Підсумки книжкового виклику на 2022

Настав час підбивати підсумки книжкового виклику, який я оголосив собі рік тому.

До прочитання було заплановано 107 творів, з яких я не прочитав лише 9 – і не буду їх читати, мабуть. Цифри дуже великі. Навіть попри те, що прочитав багато короткого, це все одно мій найплодовитіший читацький рік.

Я вирішив не враховувати свої улюблені книги, які цьогоріч читав повторно, тому фаворит виявився один. Йому я поставив 9 балів з 10. Решта тут напрацювала на вісімку.

Отже, без зайвих слів – книги, які варто було прочитати цього року:

 

1. Елізер Юдковскі. Гаррі Поттер і Методи Раціональности

Гаррі Поттер аналізує магічний світ крізь призму раціонального мислення. В якусь мить всесвіт обрав альтернативний шлях і тітка Петунія одружилася з оксфордським професором, тому осиротілого Гаррі виховали серед книг, що дозволило йому накачати мозковий м’яз і застосувати до магії науковий метод. Гаррі Поттер простими словами пояснює природу магії і водночас робить спроби революціонувати магічний світ, додавши туди хоча б дрібку логіки.

 

2. Могамед Мбуґар Сарр. Найпотаємніший спогад людський

Дьєґан, молодий сенегальський письменник, натрапляє на книгу Т. Ш. Елімана, якого кілька десятиліть тому називали «африканським Рембо». Цей твір ніби переслідує всіх, кого торкнувся, адже всі ці люди хочуть знайти невловимого Елімана – справжнього чи міфічного.

 

3. Крістофер Пріст. Перевернутий світ

Гелворд Манн живе на Землі – велетенському місті, яке поставили на рейки. Місто ніколи не повинно зупинятися, адже постійно наздоганяє точку оптимуму, в якому можливе його життя. А позаду – на півдні, в минулому – його чекає смерть. Проте жодних лангольєрів чи інших монстриків. Набагато страшніша за них – неевклідова геометрія.

 

4. Рорі Павер. Дикі дівчата

Школу для дівчат зачинили на карантин через дивну хворобу: хтось позбувається ока, у когось кам’яніє рука або випирає другий хребет. Проте смерть поволі наздоганяє кожну. Фінал здається безжальним, бо приготований для найвитривалішої трійці: з їхніх уст злітають слова надії вже тоді, коли самі дівчата потрапляють на дно безодні.

 

5. Джеймс Нгугі. Пшеничне зерно

Кіхіку – одного з революційних ватажків – стратили англійці. Незадовго до смерті його прихистив Муго, який потім стерпів кілька років каторги. Наближається день проголошення незалежності Кенії, і нарешті народ дізнається, хто здав їхнього улюбленця.

 

6. Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана

Просто шедевральне видання. Зробив собі 40 закладинок – це те, що точно буду перечитувати. Хай ще видають антології раніших століть.

 

7. Бен Ааранович. Серія про Пітера Ґранта

Пітер Ґрант є учнем Томаса Найтінґейла – єдиного офіційного чарівника Лондона, що робить його також головою поліційного відділу, який займається магічними злочинами у столиці.

 

8. Далай-лама XIV, Десмонд Туту, Дуґлас Абрамс. Книга радості. Вічне щастя в мінливому світі

Головне послання: не зосереджуватися на собі, співчувати і ділитися. Незалежно від різноглядів і незважаючи на життєві й світові катастрофи, ці двоє виглядають на сторінках книги найщасливішими людьми на планеті.

 

9. Джеральд Гордон. Хай згине день…

Ентоні народився у змішаному шлюбі, але прикидається білим. Він постійно живе у страху, що його викриють і він втратить усе, що чесно надбав своєю наполегливістю, тому проклинає день свого народження.

 

10. Кейтлін Аліфіренка, Мартін Ґанда, Ліз Велч. Я завжди писатиму у відповідь

Двоє школярів, американка Кейтлін і зімбабвієць Мартін, своїм листуванням змінили життя одне одного. Читаєш і не віриш, що є такі добрі люди і що вони знайшли одне одного серед кількох мільярдів пофігістів.

 

11. Серія Кримський інжир

12. Любомир Белей. Не минаючи ані титли… Лінгвобіографія старослов’янської мови

13. Іван Багряний. Тигролови

14. Джон Мілтон. Утрачений рай

15. Місце на землі. Збірка оповідань єгипетських письменників

16. Ніколя Бонналь. Історії Латинської Америки

Вільям Шекспір. Буря. Відгук

Вперше читав «Бурю» років із десять тому, ще в універі. Чомусь я весь цей час думав, що події обертаються навколо Калібана. Пам’ять мене обіграла.

