У своїй монографії Ольга Лучук детально розглянула
Шекспірову драму «Троїл та Крессида», яку українською перекладали Пантелеймон Куліш
(1882 рік) і Микола Лукаш (1984 рік). Крім того, тут порівняні подібності і
відмінності перекладацьких підходів двох митців, і навіть наведений повний
переклад Куліша – вперше за більш ніж сто років – разом з численними примітками.
Книга є результатом багаторічного дослідження авторки, яку цікавило насамперед зіставлення
фразеологічних одиниць, звертань і рим, використаних Кулішем і Лукашем. Звісно,
окрема подяка за, власне, текст драми, написаний горе-/славнозвісною
кулішівкою.
Зараз я перекладаю другий том коментованих віршів
Т. С. Еліота, який має подібну структуру: подається історія написання віршів,
їх текстуальна історія (виправлення і різночитання), примітки щодо окремих
рядків і слів, а ще – коментарі самого автора на зачеплені теми. Тому після
прочитання монографії у мене виникло питання: чому немає нічого схожого в
Україні? Чому б Міністерству культури не замовити якомусь видавництву укласти
коментовані збірки принаймні класиків української літератури? Зрозуміло, друкувати
такі видання – економічно недоцільно, але саме існування вузькоспеціалізованих
продуктів (а не тільки ширвжитку) свідчить про рівень культури. І, сподіваюся,
не тільки про нього.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Немає коментарів:
Дописати коментар