Гуманізм і Ренесанс виплекали покоління людей
вільної думки, які згодом стануть першими протестантами. Вільна думка також
відкрила нові горизонти, в буквальному сенсі, - без нового світосприйняття не
відбулося би першої навколосвітньої подорожі. Історик Вільям Манчестер вважав, що
протестантизм і перші географічні відкриття позначили кінець Середньовіччя –
епохи, в якій єдиним джерелом тепла і світла був вогонь.
Автор одразу ж попередив, що він не знавець
саме Середніх віків і познайомився з темою вже під час написання книги. Її
зміст доповнює ті знання, які я отримав з інших подібних творів. Про Середньовіччя прочитав немало, проте тепер дізнався, яким чином воно завершилося. Відродження
нероздільне із Середніми віками, так само Реформація не може розглядатися
окремо (втім, її початок майже категорично позначений зміною думки Мартіна
Лютера щодо католицизму). Найголовніше, чому між цими епохами неможливо провести
лінію, це тому, що вони характеризують час із різних точок зору. Я ніколи про
це не задумувався, але Середньовіччя – це світоглядне поняття, широке, в той
час як Ренесанс – поняття мистецьке і певною мірою освітнє, тобто вузьке. З
Реформацією завжди було набагато легше – це поняття з релігійної і духовної сфери.
Однак про Середньовіччя і Відродження я раніше думав, що одне хай не слідувало
(все ж таки певний час вони існували паралельно), але точно витіснило інше. А з
цієї книги я дізнався, що Реформація зупинила ходу Ренесансу, що Церква, як ніхто інший, всіляко
підтримувала відродження традицій античної думки, але потім їй довелося
спрямувати свою увагу на більш практичні речі, а саме на Контрреформацію. Замість послідовників Рафаеля і Мікеланджело на перший план вийшли послідовники Торквемади.
Книга формально розділена на три розділи, але
цей поділ виглядає довільним. Я б розділив її теж на три частини, але наступним
чином. В першій, як це часто буває, автор знайомить із загальними рисами епохи.
Тут можна дізнатися про різні подробиці з життя середньовічної людини.
Відрізняє цю книгу з-поміж інших, можливо, прискіплива увага до сексуального
життя населення, про що інші книги, які я встиг прочитати, дивним чином замовчують.
Якщо я скажу, що Папи влаштовували вдома борделі, а незаконних дітей без
докорів сумління визнавали своїми і потім призначали кардиналами, які у
майбутньому самі мали непогані шанси зайняти місце своїх батьків, мене можуть
звинуватити у тому, що я розповідаю загальновідомі факти. Але стільки подробиць
я не читав ніде. Друга частина протягом десятків сторінок описує зародження
реформаторського руху. Тут розказано, чому ревні католики стали протестантами,
а Папа Римський дозволив їм від’єднатися, враховуючи, що до того будь-яка єресь
підводила до багаття. Третя частина присвячена першій навколосвітній подорожі
під проводом Фернана Магеллана. Дуже ретельно описуються події, які передували
експедиції, неодноразові заворушення на кораблях флотилії, смерть Магеллана на одному з островів Філіппінського архіпелагу і
наслідки плавання, яке фактично позначило кінець доби Середньовіччя, зруйнувавши усталений
світогляд тогочасного населення і ще на крок наблизивши його до Нового часу.
Отже, помітно було, що ця праця написана не експертом.
В той же час я дізнався дещо нове. До того ж, тепер мені відомі подробиці двох
визначних подій, які обумовили кінець Середньовіччя – початок Реформації і
перше навколосвітнє плавання, шляхи двох визначних осіб епохи – Лютера і
Магеллана. Якщо подивитися на це з іншого боку, я не дуже розумію, чому дві
історії про передвісників Нового часу займають більше половини сторінок книги
про портрет доби Середньовіччя і Відродження.
Як завжди, декілька уривків, які я вважав за
необхідне виділити, у моєму перекладі. Але спочатку вперше спробую оцінити
книгу за шкалою від 0 до 10.
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов'язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
«Закуті у кайдани неосвіченості, страхом
привчені до дисципліни і вкриті щитом забобонів, вони заледве пролізли у
шістнадцяте століття зі своєю неоковирною, згорбленою, клишоногою ходою
рахітиків; їхні безглузді обличчя, обсипані віспинами, сліпо вдивлялися у
майбутнє, яке, на їхню думку, було їм відомо, – легковірні, жалісні простаки,
яких от-от засмокче у найпотужніший, найнезбагненніший, найнездоланніший вир з
часів Аларіха, який перевів побратимів-вестготів і гунів через Альпи, кинувся на Рим
і загасив вогонь знань тисячу років до цього»
«Середня тривалість життя молодої жінки становила
двадцять чотири роки. За традицією у день весілля її мати дарувала їй клапоть
гарного сукна, з якого можна зшити сукню. Через шість-сім років це плаття слугуватиме
їй за саван»
«Незрівнянна іронія Реформації в тому, що рух
проти Риму, який почався зі ствердження індивідуальності поглядів, тепер цілком
їх відкидав. Відступництво вважалося як образа Господа і зрада держави. Воно
каралося швидкою, болісною смертю»
«Їхні ясна пухли від цинги, зуби випадали, в
ротовій порожнині з’являлися виразки. Вони ледве могли ковтати, а потім, вже
приречені, взагалі не могли. Не маючи сил, щоби піднятися, дехто розвалювався
на палубі, зібгавшись у затінку. Ті, хто ще міг стояти, кульгали, тримаючись за
палиці, і белькотіли самі до себе – у віці двадцяти з чимось років їх долав
старечий маразм»
Схожі дописи:
Немає коментарів:
Дописати коментар