Коротка комедія майже ні про що. Багато років тому Просперо опинився на острові сам зі своєю донькою. А тепер повз нього пропливає король. За ці роки Просперо навчився чаклувати, і робить так, що усю королівську свиту викидає на берег. А там він чарами і хитрістю одружує свою доньку з принцом. Всі щасливі, ніхто не помер.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Вільям Шекспір. Макбет: Три відьми відкривають Макбету, що він стане королем Шотландії, і для цього йому треба позбутися поточного. Чи було це пророцтво невідворотним? Чи воно справдилося тому, що Макбет повірив у його невідворотність?

→ Вільям Шекспір. Троїл і Крессида: Троянці Троїл і Крессида зустрічаються і закохуються. Однак Крессидин батько перейшов на бік греків і донька змушена залишити коханого. Та кохання її виявляється недовговічним.

→ Вільям Шекспір. Король Лір: Лір зробив божевільну річ – ще за свого життя поділив королівство між своїми дочками. А потім їхня зневага справді позбавила його глузду. За канонами Шекспірової трагедії зрештою всі дружно помирають.

Ребекка Кван. Вавилон. Відгук

Ні, ну, навіть тупий зрозуміє, чому я захотів прочитати цю книгу: тут же про ПЕРЕКЛАДАЧІВ! І не щось загальними фразами, а справді багато про теорію перекладу і філологічні цікавинки. А ось антиімперіалістичних настроїв я не очікував, не такий я далекоглядний. І начебто дві такі круті теми (антиімперіалістичний дух дуже-дуже приємно мене здивував), але самі події залишили мене майже байдужим. Таку грубезну книжку я так довго читав, але здається, що в ній майже нічого не трапилося. Принаймні, мова про щось суттєве. Бо було ще багато рутинного. Це, схоже, ознака сучасної літератури – писати твір, не відірваний від реального світу, тобто в ньому не тільки екшн, а й повсякденні речі, і світ здається цілісним, і герої не перебувають у бульбашці. Однак таке не завжди заходить.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Бен Ааранович. Річки Лондона: В центрі міста хтось обезголовив чоловіка. Констебль Пітер Ґрант зустрічає свідка, який стверджує, що бачив, як був скоєний злочин, але, на жаль, він не зможе дати офіційне свідчення. Справа в тому, що він привид.

→ Дж. К. Ролінґ. Гаррі Поттер і філософський камінь: Напишу про те, що найбільше мене здивувало із забутого. Наприклад, те, як Невіл поступово мужніє. Після неодноразових переглядів фільмів здається, що він якось надто раптово вирішив стати на шляху в друзів.

→ Ендрю Келдекотт. Ротервірд: Кількасот років тому в англійській глибинці створили школу для обдарованих дітей. Звели її на порталі в інший вимір, в якому можна буквально гратися в Бога. А у наші дні місто, що постало на тому місці, ніби законсервоване в часі.

Могамед Мбуґар Сарр. Найпотаємніший спогад людський. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Автор: Могамед Мбуґар Сарр (Mohamed Mbougar Sarr)

Країна походження: Сенегал

Назва оригіналу: La plus secrète mémoire des hommes

Мова оригіналу: французька

Рік видання: 2021

Рік перекладу: 2023

Перекладач: Іван Рябчій

Видавництво: Видавництво Анетти Антоненко

 

Дьєґан, молодий сенегальський письменник, натрапляє на книгу Т. Ш. Елімана, якого кілька десятиліть тому називали «африканським Рембо». Цей твір ніби переслідує всіх, кого торкнувся, адже всі ці люди хочуть знайти невловимого Елімана – справжнього чи міфічного.

Книга справді варта отриманих премій, адже містить щось поза літературою, поза словесним наповненням. От написав Еліман свій твір, який сколихнув Францію, а потім був забутий, але щоразу хтось на нього наштовхувався і той поглинав його повністю. Читачі ставали одержимими книгою і автором, і ці кілька поколінь навіть репрезентують більш ніж сто років історії Франції та її колоній. Це окреме нашарування книги, проте справа не в цьому. Усі вони ніби потрапили на гачок, який тягнув їх за собою – напівдобровільно, напівпримусово. І шарм книги Сарра також можна пояснити хіба що таким магічним гачком.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Халед Госсейні. Ловець повітряних зміїв: Засохле дерево як символ безнадійного майбутнього Афганістану. Культура країни, атмосфера часу і усвідомлення, що американські афганці не вдома. Трансформація Аміра на сина, про якого батько завжди мріяв.

→ Сафія Ельгілло. Дім – це не країна: 15-річна Німа застрягла між двома культурами: в одній почувається чужою, а інша – це її необраний шлях. Проте, досліджуючи його, слід бути обачними у своїх бажаннях: вони можуть відібрати у вас те незначне, що маєте.

