Леопольд Седар Сенґор. Поетичні твори. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Авторка: Леопольд Седар Сенґор (Léopold Sédar Senghor)

Країна походження: Сенегал

Назва оригіналу: Oeuvre poetique

Мова оригіналу: французька

Рік видання: 1990

Рік перекладу: 2018

Перекладач: Ірина Садиго, Оксана Куценко

Видавництво: Видавництво Жупанського

 

Вірші Сенґора – це поєднання французької поетичної традиції з африканською. Ніби цього було недостатньо, щоб ускладнити життя читачам, автор додає дрібку інших деталей. По-перше, він є дещо герметичним; у нього часто повторюються певні образи, які потребують тлумачення. По-друге, більша частина його віршів (є все ж певна кількість нормальних) має порівняно зменшену частку дієслів, через що складно зрозуміти, що в них відбувається.

Серед усіх зібраних творів я б виділив поему «Чака». Це є інтерпретація класики африканської літератури – епічного роману Томаса Мофоли. Сенґор звів обличчям до обличчя легендарного і сумнозвісного Чаку з Глухим Голосом. У французькій мові, якою він писав, «voix blanche» зазвичай означає «монотонний або придушений голос», але є і більш буквальний переклад – «білий голос», тобто голос білої людини. І от Чака веде діалог з тим голосом, який зробив із нього в очах усього світу кровожерливого звіра. Якщо потрібна якась цитата, то ось вона. Вустами Чаки Сенґор промовляє: «Ні я не поема що сипле дзвінким камінням / Ні я не створюю поему, я той хто її супроводжує».

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Б’янка Мараїс. Мугикай, якщо не знаєш слів. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Авторка: Б’янка Мараїс (Bianca Marais)

Країна походження: ПАР

Назва оригіналу: Hum If You Don’t Know the Words

Мова оригіналу: англійська

Рік видання: 2017

Рік перекладу: 2020

Перекладач: Марія Пухлій

Видавництво: Vivat

 

Одного злощасного дня в ПАР трапляються дві події, які змінять життя двох абсолютно різних людей. Донька чорношкірої Б’юті зникає під час протестів. І хтось вбиває батьків дев’ятирічної білої дівчинки на ім’я Робін. Звісно, доля зводить їх разом, щоб показати, що раса не має значення.

За одним з критеріїв я можу умовно поділити книги на дві групи. Перша – це збірка коротких уривків життя, які не обов’язково сильно наближає до центру тяжіння оповіді. В другій же центральна тема протинає весь твір. Вийшло так, що ця книга – ні те, ні інше. Авторка нібито і намагається в першу чергу звести всі ниточки до того, що ми всі маємо бути рівними, а деякі деталі навіть цементують цю думку. Проте їх так багато і вони настільки втручаються в головний сюжет, що просто перестаєш наділяти їх увагою. Зникнення доньки, вбивство батьків, уявна сестра, детективні пошуки, небога, яка звалилася на голову, апартеїд, визвольний рух, домашнє насильство, втрата нервової рівноваги, пиятика, гомосексуалізм. Я точно щось забув. Всі вони сперечаються за твою увагу і водночас всі її втрачають.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Френсіс Бернет. Таємний сад: Мері втрачає батьків і потрапляє не просто в маєток свого дядька, про якого раніше не чула, а в цілковито новий для себе світ. Вона стає зовсім іншою – здоровою дитиною, і водночас розкриває таємниці будинку і родини.

→ Гарпер Лі. Вбити пересмішника: Аттикус Фінч – адвокат темношкірого, якого несправедливо визнають винним. Такий вирок обурює його доньку Скаут і вбиває віру в правосуддя у його сина Джема. Це книга про виховання людяності в дітей.

→ Джером Девід Селінджер. Ловець у житі: Шістнадцятирічного Голдена Колфілда вкотре виключають зі школи-інтернату. Він постійно у сумнівах, що йому робити далі. Хлопець просто хоче від усіх щирості, тим паче – від дорослих.

Вілбур Сміт. Пірати. Без права на порятунок. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Авторка: Вілбур Сміт (Wilbur Smith)

Країна походження: ПАР

Назва оригіналу: Those in Peril

Мова оригіналу: англійська

Рік видання: 2011

Рік перекладу: 2012

Перекладач: Віктор Шовкун

Видавництво: Клуб Сімейного Дозвілля

 

В цій історії про боротьбу з сомалійськими піратами Вілбур Сміт не цурається гидких образів. Катування, ґвалтування і вбивства тут не просто як мимовільні згадки, а описані в моторошних подробицях. «Гра престолів» на цьому фоні здається читанкою для дітей. А ще тут багато расизму. Звісно, вустами героїв автор пояснює, що не всі араби – покидьки, але Гектор Крос, головний герой, готовий обезлюднити весь Пунтленд. А ще Сміт не гребує вбивати головних героїв (ні, на щастя, не того, про якого я написав). Думаю, порівняння з циклом Мартіна тут було не зайвим.

