Прочитано в рамках проекту Африка.
Автор: Муаммар аль-Каддафі (معمر القذافي)
Країна походження: Лівія
Назва оригіналу: الكتاب الأخضر
Мова оригіналу: арабська
Рік видання: 1975
Рік перекладу: 1992
Перекладач: Володимир Плачинда
Видавництво: МП Поділ-інформ,
Волонтер
Книга в стилі «ви всі дурні, один я
тут розумний».
В першій частині Каддафі стверджує,
що всі сучасні демократії – це насправді диктатури, а те, що пропонує він (саме
те, що решта світу сприймала як диктатуру) – єдиний демократичний лад. Влада
повинна мати форму піраміди, де весь народ бере участь у керуванні державою.
Над місцевими зборами стоять конгреси, над ними – міністерства. Тільки яка ж це
влада народу, якщо над усім цим стоїть Каддафі?
В другій частині він розповідає, якою
має бути економіка. Покладатися можна тільки на свою працю і не зловживати
працею й можливостями інших. Ти маєш право тільки на те, що виробив сам.
Здається, він десь забув про тих, хто нічого не виробляє, а працює в сфері
послуг, наприклад. А як щодо виробників, яким потрібні інші товари? Як коваль
купить городину, якщо платити за працю – це проти природи? І за що платити
самому Каддафі, якщо він виробляв у цій країні менше за будь-кого?
В третій частині Каддафі переконує,
що сила – в єдності. Сім’я утворює плем’я, плем’я утворює націю, нація утворює
людство. Він так часто звертається до поняття племені, що мені не дивно, чому в
новинах про нинішню війну в Лівії фігурують згадки про ворогуючі племена. Якось
йому не вдалося їх об’єднати. У цей розділ втиснута вся та солянка, що не
увійшла в попередні.
Якби ідеали Каддафі втілили у життя,
ми б повернулися до первісного суспільства. Тільки в цю схему не вписується сам
Каддафі. У первісному суспільстві не вдасться купатися в золоті.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Тахар бен Джеллун. Спалах. Заворушення в арабських країнах: Автор ще не знав, що ті самі Ємен, Лівія чи
Сирія, свободолюбні настрої яких він так звеличував, через десять років потому
досі перебуватимуть у стані громадянської війни.
Немає коментарів:
Дописати коментар