→ Камара Лай. Малий африканець: Колись цілим світом для автора був лише його дім і майстерня батька-золотаря. Поступово світ малого розширився і його покликали продовжити навчання до Франції, що символізує відрив від традиційного ладу або просто від батьків.

Алаа Мурабіт. Що насправді каже моя релігія про жінок. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Автор: Алаа Мурабіт (Alaa Murabit)

Країна походження: Лівія

Назва оригіналу: What my religion really says about women

Мова оригіналу: англійська

Рік видання: 2015

Рік перекладу: 2015?

Перекладач: Світлана Гринь

Видавництво: TED

 

Алла у 15-річному віці переїхала з Канади до Лівії. Життя серед десяти інших братів і сестер навчило її головному правилу сімейної дипломатії6 якщо ти не за столом, ніхто не почує твого голосу. Тому, коли в лівії вибухнула громадянська війна, Алаа знала, що до жінок дослухатимуться тільки тоді, якщо вони будуть представлені за столом переговорів. У своїй промові вона ділиться досвідом, як це їй вдалося.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Феміністки не носять рожевого та інші вигадки. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Країна походження: Малаві, Лівія, Судан, Сомалі та ін.

Назва оригіналу: Feminists Don’t Wear Pink (and other lies)

Мова оригіналу: англійська

Рік видання: 2018

Рік перекладу: 2019

Перекладач: Ганна Лелів

Видавництво: ВСЛ

 

Якби не наявність авторок з Африки, я б ніколи не прочитав цієї книжки: Чімвемве Чівеза (Малаві), Алаа Мурабіт (Лівія), Тапіва Г. Маоні (Малаві), Емтітал Магмуд (Судан), Німко Алі (Сомалі). Як чоловіка мене тема не бентежить, просто я рідко у своє задоволення читаю нонфікшн.

Тут кілька десятків есеїв про те, що значить фемінізм для цих жінок. Здається, вони висловлюють звичайні людські потреби, тож я вкотре дивуюся, чому багато хто вбачає в цьому щось радикальне, і жінок досі тримають на щабель нижче за чоловіків.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Вільям Шекспір. Король Лір. Відгук

Просто божевільний сюжет про божевільних людей. Ділити своє королівство між дочками до того, як сам помер – це вже божевілля. Що ж може піти не так?.. Виявляється, що доньки зневажають Короля Ліра і через це він втрачає глузд. А потім вони взагалі хочуть його вбити, але на допомогу батьку приходить ще одна. За канонами Шекспірової трагедії зрештою всі дружно помирають. Найкраща сцена – там, де зустрічаються божевільний король; чоловік, який прикидається божевільним; чоловік, який просто прикидається кимось іншим; і блазень, робота якого – верзти нісенітниці.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Вільям Шекспір. Макбет: Три відьми відкривають Макбету, що він стане королем Шотландії, і для цього йому треба позбутися поточного. Чи було це пророцтво невідворотним? Чи воно справдилося тому, що Макбет повірив у його невідворотність?

→ Вільям Шекспір. Троїл і Крессида: Троянці Троїл і Крессида зустрічаються і закохуються. Однак Крессидин батько перейшов на бік греків і донька змушена залишити коханого. Та кохання її виявляється недовговічним.

Саньї Дін. Поїдачі книг. Відгук

Десь серед йоркширських пустищ живе Родина, яка харчується книгами. Забудьте про метафоричне «я проковтнув цю книгу за кілька годин» – вони їдять їх на сніданок, обід і вечерю. Вони унікальні, і таких Родин – лише шість на всю Британію, тому у них проблеми з генетикою – вони вироджуються. Оскільки генетичний матеріал обмежений, їх спіткала вада – у них народжується дедалі менше дівчат.

Коли я розраховував прочитати про ходячі матки, то я обирав перш за все Етвудову «Оповідь служниці». Але отримав дещо подібне і тут. Девон народилася дівчинкою і це вирішило її долю. Її ростять принцесою, проте це радше схоже на відгодовування єдиної свиноматки. Девон – лише інструмент для народження наступного покоління, бажано дівчат, і вона має бути вдячна за те, як її плекають.

Проте зрештою клітка не втримує волелюбну птаху. Девон тікає з маєтку разом із трирічним сином Каєм. Її нове життя – скрутне: вона мусить не тільки переховуватися від Родин, а ще й знайти ліки для Кая. Справа в тому, що від поїдачів книг інколи народжуються поїдачі розуму і – ви здогадалися – або Девон знаходить ліки, або Кай до кінця життя харчується розумами випадкових людей, ризикуючи передозувати себе чужими особистостями, які акумулюються всередині нього.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Емма Доног’ю. Кімната: Мільйони людей живуть у клітках різного штибу, навіть якщо навколо немає ґрат і парканів. Ця книжка – передусім промінь надії для сучасних рабів, попри всі наявні недоліки.

