Денні Дензіґер і Джон Ґіллінгем. 1215 – рік «Маґна Карти». Рецензія

Денні Дензіґер, схоже, є знавцем Середньовіччя. І кожного разу йому допомагає інший співавтор. Цього разу – це історик Джон Ґіллінгем, а книга ця про «Маґна Карту» – «Велику хартію вольностей», яку вважають прабабусею всіх конституцій світу (принаймні, англосаксонського).

Епіграфом до кожного розділу книги слугує одна зі статей «Маґна Карти». Так, ми потроху дізнаємося про повсякденне життя англійців 1215-ого року з прив’язкою до історичного документа. Це час правління Іоанна Безземельного, який успадкував трон від свого брата Річарда Левове Серце – так, саме того, чий замок дивним чином опинився у Києві. Коли славетний Річард помер, воюючи за свої французькі володіння, корону успадкував молодший брат. Невдачі спіткали його із самого початку. Його одруження закінчилося скандалом, який призвів до втрати більшої частини земель на континенті. Потім йому прийшло в голову опиратися рішенням Папи Римського – і це в часи, коли Ватикан де-факто був центром світу (в самому Ватикані де-юре центром називали Єрусалим). А після нищівної поразки у своїй єдиній битві за все життя (у Середні віки армії надавали перевагу грі у хованки або облозі, аніж прямому конфлікту) нещадні барони почали вимагати законних демократичних прав у країні, де демократії зроду-віку не існувало.

Наприкінці наведений повний текст «Маґна Карти» у сучасному перекладі. Якщо ви гадаєте, що це зразок правового документа, де описані свободи і обов’язки громадян, то ви глибоко помиляєтесь. Як завжди, багатії в першу чергу думали про себе. Перші статті і загальна їх більшість стосуються земельних питань. Зрозуміло, що коли складалася хартія, то автори перш за все бажали припинити свавілля і навести порядок, щоб кожний знав, що йому дозволено, а що – ні. Проте, звісно ж, на життя простих людей ці закони впливали в останню чергу. Не дарма окремий розділ книги присвячений розвінчанню міфів, які протягом століть нашаровувалися на вельми короткій і прозаїчній «Маґна Карті».

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

«Мочитися у холі вважалося винятковою невихованістю – якщо тільки ви не були головою сім’ї. Тоді це дозволялося»

«Багато в чому відлучення від церкви Іоаннові було вигідним. Він конфіскував усе майно духовенства на тій підставі, що, оскільки воно не виконувало своїх обов’язків, то не мало й права користуватися цим майном. Фактично уряду було б не під силу в одну мить перейняти на себе управління майном подібної величини, тому він дозволив духовенству викупити привілей управління своїми власними землями. Він арештував і ув’язнив численних жінок і коханок, а потім відпускав їх під опіку їхніх "чоловіків" (знову ж таки, за гроші) і під глузування багатьох, чию увагу привертало видовище священників, які теоретично сповідують целібат, але готові заплатити стільки, скільки від них вимагають, щоби продовжувати грішити»

«На початку двадцятого століття стало модним розвінчувати міфи щодо "Маґна Карти", розглядати її лише як вираження корисливих інтересів "феодальних баронів". Але цей погляд не торкнувся символічного значення "Маґна Карти". Це був продукт суспільства, в якому звикли мати справу з проблемами і привілеями свободи – свободи від рабства або кріпосництва, муніципальних свобод, свободи Церкви, свободи торгівлі»

Схожі дописи:

→ Френсіс і Джозеф Ґіс. Життя в середньовічному місті: Місце дії – Труа, історична столиця Шампані, на схід від Парижа. Час дії – 1250-ий рік, період правління графа Тібо IV – поета, обожнювача французької королеви і учасника Хрестового походу.

→ Роберт Лейсі і Денні Дензіґер. Рік 1000: Яким було життя на рубежі тисячоліть: Путівник по Англії того часу. Як і календар, книга розбита на дванадцять розділів, зміст яких так чи інакше відповідає тим заняттям, які займали центральне місце у відповідні їм місяці.

→ Террі Джонс, Алан Ерейра. Життя у середньовіччі Террі Джонса: Спроба відшарувати від правди вигадки романтиків XIX століття і голівудських режисерів; факти, які насилу вкладаються в голові тих, хто вчив історію лише в загальноосвітній школі.