Вільям Шекспір. Троїл і Крессида. Відгук

На загальну думку, п’єси Шекспіра поділяються на комедії, трагедії та історичні хроніки. Проте у нього є кілька творів, які важче класифікувати. Це – чи трагікомедії, чи проблемні (сатиричні) драми, і однією з них є «Троїл і Крессида».

Ця п’єса є однією з найменш знаних у Шекспіра. Він написав її, імовірно в 1602 році, тобто в роки третього періоду своєї творчості з його похмурістю і величністю.

«Терзит. [Виступцем]. Розпуск та й розпуск; воюваннє та розпуск; ні на що більш нема моди. Щоб їх побрав пекельний дідько!»

(Тут і далі цитати з книги Лучук, Ольга. Пантелеймон Куліш і Микола Лукаш: перехресні стежки перекладачів. Шекспірова драма «Троїл та Крессида» в контексті української культури. – Харків : Акта, 2018. – с. 294-513. – ISBN 978-966-8917-23-2. У свою чергу ця монографія користується таким джерелом: Шекспирові Твори. З мови Британської мовою Украінською поперекладав П. А. Куліш. Том перший: «Отелло; Троіл та Крессида; Комедія помилок». У ві Львові: З Друкарні Товариства имени Шевченка, під зарядом К. Беднарського; Накладом Перекладчика, 1882, с 175-333. Правопис модернізовано.)

Події п’єси розгортаються під час троянської війни. Троянці Троїл і Крессида зустрічаються і закохуються. Однак Крессидин батько перейшов на бік греків і донька змушена залишити коханого. Та кохання її виявляється недовговічним.

«Крессида.

О бідна наша женська половино,

Що розум наш за нашим оком лине!

Ми оком блудимо, і добре бачим,

Що без пуття своє життя мантачим.

Терзит.

Правдившого ти не могла сказати,

Хиба б ще курвою себе назвати.»

З усієї п’єси варто виокремити дві речі. По-перше, хочу зробити наголос на внесок Куліша, який дещо українізував «Троїла і Крессиду». У нього Аґамемнон – гетьман, Приям – цар, і в почтах у них – князі. На щастя, текст загалом близький до оригіналу, на відміну від, скажімо, «Енеїди» Котляревського.

«Троїл.

О Пандаре! коли тобі кажу я,

Що всі мої надії утонули,

Не говори міні, на скілько сажнів

Затоплено їх у страшну безодню.

Я признаюсь тобі, що збожеволів

З кохання до Крессиди; ти ж провадиш,

Яка вона вродлива, посипаєш

Ще незакриту, свіжу в серці рану

Її очима та її волоссєм,

Її щоками та її ходою,

То голосом її; то знов провадиш,

Яка білесенька рука у неї.

Все біле перед нею мов чернило,

Котре само собі докори пише.

Так ніжно й пух не лащить лебединий,

А найніжнійше чувство осязання –

Тут мов жорстка долоня в хлібороба.

Відказуєш таке, аби промовив,

Що я люблю її, і правду кажеш;

Та не бальзамом рани поливаєш,

А в кожну гострого ножа втикаєш,

Котрим любов ті рани завдавала.»

По-друге, заслуга самого Шекспіра полягає в змішанні стилів. Філософські монологи тут знаходяться поруч з чуттєвими зізнаннями в коханні і рівносильними сатиричними ремарками. А попри трагічні події, блазень Терзит своїм глузуванням руйнує четверту стіну. Не впевнений, що навіть це підштовхне мене ще прочитати Шекспіра. Хіба що «Макбета». Та й то, щоб дізнатися про трьох відьом. Єдину п’єсу англійця, яку я читав добровільно, «Бурю», я теж, до речі, читав тільки задля того, щоб дізнатися про потворного Калібана.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Ольга Лучук. Пантелеймон Куліш і Микола Лукаш: перехресні стежки перекладачів: Тут порівняні подібності і відмінності перекладацьких підходів двох митців, і навіть наведений Кулішів переклад «Троїла та Крессиди» разом з численними примітками.

→ Хорхе Луїс Борхес. Книга Піску. Пам’ять Шекспіра: Головна розповідь інтригує своїм фіналом. Начебто звільнившись від турботного тягаря, головний герой все ж не може позбутися вже найпримарніших спогадів. Збірка підходить для знайомства з автором.

→ Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження: Цитати, зміст яких нам, здавалося б, цілком зрозумілий, майже безперечно потребують тлумачення з огляду на відмінний від нашого світогляд людей Середньовіччя.