Новела доби Відродження. Відгук

Назва цієї антології виявилася оманливою. Насправді це не збірка новел доби Відродження, це збірка антицерковних новел. Вона хоч і видана в Києві у 1991 році, але здана в набір ще в 89-ому, тому вступна стаття приправлена цитатами Енгельса, хоча зазвичай це ніби Ленін був у всьому знавець. Різниці не відчувається.

У збірці представлені новели італійських, французьких, німецьких та іспанських авторів, причому італійські займають більше половини сторінок. Тут є такі відомі імена, як Боккаччо, Лютер і Сервантес, але в основному це невідомі широкому загалу письменники.

Жанр новел винайшли італійці, на чиїх землях і розпочалося Відродження. Вони їх найбільше розвинули і вигадали найпопулярніші сюжети. Твори французьких письменників – лише похідні від них. На німецьких землях через Реформацію новели не набули такої ж форми, як в Італії та Франції. А в Іспанії, навпаки, через Контрреформацію новели багато втратили за змістом, хоча і повторювали оригінальну, італійську форму.

У цій збірці є твори абсолютно різного ґатунку, але найбільше мені сподобалися «Рінконете і Кортадільо» Сервантеса (про те, як звичаї та устрій севільських грабіжників дублюють церковні) і новела де Моліни (про те, як жінки так дурили своїх чоловіків, що ті ледь з глузду не поз’їжджали). Звісно ж, Боккаччо і його визначальний для літератури цієї доби «Декамерон» теж не можна оминути поза увагою.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Умберто Еко. Ім’я рози: В монастирі, де має відбутися теологічний диспут між представниками Папи Римського та монахами-міноритами, колишній інквізитор розслідує загадкове убивство. Всі ниточки ведуть в бібліотеку, вхід до якої йому заборонено.

→ Вільям Манчестер. Коли вогонь був єдиним джерелом світла: Середньовічна думка і Ренесанс: Портрет епохи: Про те, як протестантизм і перші географічні відкриття позначили кінець Середньовіччя.

→ Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження: Цитати, зміст яких нам, здавалося б, цілком зрозумілий, майже безперечно потребують тлумачення з огляду на відмінний від нашого світогляд людей Середньовіччя.

Марсель Теру. Крайня Північ. Відгук

У грудні я читав «Мальвіль» Робера Мерля. Там постапокаліптичний світ був сповнений таких надій… На іншій шальці терезів лежить «Крайня Північ» Марселя Теру – про те, коли чи радше де надія вже полишила людство.

Суспільство впало під власною вагою: кліматичні зміни, перенаселення, голод, війна повернули уцілілих у напівдикий стан. Мейкпіс Гетфілд, констебль і водночас єдина мешканка колись 30-тисячного міста, підтримує в ньому останній вогник цивілізації, на який насувається нещадна тайга. Але перший літак, який вона бачить у своєму житті, змушує її повірити, що десь люди ще намагаються жити по-колишньому. Вона вирушає у мандрівку на пошуки інших.

У Мерля найстрашнішим вдався епізод, коли зграя голодних людей поїдає сирі зерна. Вони перетворилися на бездумну сарану. Їх не лякають жодні погрози, їх не турбує, що буде завтра, якщо сьогодні вони знищать весь врожай. Теру згадуває про доведених до відчаю голодних людей, але до подробиць не вдається. Дякую. Загальний же тон у нього все одно значно похмуріший. У світі, де у всьому відчувається нестача, немає місця для милості. Єдиний позитивний персонаж – це підліток-тунгус, який відповів добром на добро і ніколи не зробив би нічого більше. І двоє доброзичливих священників, які помруть на самоті, сподіваючись, що до них все ж хтось навідається з великого світу. А загалом люди повертаються до тваринних інстинктів. Це не значить, що вони стають хижаками. Просто пріоритети розставлені не на користь інших.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Вільям Ґолдінґ. Володар мух: На безлюдному острові, куди потрапили хлопці, коли зникають умовності, які в попередньому житті утримували їх у рамках моральності, вони перетворюються на дикунів, все більше починаючи покладатися на інстинкти.

→ Робер Мерль. Мальвіль: Атомна війна знищила майже все людство. Лише скеля врятувала замок Мальвіль і кількох людей, які в ньому зібралися. Вони змушені підлаштовуватися під нові умови і будувати своє маленьке суспільство.

→ Карел Чапек. Війна з саламандрами: Людство починає промислову експлуатацію підводних істот і настільки захоплюється спокусою легкої наживи, що не в змозі зупинити механізм, який саме ж і запустило в дію.

Джон Максвелл Кутзее. Безчестя. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Автор: Джон Максвелл Кутзее (John Maxwell Coetzee)

Країна походження: ПАР

Назва оригіналу: Disgrace

Мова оригіналу: англійська

Рік публікації: 1999

Рік перекладу: 2017

Перекладачка: Єлена Даскал

Видавництво: Клуб Сімейного Дозвілля

Девід Лур’є потрапляє у халепу. Йому 52, він не отримує відчутного задоволення від викладання в університеті, письменник з нього не надто вдалий і від нього втекла коханка. Він спокушається на Мелані – одну зі своїх студенток – і запалюється пристрастю, але через це його звільняють з посади, і йому доводиться на деякий час поїхати за місто до доньки, де теж справи не надто веселі.