→ Арундаті Рой. Бог Дрібниць: Старші члени родини, життя яких не можна назвати цілковито успішним, занапащають життя молодшим. Неможливо з певністю сказати, чи вони винні, чи традиції суспільства, в якому вони живуть.

→ Б’янка Мараїс. Мугикай, якщо не знаєш слів: Донька чорношкірої Б’юті зникає під час протестів. І хтось вбиває батьків дев’ятирічної білої дівчинки на ім’я Робін. Звісно, доля зводить їх разом, щоб показати, що раса не має значення.

Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана. Відгук

Просто шедевральне видання. Зробив собі 40 закладинок – це те, що точно буду перечитувати. Хай ще видають антології раніших століть.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Соняхи. Українська поезія про війну, спротив, надію і мир: Поезія українців й іноземців, які пишуть про війну. Найбільше сподобалися вірші Ольги Брагиної, Дарини Гладун, Лесика Панасюка, Тані Родіонової, Юлії Вротної і Елли Євтушенко.

Бертон Раффел. Мистецтво перекладати поезію. Відгук

Вже точно не згадаю, чому я пішов навчатися в КНЛУ. Мабуть, тому, що непогано знав англійську – і цього було досить. Як до того було досить того, що я любив грати у комп’ютерні ігри, щоб піти на програміста. З програмістом не вийшло – відрахували. З перекладацтвом пощастило значно більше.

Отже, перекладати художню літературу я марив не завжди. У світ художнього перекладу мене привели мої викладачі практичного курсу перекладу – Ілько Вакулович Корунець, який читав нам лекції, і Олександра Іванівна Чернікова, яка пару семестрів вела семінари. Інші викладачі цієї теми, здається, взагалі не зачіпали. Тому своїм знанням про художній переклад взагалі і поетичний зокрема я завдячую цим двом.

Проте, зізнаюся, коли через кілька років після завершення університету я все ж став практикуючим перекладачем (перекладаючи спершу для себе, а потім знайшовши роботу по спеціальності), я виявив, що знаю лише якісь базові речі, а решті доведеться вчитися з нуля.

Книга Бертона Раффела замінює мені черговий самовчитель. І, як багато іншого нонфікшена, який мені сподобався, про цю книгу я теж подумав: непогано було б, якби свого часу щось таке було в університетській програмі. Не факт, що я не вважав би це нудятиною, але легко бути таким розумним постфактум. З цієї праці я виділив для себе чотири думки, які автор намагався донести до читачів:

1. Точний переклад неможливий, тому прагнути слід до максимального наближеного. Це відома перекладацька аксіома.

2. Перекладач поезії мусить сам бути поетом, інакше в перекладі не буде поезії. Це теж поширена думка.

3. Треба зважати на те, чого намагався досягнути автор оригінального твору. Його намір міг торкатися будь-чого – від фонетичного до культурного рівня. Оскільки 100-відсотково точний переклад, як вже зазначалося, неможливий, при перекладі в пріоритеті має бути передача саме цього наміру: скажімо, якщо одночасне збереження алітерації і фразеологізму неможливе, варто зважити, на що робив ставку автор. Зазвичай, алітерації не бувають випадковими, тому саме її треба спробувати передати в першу чергу.

4. Перекладають не для тих читачів, які знають мову оригіналу, а для тих, хто її не знає. Тому варто відкинути думки на кшталт «я триматимуся оригіналу якомога ближче, навіть якщо постраждає якість перекладу як твору художнього». Велика вірогідність, що ніхто в житті не буде проводити порівняльний аналіз для вашого перекладу і запускати проти вас викривальну кампанію. Тому спокійно перекладайте для звичайних людей і там, де треба обрати між вірністю оригіналу і читабельністю, обирайте друге.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Максим Рильський. Проблеми художнього перекладу: Головний висновок після прочитаного – перекладач повинен намагатися принаймні якомога повніше зрозуміти елементи оригіналу твору. А ось як саме перекласти – це питання з багатьма відповідями.

→ Максим Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням: Тут укладено весь процес розвитку українського перекладацтва. Також пояснюється, що наша інтелігенція почала перекладати, щоб бути окремою нацією українців.

→ LitTransformer 2019: Журнал зібрав результати роботи перекладацької майстерні, яка відбулася у Львові в 2019 році. Кожен учасник пари переклав художній текст на свою мову з мови свого напарника за посередництва англійської.

Ебен Віктор. Парк пам’яті. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Автор: Ебен Віктор (Eben Viktor)

Країна походження: ПАР

Назва оригіналу: Park of Remembrance

Мова оригіналу: англійська

Рік перекладу: 2022

Перекладач: Оксана Куценко

Видавництво: PEN Ukraine

 

Це один вірш про нашу війну. На момент публікації автор жив у Дніпрі, тому про неї знає не з чуток.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою