Черговий фрагмент мозаїки під назвою
Середньовіччя – робота істориків Френсіс і Джозефа Ґіс «Життя в середньовічному
місті». Місце дії – Труа, історична столиця Шампані, на схід від Парижа. Час
дії – 1250-ий рік, період правління графа Тібо IV – поета, обожнювача
французької королеви і учасника Хрестового походу.
Починаючи з Темних віків, Труа був
резиденцією єпископа і одним із найбільших міст у північно-західній Європі.
Знаходячись на перехресті торговельних шляхів, Труа перетворився на важливе
ярмаркове місто. Це підтверджує хоча б той факт, що він був одним із десяти
міст Франції, в яких проводились ярмарки міжнародного рівня – в Труа таких було
дві щорічно! Це був проміжний пункт між Фландрією й Італією, найбільшим постачальником
і найбільшим вкладником тогочасного світу. Перший ярмарок проходив улітку,
другий – на початку зими, і це були зовсім не примітивні взаємовідносини
купівлі-продажу. Уже тоді в певній формі існував капіталізм, позики, страхування
і продаж боргових зобов’язань. На ярмарках продавали все – від задоволення для
шлунку до задоволення для тіла, від продукції дрібних фермерів до виробів
фламандських текстильників. Проте трон завжди займали прянощі. Один із
сучасників заніс до переліку 288 найменувань, деякі на вагу золота – образно,
якщо не буквально.
Ярмарки дали суттєвий поштовх місту, і у тринадцятому
столітті на півночі країни його перевершував тільки Париж. Труа не міг конкурувати зі
столицею Франції, в якій було створено більше сотні гільдій, функціонував університет
з тисячами студентів і, звичайно ж, знаходився королівський двір.
Проте столиця Шампані залишалася гідним супротивником, а її графи були
помітними дійовими особами як під час заколотів проти корони, так і під час бойових
дій пліч-о-пліч з нею. Місто розквітало. Нові оборонні стіни давно затьмарили
залишки мурів римського гарнізону. Місцеві євреї були гідною альтернативою
італійським банкірам. Місто могло похвалитися двома десятками храмів і
ремісниками, чиї гільдії володіли достатніми коштами, щоб фінансувати
будівництво цих храмів.
Втім, розвиток торгівлі став зашморгом на шиї
міста. Прогресивні методи, які спочатку притягували гроші до Труа, потім змусили
їх оминати місто. Італійцям стало вигідніше сидіти вдома і доручати роботу
посередникам. Втрачався сенс їздити в місто, якщо контакти давно налагоджені, і
купувати товари двічі на рік, якщо бізнес можна вести цілий рік. Втім, занепад
настав уже після 1250-ого.
Що таке «Життя у середньовічному місті»? Це
одна з книг трилогії про тогочасне місто, село і замок. Чому саме Труа?
Середньовічна Франція переважала за територією і населенням всі інші країни –
логічно було б написати про французів, чия історія дійшла до наших часів у
численних пам’ятках. Париж усім відомий, тому подружжя Ґіс обрало найближче
велике місто – Труа. Чим особливий рік 1250? Труа знаходиться на межі своєї
слави і занепаду. Ярмарки досі грають важливу роль у житті суспільства, однак з’являються
перші прояви Нового часу. До нього ще далеко, але він переможе. Як оцінити
книгу? Це суто нон-фікшн. Як завжди, все засновано на наукових джерелах.
Читається легко і можна знайти багато цікавого.
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
«На кожні дві тарілки припадає по одній чаші
з двома ручками. Ця чаша називається екуель. Вона наповнена супом або
тушкованим м’ясом. Два сусіди ділять між собою екуель, а також винну чашу і
ложку»
«Навіть для заможної міської родини зробити
життя зручним є проблемою. Але настання моменту, коли комфорт стає складним питанням для великої кількості людей, – це ознака поступу цивілізації»
«Іноді поганський дух римської поезії зводить
з вірної стежки. Гвіберт Ножанський у своїй автобіографії зізнається, що в
перші роки свого чернецтва він захоплювався віршуванням і навіть вдавався до
використання "певних лайливих слів і складав короткі твори, що не
відзначалися цінністю і скромністю, і взагалі – позбавлені пристойності",
поки не проміняв цю шокуючу звичку на коментарі до Святого Письма»
«Юдейський трактат з етики попереджає, що
ніхто не має права виражати свій гнів ударами по книзі або ударами книгою по
людях. Розлючений вчитель не повинен бити поганого учня книгою, так само і учню
не слід використовувати книгу для відбивання ударів»
Немає коментарів:
Дописати коментар