Книга, яку хочеться і треба проковтнути за
один день (якщо вам сподобався фільм). Це той випадок, коли фільм і книга майже
рівноцінні. Сподіваюся, фанати не закидають мене яйцями.
Після неназваної катастрофи десь в 21-ому
столітті на руїнах Сполучених Штатів виросла держава Панем. Її столиця –
Капітолій – щороку влаштовує криваве реаліті-шоу, в якому беруть участь по
одному хлопчику і одній дівчинці з дванадцяти округів, які підкоряються
столиці.
«Можливо, він не завжди був п’яницею.
Можливо, спочатку він намагався допомогти трибутам. Але потім це стало
нестерпно. Мабуть, це пекло – навчати двох дітей, а потім дивитися, як вони
помирають. Рік за роком, рік за роком»
На чергові Голодні ігри з 12-ого округу
обрані Кетнісс і Піта. Кетнісс сумнівається, чи пам’ятає Піта, як він колись
врятував її від голодної смерті, але вона не підозрює, що він стільки років
приховував свої справжні почуття. А як до нього ставитися Кетнісс, якщо від її
вибору залежить їхнє життя?
«Я не можу втриматися від порівняння того, що
у мене з Ґейлом, і того, що я вдаю з Пітою. Як я ніколи не піддаю сумніву
мотиви Ґейла і тільки те й роблю, що сумніваюся в мотивах другого»
Панем – це полегшена версія орвеллівської
антиутопії. Майже всюди за вами спостерігають, слід стежити за своїми словами
(хоча б за думки поки що не карають), а будь-що незручне ховають за ширмою
удаваної ідилії. Ще не Океанія, але майбутнє можна передбачити.
«– Дванадцятий округ. Тут ви помираєте від
голоду в цілковитій безпеці, – я кажу стиха. Я одразу кидаю погляд через плече.
Навіть тут, бозна де, хвилюєшся, чи не підслухає тебе хтось»
Попри жорстоку природу Ігор, Сюзанна Коллінз
обійшлась без яскравих описів насильницьких сцен. Чомусь вона також вирішила не
надто зосереджуватися на психологічних травмах учасників змагань. Думаю, авторка
просто врахувала, що її цільова аудиторія – дівчатка-підлітки. Тому я дивився
на розвиток подій мов через товстий шар матового скла. Тільки любовна лінія
прописана розбірливо – непевність Кетнісс спочатку в почуттях Піти, а потім у
своїх. Мелодрама. Те, що треба було для глядачів (чи радше читачів).
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Орсон Скотт Кард. Гра Ендера: В недалекому
майбутньому людство готує армію дітей для нападу на інопланетну расу. Шестирічного
Ендера Віґґіна забирають в Бойову школу, де його вчать убивати тих, кого він прагне
пізнати краще.
→ Джордж Орвелл. 1984: Керівництво тоталітарної
держави Океанії розуміє, що не утримається при владі, якщо використовуватиме
страх і терор відкрито. Тому все позиціонується лише з позитивної точки зору, а
все погане замінюється хорошим.
→ Бен Вінтерс. Підземні авіалінії: В
альтернативній версії США рабство досі не скасували в чотирьох південних штатах,
та й на Півночі афроамериканцям доводиться жити несолодко. Раб-втікач Віктор
змушений зазирати в очі страхам свого минулого.
Немає коментарів:
Дописати коментар