Спершу мені здалося, що це ще один «Залишок дня» або навіть «Сторонній», з яким роман порівнюють на суперобкладинці: Кутзее не хотів змусити нас співчувати головному герою, він просто описував ситуації, які трапляються в житті. Та з часом все змінюється. Ні, Лур’є не розкаюється миттєво, для нього роман зі студенткою залишається чимось природним, що стається між чоловіком і жінкою, незалежно від віку. Проте йому все ж вдається стати на місце її батьків. Через те, що він зміг відпустити свою доньку, він, на мою думку, піднімається вище за них, незважаючи на те, що йому доводиться плазувати перед ними за те, що вони не готові дати волю своїй.

Книжка пронизана темою вогню. Його пристрасть спалахує і нарешті згасає. Займається спирт, горить піч сміттєспалювального заводу, меркне життя. Якби у роману була друга назва, то вона неодмінно стосувалася б вогню.

52-річний Лур’є незворушний. Його власна донька не здатна вмовити його відчепитися від неї. Тому старе життя промовляє до нього, як не дивно, устами головних антагоністів. Райан, друг чи коханець Мелані, радить йому: «Знайдіть собі інше життя, профе». А божевільний Полукс каже йому прямим текстом: «Я вб’ю тебе!» І після численних натяків Лур’є нарешті розуміє, що старе життя дійсно заведе його до могили, і відпускає його.

Книга рясна на примітки. І ось приклади того, як НЕ треба робити:

«Бушбакз – Південноафриканський футбольний клуб, заснований 2007 р.» (роман написаний в 1999 році, але в ньому з’являється футбольний клуб з майбутнього).

«Джейн Фонда в костюмі Барбарелли – Джейн Фонда зіграла головну роль у науково-фантастичному фільмі "Барбарелла"» (примітка не дає жодної нової інформації).

«Наґпур – Місто в Індії, у північно-східній частині штату Махараштр» (ця примітка надає зайву, обтяжливу інформацію).

«Йосип – Ідеться про біблійного персонажа Йосипа Прекрасного» (не пояснюється, чому тут згаданий саме Йосип, а не будь-хто інший).

В романі багато запозичень з інших мов і більшість приміток – виправдані, бо подають переклад. Але є ще й чимало алюзій, і треба подумати, чи варто їх пояснювати. Я навмисно вибрав ці чотири приклади тому, що:

1) примітка повинна бути точною;

2) примітка повинна бути доречною;

3) примітка повинна бути достатньою – і не більше;

4) примітка повинна пояснювати те, що не пояснив автор.

Дуже прості правила, які я вивів з цих прикладів.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Кадзуо Ішіґуро. Залишок дня: Жодна ідея фікс не має щасливого кінця. Навіть одержимість чеснотою змушує їй на догоду приносити великі жертви. Дворецький, який прагне до професійних ідеалів, втрачає свою людяність і занурюється в безособовість.

→ Арундаті Рой. Бог Дрібниць: Старші члени родини, життя яких не можна назвати цілковито успішним, занапащають життя молодшим. Неможливо з певністю сказати, чи вони винні, чи традиції суспільства, в якому вони живуть.

→ Жоріс-Карл Гюїсманс. На причалі: Жак Мерль і його дружина Луїза їдуть з Парижа. Гюїсманс тверезими очима Жака зруйнував всі романтичні стереотипи щодо краси села і природи. Але не треба розчаровуватись в романі, якщо сам роман – про розчарування.

Джеймс Меллеген Кейн. Листоноша завжди дзвонить двічі. Відгук

У вас є компромат одне на одного, який обіцяє тільки смерть. Ви кохаєте і водночас ненавидите. Ви продовжуєте крокувати до краю прірви, навіть почувши перший дзвіночок небезпеки.

Рік 1934. Сполучені Штати оговтуються від наслідків Великої депресії. Френк Чемберс знаходить роботу в каліфорнійській закусочній. І там він зустрічає її – Кору Пападакіс, дружину Ніка, власника закусочної. Френк і Кора закохуються і вирішують вбити Ніка. Проте, коли їм це вдається, в їхніх стосунках пробігає тріщина: тепер вони знають, на що здатні обоє, і не можуть довіряти одне одному.