Отже, яхту, на якій перебуває Кейла Беннок, захоплюють пірати. Кейла – та ще паскудниця, але її мати Гейзел готова на все заради порятунку доньки. На щастя, вона мільярдерка і на неї працює рембоподібний, макклейнопикий офіцер у відставці Гектор Крос. Тому, сомалійські пірати, готуйтеся до повної анігіляції.

Ця книжка – не така шаблонна, як «Око тигра», але їй вистачає своїх недоліків.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Вілбур Сміт. Сонячний Птах: Горбань доктор Кейзин, археолог і викладач, здавна дружить з красенем Стевенсантом, мільярдером і філантропом. Вдвох вони вирушають у експедицію, яка має докорінно змінити наше уявлення про історію Африки.

→ Вілбур Сміт. Око тигра. У пошуках скарбів: Гаррі був контрабандистом, але зараз розважає багатих туристів. Та старі друзі з криміналу не дають йому спокою, і він вплутується в карколомну пригоду, де його чекає кохання, небезпека і затонулі скарби.

→ Джордж Мартін. Гра престолів: Жив-був собі намісник, який був змушений загнати себе в пастку, стати правою рукою короля, тому що йому не залишили іншого вибору. І це порушило баланс в усьому королівстві. І все, що робиш, розхитує ситуацію тільки сильніше.

Вілбур Сміт. Сонячний Птах. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Авторка: Вілбур Сміт (Wilbur Smith)

Країна походження: ПАР

Назва оригіналу: The Sunbird

Мова оригіналу: англійська

Рік видання: 1972

Рік перекладу: 2013

Перекладач: Віктор Шовкун

Видавництво: Клуб Сімейного Дозвілля

 

Порівнюю «Око тигра» і «Сонячного птаха» і виникає питання: а це справді писав Вілбур Сміт? «Око тигра» – пригодницький роман про пошук скарбів і гангстерів, а любовна лінія там – по-попсовому джеймс-бондівська. «Сонячний птах» – багаторівневий роман, і ці дві книги належать до різних Всесвітів.

Горбань доктор Кейзин, археолог і викладач, здавна дружить з красенем Стевенсантом, мільярдером і філантропом. Коли з Ботсвани надходять аерознімки, вони розуміють, що це підтвердить теорію, над якою вже давно працював Кейзин, а саме, що залишки карфагенців припливли до південної Африки і заснували там нову державу, яка протрималася там кілька століть до переселення на ці території народів банту. Отже, Кейзин вирушає у експедицію, профінансовану Стевенсантом, яка має докорінно змінити наше уявлення про історію Африки.

Якби це було все, то історія була б така собі. Було цікаво прочитати про те, як Вілбур Сміт обігрує справжні гіпотези про існування карфагенських колоній на півдні Африки. Проте книга виявилася набагато глибшою. Не обійшлося без любовних ліній, але вийшло куди заплутаніше, ніж очікувалося. Є тут протистояння чорношкірих місцевих з білими прибульцями, для яких за сотні років ці краї теж стали рідними (не без присмаку расизму). Є ледь не магічний історичний паралелізм, який, одначе, веде до різних розв’язок. Є пригоди, як в іншій книзі автора, а є й історичні екскурси (знаю, що Сміт ретельно вивчає джерела, якщо пише щось на історичну тематику). І головна тема – дружба і вірність двох, здавалося б, абсолютно різних особистостей, як фізично, так і духовно. Дружба, зрада і прощення. Такі книги просто не мають права губитися на поличках книгарень.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Вілбур Сміт. Око тигра. У пошуках скарбів: Гаррі був контрабандистом, але зараз розважає багатих туристів. Та старі друзі з криміналу не дають йому спокою, і він вплутується в карколомну пригоду, де його чекає кохання, небезпека і затонулі скарби.

