історію життя Зеба, менше – про Адама, а
ще – деякі інші рандомні зв’язки між персонажами. І, звісно, детальніше про сам
світ – дистопічний, а потім постапокаліптичний.
Мабуть,
десять років тому кожна наступна книжка подобалася мені дедалі менше саме тому,
що вони складалися здебільшого зі спогадів, а подій у реальному часі майже не
відбувалося. Спершу на це не дуже звертаєш увагу, тому що цікаво дізнатися
передісторію, але зрештою розумієш, що так, в минулому світ котився у прірву,
нащо про це повторювати вдесяте? А ще Етвуд не дійшла до притомного висновку.
Людство стане кращим? Ну то й що?
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Марґарет Етвуд. Орикс і Деркач: На плечі
невдахи-Джиммі впала доля майбутнього людства. Джиммі, звісно, ходячий словник,
але його єдиним досягненням можна вважати хіба що дружбу з генієм-Деркачем,
який і накинув на нього тягар.
→ Марґарет Етвуд. Рік Потопу: Тобі і Рен підготовані виживати у скрутних
умовах і навчені пробачати. Такий контраст із долею бідолахи Джиммі, на якого
звалилася відповідальність за долю людства, і тому він прокляв підлого Деркача.
→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під
поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за
них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.
Немає коментарів:
Дописати коментар