Сюжет книги багато в чому повторює інший роман Кейна – «Відшкодування у подвійному розмірі». Там фатальна жінка вмовляє коханця убити свого чоловіка. Також замішані великі страхові виплати з угодою, підписаною незадовго до смерті. А герої усвідомлюють, що інший/інша знає про тебе забагато, і це отруює їм щастя. Разом з тим «Листоноша» мені сподобався більше, ніж «Відшкодування», хоч моя думка не збігається з думкою більшості. Не знаю, я відчув більше драми в першому романі, хай він і написаний на 9 років раніше.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Джеймс Меллеген Кейн. Відшкодування у подвійному розмірі: Страховий агент Волтер Гафф консультує Філліс Нірдлінґер щодо страхування від нещасних випадків, які можуть статися з її чоловіком. І зрештою радить, як краще його вбити.

→ Реймонд Чендлер. Вікно верхнього поверху: Філіп Марлоу розплутує клубок сімейних таємниць, в якому переплетені секрети двічі вдови, її сина Леслі, секретарки Мерл і навіть першого чоловіка, від якого вона отримала у спадщину свої статки.

→ Патриція Гайсміт. Талановитий містер Ріплі: Один з талантів Томаса Ріплі полягав у тому, що він формулював свої думки так, що мав змогу фактично маніпулювати людьми. Одного разу він використав можливість прожити чужим життям.

Ольга Крижанівська. Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика. Відгук

Це саме те, що було мені потрібно. І який щасливий збіг, що на Книжковому Арсеналі я опинився біля стенда видавничого центру «Академія» (фактично мене підвели туди). В посібнику ґрунтовно розписані історичні зміни в українській мові і усюди наведені приклади з писемних пам’яток, а подеколи і не один. Я такий, що мені хотілося більше, але тоді це вже був би не підручник з історії мови, а самовчитель власне мови.

Я згадав, як із десять років тому ми вивчали історію англійської мови. Все те ж саме, тільки інформація засвоюється легше (немає надцяти інших предметів, які треба вивчати, і ти знаєш, що тобі дійсно подобається те, що ти читаєш). Тут не вистачає хіба що прикінцевих додатків, де, наприклад, всі описані лінгвістичні процеси можна було би подати в хронологічному порядку – мене це бо дуже цікавить, особливо стан української мови на межі 15 і 16 століть. А оскільки цього немає, то колись, мабуть, доведеться перечитувати весь посібник і вишукувати те, що мені потрібно. А для чого – секрет.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Ольга Лучук. Пантелеймон Куліш і Микола Лукаш: перехресні стежки перекладачів: Тут порівняні подібності і відмінності перекладацьких підходів двох митців, і навіть наведений Кулішів переклад «Троїла та Крессиди» разом з численними примітками.

→ Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження: Цитати, зміст яких нам, здавалося б, цілком зрозумілий, майже безперечно потребують тлумачення з огляду на відмінний від нашого світогляд людей Середньовіччя.

Джеймс Джойс. Фіннеґанові поминки. Відгук

Дослідники Джойса майже століття намагаються хоча б зрозуміти зміст цієї книги. Сам Джойс після 17 років написання не міг згадати, що мав на увазі в деяких епізодах. А я…

А я чесно зізнаюся, що із 17 розділів прочитав перші 4 і останній. Попри те, що з перших сторінок я розумів, що це буде повний провал, я все ж вирішив прочитати достатньо, щоб скласти хоча б якусь думку про роман. Фіннеґан – це одне зі втілень головного героя, який в книзі має сотні імен. Його смерть і пробудження в першому розділі – це алегорія на те, що відбувається протягом наступних. Але те, що я написав, – це висновки знавців. А я...

А я чесно зізнаюся, що зрозумів мало. Подекуди не розумів взагалі нічого. От взагалі нічого. Хто читав «Улісса», вважайте, що вам там все розжовували. Перші кілька сторінок я намагався спершу читати з коментарями, щоб зрозуміти окреме, а вдруге – без них, щоб не відволікатися і зрозуміти загальне. І якась картина вимальовувалася, але цього було недостатньо, щоб змусити мене читати в такому ж дусі далі. Джойс убив насолоду тим, що захопився паронімами до такої міри, що загубився зміст написаного. Це, як на мене, лише найголовніший серед кількох суттєвих недоліків. На жаль, я зустрів лише кілька абзаців, які не особливо потребують особливих пояснень.

Такий радикальний експеримент був правом Джойса, а його результат – на його совісті. Називати цю книгу шедевром – та як забажаєте…

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Амос Тутуола. Питець пальмового вина: Чоловік, покликання якого – споживати багато пальмового вина, втрачає особистого винороба і йде в місто мертвих, щоб його повернути. На шляху йому трапляються дивовижні речі, надприродні місця і казкові істоти.

→ Илокін. Жебрак / Злодій / Воїн / Король: Автора звати Ніколи і він пише про Хибні Мудрощі. Будь-яке повчання у цьому оповіданні зводиться до звичайного дотепу. Королівський титул тут фальшивий, землі – уявні, багатство – сумнівне, армія – удавана.

→ Хорхе Луїс Борхес. Фунес пам’ятущий: Неназваний оповідач пропонує зібрати у книгу спогади про Іренео Фунеса. На його думку, Фунес, який відзначався незрівнянною пам’яттю, заслуговує на те, щоб його пам’ятали інші.