Вілбур Сміт. Око тигра. У пошуках скарбів. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Авторка: Вілбур Сміт (Wilbur Smith)

Країна походження: ПАР

Назва оригіналу: The Eye of the Tiger

Мова оригіналу: англійська

Рік видання: 1975

Рік перекладу: 2016

Перекладач: Віктор Шовкун

Видавництво: Клуб Сімейного Дозвілля

 

Ця книга та всі інші цього автора тут тільки через те, що написані південноафриканцем. Не буду казати, що пригодницькі романи про пошуки скарбів – це нижче моєї планки. Просто я шукаю в літературі зовсім іншого. А це, власне, не більше і не менше того, на що скеровує анотація. Головний герой Гаррі був контрабандистом, та й досі інколи підробляє на стороні, але тепер вирішив осісти на острові в Індійському океані і зазвичай розважає багатих туристів, які хочуть на все життя запам’ятати, як зловили велику рибину (навіть якщо рибину зловили не вони і не така вона вже й велика). Але старі друзі з криміналу не дають спокою Гаррі, і він вплутується в шаблонно-карколомну пригоду, де його чекає кохання, небезпека і затонулі скарби. Автору вдалася захоплива і динамічна книга, дарма, що я в цю категорію ніколи не зазираю і поза проектом навряд чи колись зазирну.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Патриція Гайсміт. Ріплі під водою: Тому Ріплі завжди вдавалося вийти сухим з води тільки за рахунок майстерності переконання. Але знахідки нових сусідів доводять, наскільки хитким є його становище. Та Том знову нагадує себе змолоду.

Кейт Елізабет Расселл. Моя темна Ванесса. Відгук

Завжди постає питання, чи можу я, чоловік, адекватно сприймати такі твори? З одного боку, відповідь проста – ні, я завжди буду далеким від найтонших, найпотаємніших жіночих переживань, навіть якщо буду копирсатися в них до кінця свого життя; мені просто ніколи не стати жінкою (і зміна статі – не панацея). З другого боку, попри це очевидне обмеження, очевидним є і таке допущення: жінки пишуть не тільки для жінок. Так само, відкрию секрет, чоловіки не пишуть тільки для чоловіків. Можна трохи відійти вбік і почати полеміку про те, що Аманда Ґорман не пише, щоб її перекладали виключно чорні молоді поетки. Але це вже перекладацьке і до відгуку на роман має десятий стосунок.

Анотації дуже спрощують зміст книги. От є, скажімо, «Лоліта», де про все розкаже дядько, а є «Ванесса», де про те саме розкаже дівчина. Також помилкою стане шукати тут безперечну історію кохання або, навпаки, деміфологізацію заборонених стосунків між дорослим чоловіком та неповнолітньою дівчиною. Їхній емоційний зв’язок – це щось значно складніше. І я не може не похвалити авторку. Вона писала книгу вісімнадцять років, і якщо саме це дозволило їй вибудувати саме таку структуру, яка відкриває нові подробиці якраз тоді, коли це необхідно, то така затримка була не дарма.

І от саме ця еволюція стосунків ставить книгу на зовсім інший рівень. Можна прочитати перші розділи і повісити ярлики: Стрейн – хижак, Ванесса – жертва. І хіба це не так, враховуючи, як він скористався з її недосвідченості? І попри те, що вона вмовляла себе, що хоче цього? Але з роками у них все по-іншому: вона залежна від нього, а він дистанціюється. Проте і такий погляд дуже спрощує картину того, крізь що вони пройшли і що чекає їх наприкінці. І, схоже, в цьому і є суть книги: тут немає сенсу розжовувати, що є злочинець і є жертва, але куди важливіше те, як бачать ситуацію вони самі. Ну і, звісно, якби вони сприймали її так само, як суспільство, цієї книги не було б.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джон Максвелл Кутзее. Безчестя: Викладач спокушається на студентку, але через це його звільняють. Для нього цей роман залишається чимось природним, що стається між чоловіком і жінкою, незалежно від віку. Проте йому все ж вдається стати на місце її батьків.

→ Кадзуо Ішіґуро. Залишок дня: У дворецького Стівенса завжди була мета і він до кінця своїх днів готовий до неї йти. Роман не дає оцінку відданому служінню іншим… або світу. Книга просто констатує факт – є люди, ладні віддати все заради інших.

Сенді Петерсен. Довідник С. Петерсена з лавкрафтівських жахів. Відгук

Колись я читав два путівники від цього автора, видані ще у вісімдесятих. Цей новий поєднує їх і доповнює. Нові ілюстрації в цілому кращі, ніж старі, а часто – набагато. Тут представлено чимало вигаданих Лавкрафтом істот і богів лавкрафтівського пантеону. Помітне виключення – тут немає Ктулху. Та все ж головний недолік – чомусь відмовилися від написання транскрипції, а вона у багатьох випадках не завадить.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Філіп Рів. Ілюстрований світ «Смертних машин»: Мета путівника – якомога ширше висвітлити той світ, в якому жили Том Нетсворті та Естер Шоу. Міста, звичаї, персоналії, трохи історії. Але окраса видання – це безумовно ілюстрації.

