Здається, Сюзанна Коллінс мала на меті
вичавити якомога більше сліз із читачів. Перша книга була просто про горе.
Друга – про нездоланний відчай. Третя – як контрастний душ – про досягнення
щастя, незважаючи на всі перешкоди. І чомусь після всього прочитаного
найщасливіші моменти викликають найрясніші сльози.
«– Вогонь спалахує! – я переходжу на крик, не
бажаючи, щоб він пропустив хоча б одне слово. – І, якщо ми згоримо, Ви згорите
з нами!»
Повстанці з 13-ого округу визволяють Кетнісс
з арени, але Піта залишається в полоні Капітолія. За наказом Президента Сноу,
війська знищують 12-ий округ, рідний для Кетнісс. Всі, хто вижив, переселяються
в 13-ий. Щоб повернути на свій бік більше людей з округів, 13-ий округ знімає
пропагандистські ролики з Кетнісс у головній ролі. В свою чергу, Капітолій
використовує Піту з тією ж метою. Починається повномасштабна війна.
«Кожному біженцю без виключення влада 13-ого
автоматично дарувала громадянство.
І все одно я їх ненавиджу. Але, звісно, тепер
я ненавиджу майже всіх. І себе більше, ніж будь-кого»
Акторка, як ми пересвідчились з попередніх
книг, з Кетнісс ніяка. Значно розкутіше і природніше вона поводиться в гущині
подій і без суфлера у вусі. Для гарної картинки вона відвідує шпиталь у 8-ому
окрузі, зустрічає полонених у 2-ому і в складі елітного підрозділу прочісує
околиці Капітолія. Вона не бажає бути чимось на зразок простого обличчя з
постерів, як цього хоче Алма Койн, Президентка 13-ого округу з високими
амбіціями. Кетнісс хоче одного – вбити Президента Сноу.
«На моєму боці тисячі й тисячі людей з
округів. Я була їхньою Переспівницею задовго до того, як погодилася на цю роль»
Ще в першій книзі було помітно, що всі
персонажі об’ємні і нічого не залишається простою декорацією. Однак попередні
частини трилогії здалися простуватими. Але «Переспівниця» тримається на них, як
на міцному фундаменті – все, що сталося досі, мало значення. Кожен кілок в
серце Кетнісс змушував її ще більше стікати кров. Тому незначні приводи для
радості виявлялися ще болючішими.
«Тому пізніше, коли він шепоче: "Ти
любиш мене. Правда чи ні?" – я кажу йому: "Правда"»
Два запитання перед підсумками. Як Піта
змирився з рішенням Кетнісс щодо пропозиції про 76-і Голодні ігри? Що сталося з
іншими країнами світу?
Пам’ятаєте, як Кетнісс думала тільки про те, щоб
врятувати меншу сестру, а потім – самій вижити на арені. Відтоді їй довелося
взяти на себе порятунок Піти, інших трибутів, тепер вся нація покладається на
неї. Звісно, Кетнісс змінилася, розібралася у почуттях, але все одно залишилася
гравцем – тепер на найбільшій арені – і гравцем, який грає не на себе, а на
інших. Епілог засвідчив, що її потреба – зовсім не вбивати президентів чи бути
зіркою телеекранів. Вона зіграла свою роль, і її нарешті залишили в спокої. І
всіх інших теж.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Сюзанна Коллінз. Голодні ігри: Після
катастрофи десь в 21-ому столітті на руїнах Сполучених Штатів виросла держава
Панем. Капітолій щороку влаштовує криваве реаліті-шоу, на яке цього разу обрані
Кетнісс і Піта.
→ Сюзанна Коллінз. У вогні: Президент Сноу
вимагає від Кетнісс переконати всіх, хто сумнівається, що її почуття до Піти не
були грою, інакше постраждають рідні їй люди. Очевидно, що їй не вдається
втілити задум Президента. Президент знає, як їй помститися.
→ Бен Вінтерс. Підземні авіалінії: В
альтернативній версії США рабство досі не скасували в чотирьох південних
штатах, та й на Півночі афроамериканцям доводиться жити несолодко. Раб-втікач
Віктор змушений зазирати в очі страхам свого минулого.
Немає коментарів:
Дописати коментар