«а) Будь-що може трапитися будь з ким і
б) Краще бути підготованим»
Колись неозорий світ тепер подумки можна
звузити – міжкультурний обмін дозволяє нам побувати на краю землі, не виходячи
з квартири. Колись зачинена кастова система Індії тепер лускає, мов булька – в цьому
винен той же міжкультурний обмін. Але повернімося в Індію 1969 року і спробуємо
звузити все суспільство до розмірів однієї родини.
«Століття склалися в одну скороминущу
миттєвість. Історія, втративши пильність, була захоплена зненацька. Зброшена,
як стара зміїна шкіра. Її рубці, її шрами, її рани від старих воєн і доби, коли
ходили задки – всі обсипалися. На її місці залишилася аура, відчутне
мерехтіння, так само чітко видне, як вода у річці або сонце на небі. Так само
чітко відчутне, як спека у літній день або риба на натягнутій волосіні.
Таке очевидне, що ніхто його не помічав»
Маленька Софі-моль стає жертвою обставин. Її
прийомний батько загинув, і вона їде з матір’ю-англійкою до родичів по
батькові, сподіваючись заглушити біль у новому середовищі. Низка подій
призводить до того, що вона тоне у річці. Її головна риса – правильність. Та й
в очах індійських родичів ця дитина з цивілізованого світу не може виглядати
інакше.
«Софі-моль загинула, тому що не могла дихати.
Її вбив похорон»
Чако – біологічний батько Софі-моль. Він
навчався в Оксфорді (хоч і не закінчив навчання), повернувся додому ні з чим,
розлученим і став до справ на родинній фабриці консервованих продуктів, де всю
роботу за нього виконують інші. Попри те, що він жене сімейний бізнес у прірву,
його незакінчене навчання у престижному закладі, колишня дружина з престижної
нації і сам престиж бути чоловіком в Індії роблять його взірцем для інших.
«Вони були сім’єю англофілів. Вони дивилися
не в тому напрямі, у пастці поза своєю власною історією і не здатні повернутися
по своїх слідах, тому що їх вже замело»
Амму є сестрою Чако. Як жінці їй нічого не
світило в цій родині, тому вона одружилася з першим-ліпшим чоловіком, народила
від нього двійнят, розлучилася і повернулася додому. Піклуючись про фабрику, на
відміну від свого брата, який все вважає тільки своїм, вона хоче і може
ділитися з іншими. Своє життя вона вважає закінченим, саме тому їй легше
відступити від звичних нор.
«Тому у дні, коли по радіо грали пісні Амму,
її уникали, обходили десятою дорогою, тому що всі знали, що краще просто
Залишити Її в Спокої.
В інші дні на її щоках виднілися глибокі
ямочки від посмішки»
Семирічний Еста – син Амму. Впродовж лічених
днів він зазнає сексуального насильства, стає свідком загибелі Софі-моль,
заради свого порятунку звинувачує в ній кращого друга і назавжди розлучається з
матір’ю. Поступово через психологічні травми він перестає розмовляти.
«Тиха булька, яка тримається на морі шуму»
Рахель – друга з близнюків. На ній
залишається пляма її матері, тому на всі її вчинки дивляться крізь темні
окуляри. Її оминає надійне робоче місце і міцні стосунки з чоловіком. Попри
роки розлуки, зустрівшись з Естою, вона знову відчуває себе з ним одним цілим.
«Тож, поки вона не піднімала про це галасу,
їй дозволялося проводити власні розслідування: щодо грудей і як сильно вони
болять. Щодо перук і як добре вони горять. Щодо життя і як слід його прожити»
Велюта єдиний, хто не належить до цієї
родини, але я хочу і про нього розповісти. Він найцінніший робітник на фабриці,
але походить з недоторканих, тому не може розраховувати на гідне ставлення.
Намагаючись вийти за рамки кастової системи, він долучається до марксистського
руху. Еста і Рахель для нього – найкращі друзі, але його дружба з ними
відкриває йому очі на їхню ще молоду і самотню матір. Та й цим стосункам не
судилося закінчитися щасливо.
«Зрештою, так легко зруйнувати історію.
Розірвати ланцюжок думок. Зіпсувати фрагмент сну, який оберігають, як виріб з
порцеляни.
Набагато складніше залишити все, як є, і
підіграти, як це зробив Велюта»
Крихітка-кочамма – тітка Чако і Амму,
двоюрідна бабуся Ести і Рахель. Колись католицький священик не зміг відповісти
взаємністю на її почуття. Після цього нікому в родині не вдавалося знайти щастя
у стосунках. Ця невдача зародила в ній заздрість і злобу до інших, більш «успішних»,
родичів, і ці почуття змушують її зоркеструвати нещасні події, які трапляються
з приїздом Софі-моль.
«Поранене серце молодої Крихітки-кочамми було
в нього [в отця Малліґана] на прив’язі і стрибало за ним, перевалюючись через
листя і камінчики. Пом’яте і майже розбите»
Звісно, в романі описуються події
глобальнішого масштабу, але зосередитися можна і виключно на цих кількох
дійових особах. Першою думкою було те, що винною у негараздах родини є
Крихітка-кочамма: в своїй зіпсутій душі вона крає ненависть до дрібних успіхів
передусім Амму, якою б нещасною та не здається. Але більше винні не почуття
Крихітки-кочамми, а її виховання. Старші члени родини, життя яких не можна
назвати цілковито успішним, занапащають життя молодшим. Неможливо з певністю
сказати, чи вони винні, чи традиції суспільства, в якому вони живуть.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Амос Тутуола. Питець пальмового вина: Найфантастичніші
події викладаються в книзі якнайпростіше. В цьому її принада. Можна навіть
уявити, як сидиш коло вогнища посеред савани і слухаєш найкращого байкаря
Нігерії.
→ Маргарет Мітчелл. Звіяні вітром: Скарлетт
О’Гарі доводиться переживати всі труднощі Громадянської війни, голодні місяці
на батьківській плантації і небезпеки періоду Реконструкції. Головне питання – хто
залишиться вірним коханим і самим собі?
→ Гарпер Лі. Вбити пересмішника: Адвокат
Аттикус Фінч живе із двома дітьми – Джін-Луїзою і Джеремі, яких усі називають
Скаут і Джем. В центрі цієї книги – не дивні сусіди і не расова
несправедливість. Ця книга насправді про виховання людяності в дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар