Буалем Сансаль. 2084: Кінець світу. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Автор: Буалем Сансаль (Boualem Sansal)

Країна походження: Алжир

Назва оригіналу: 2084 : la fin du monde

Мова оригіналу: французька

Рік видання: 2015

Рік перекладу: 2016

Перекладач: Петро Таращук

Видавництво: Видавництво Жупанського

 

Можна я напишу, що це провал? Так от, це провал. Є такий собі Аті, чоловік, який видужує від сухот і повертається до звичного життя… Тільки стоп, сюжет починається десь аж на середині книжки. А перша половина книжки – це опис світу. Тобто світ не показується в дії, а лише описово. Якийсь всевидющий мовець, який зливається з головним героєм, розповідає про антиутопію, в якій живе людство. Буцімто на планеті існує лише країна Абістан, яка багато чого позичила в Орвелла. Тільки на відміну від нього, у Сансаля всі знають про абсурдність їхньої світобудови, але система чомусь тримається. Маячня якась. Це і є дві головні претензії до книги: 1) все передається описово, наче це чернетка того, що автор хоче потім розширити; 2) все людство знає, що живе у брехні, і нічого з цим не робить. Що за хрінь?

Ах, і по сюжету: лікуючись від сухот, Аті випадає зі звичного режиму промивання мізків і це дозволяє пробудитися роздумам про не бачений ніким Кордон і те, що за ним може ховатися. У тій сотні сторінок, де сюжет все ж розвивається, подекуди є навіть цілі абзаци глибокого змісту, але після всіляких перипетій відкривається головне прагнення Аті – опинитися за Кордоном.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джордж Орвелл. 1984: Нещастя Сміта в тому, що він мислить раціонально, він не навчився не помічати нелогічностей і напівсвідомо коригувати не тільки свої дії, але також думки і – ще важливіше – почуття на догоду Партії, як це вдається іншим.

→ Джвандзи: Дійсно, «що більше слів, тим менше залишається глузду». Щось мені підказує, що книга про те, що мудреці замінили Правду знанням. То чи є сенс дошукуватися істини в їхніх словах, переданих нам пізнішими тлумачами?

→ Філіп К. Дік. Людина у високому замку: В цьому альтернативному світі країни Осі здобули перемогу в Другій світовій війні. Написане як диктат світогляду є складовою пропаганди, темою якої просякнута вся книга.