Чимаманда Нґозі Адічі. Нам усім варто бути феміністами. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Авторка: Чимаманда Нґозі Адічі (Chimamanda Ngozi Adichie)

Країна походження: Нігерія

Назва оригіналу: We should all be feminists

Мова оригіналу: англійська

Рік публікації: 2012, 2015

Рік перекладу: 2017, 2016

Перекладачка: Олена Гапак, Олександра Гординчук

Видавництво: TED, METAPHORA

 

Загалом, у цій TED-промові розглядається те ж питання, що і в «Любій Іджавеле» – рівність статей: чому за однакових умов, з однаковою освітою, з однаковою вихідною точкою у жінок і чоловіків різні можливості, різні доходи, різне до себе ставлення. Чому у світі, де вже не треба бути найсильнішим, щоб тримати владу, ця влада досі належить здебільшого чоловікам. І чому хлопчиків та дівчат досі виховують у цих традиціях.

Існує також переклад однойменного есею, написаного за цією промовою, за який Олександра Гординчук здобула перемогу на літературній премії METAPHORA.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Чимаманда Нґозі Адічі. Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях: Ця маленька книжечка змусила до багатьох роздумів. Стосувалися ці думки того, чому я розумію написане, але це треба комусь пояснювати?

→ Чимаманда Нґозі Адічі. Моя мати, навіжена африканка: Сім’я Ралінду переїхала з Нігерії до Філадельфії. Ралінду ходить у школу і для неї дуже важливо почуватися там своєю. Проте її мати не розуміє, чому вона нехтує традиціями своїх предків з народу іґбо.

→ Чимаманда Нґозі Адічі. Небезпека єдиної точки зору: У цій промові Адічі знову звертається до теми стереотипів. Проблема не в тому, що вони неправдиві, а в тому, що вони не показують повної картини. Неможливо зрозуміти річ, розглядаючи її тільки з одного боку.

Чимаманда Нґозі Адічі. Небезпека єдиної точки зору. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Авторка: Чимаманда Нґозі Адічі (Chimamanda Ngozi Adichie)

Країна походження: Нігерія

Назва оригіналу: The danger of a single story

Мова оригіналу: англійська

Рік публікації: 2009

Рік перекладу: 2009

Перекладачка: Марта Кіх

Видавництво: TED

 

Я не можу залишити поза увагою два TED-виступи від Адічі. Переклали субтитри, а їх з натяжкою можна назвати літературними творами. Можливо?

У першому виступі Адічі знову звертається до теми стереотипів. В дитинстві вона читала тільки зарубіжну літературу, тому їй здавалося, що вся література написана про білих іноземців, які п’ють імбирне пиво. Її університетська подруга вважала, що в Африці всі живуть в племенах і голодують. А вона сама у зрілому віці, поки не приїхала в Мексику, думала, що там всі живуть у злиднях і мріють прорватися через кордон у «благословенну Америку».

Такою є небезпека єдиної точки зору – коли всі відомості на певну тему ми отримуємо з одного джерела. Джерело може бути правдивим і не зловмисним, але ніколи не покаже всю картину зусібіч і лише вкорінить стереотипи, хоча на меті може мати їх викорінення.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Чимаманда Нґозі Адічі. Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях: Ця маленька книжечка змусила до багатьох роздумів. Стосувалися ці думки того, чому я розумію написане, але це треба комусь пояснювати?

→ Чимаманда Нґозі Адічі. Моя мати, навіжена африканка: Сім’я Ралінду переїхала з Нігерії до Філадельфії. Ралінду ходить у школу і для неї дуже важливо почуватися там своєю. Проте її мати не розуміє, чому вона нехтує традиціями своїх предків з народу іґбо.

Чимаманда Нґозі Адічі. Моя мати, навіжена африканка. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Авторка: Чимаманда Нґозі Адічі (Chimamanda Ngozi Adichie)

Країна походження: Нігерія

Назва оригіналу: My Mother, the Crazy African

Мова оригіналу: англійська

Рік публікації: 2002

Рік перекладу: 2016

Перекладачка: Олександра Яцина

Видавництво: літературна премія METAPHORA

 

Сім’я Ралінду переїхала з Нігерії до Філадельфії. Ралінду ходить у школу і для неї дуже важливо почуватися там своєю. У неї залишається акцент, але для друзів вона – Лін, вона їсть американські страви і поводиться по-їхньому. Мати не розуміє, чому Ралінду нехтує традиціями своїх предків з народу іґбо. За іронією, ім’я Ралінду значить «обери життя», і вона обирає американське, нове.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Чимаманда Нґозі Адічі. Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях: Ця маленька книжечка змусила до багатьох роздумів. Стосувалися ці думки того, чому я розумію написане, але це треба комусь пояснювати?