Підсумки книжкового виклику на 2017

Настав час підбивати підсумки книжкового виклику, який я оголосив собі рік тому.

До прочитання було заплановано 63 твори, 15 з яких не вдалося прочитати: вісім з них були із серії про сакса Утреда, з якої я спромігся дочитати тільки два (це найбільше розчарування року); ще сім я не знайшов у мережі безкоштовно, без реєстрації і смс (схоже, доведеться відмовлятися від піратських звичок і купувати на Амазоні).

Із 48 прочитаних у рамках виклику творів є одна коротка розповідь Борхеса, а ще 6 коміксів та графічних романів, які складаються із 26 випусків (всі засновані на творчості Лавкрафта, кхе-кхе). Крім того, поза книжковим викликом я прочитав оповідання і новели, які увійшли до перших двох томів повного зібрання прозових творів Говарда Філіпса Лавкрафта. Відгуки на них з’являться на початку січня.

Отже, без зайвих слів – книги, які варто було прочитати цього року:

1. Говард Філіпс Лавкрафт. Справа Чарльза Декстера Ворда

Я читав усього Лавкрафта більше, ніж п’ять років тому, і тоді в мене склалося враження, начебто він не досяг свого ідеалу – чи, вірніше, ідеалу в моєму баченні – і з того часу я жив із цим переконанням. Цього ж разу він перевершив будь-які мої сподівання. Цей роман насичений розслідуваннями, темними справами, позаземними страхіттями й іншим божевіллям. З усіх творів автора цей поки що найкращий. За моєю шкалою, це 9 з 10 – можливо, найкраща книга у моєму житті. Всі інші позиції мають 8 з 10 – почесне місце на полиці.

2. Алан Мур і Джейсен Берроуз. Провіденс

Дванадцять випусків цього комікса випромінюють ауру, яку повинен був мати ідеальний твір Лавкрафта (так я гадав до того, як прочитав роман із попереднього пункту). Кожна дрібниця продумана авторами і майже скрізь є посилання на першоджерело. Переконатися у цьому можна на даному сайті, він цілковито присвячений у тому числі вивченню алюзій на Лавкрафта і там детально описана кожна сцена. Мур і Берроуз поєднали персонажів і події, які шанувальники невимовних жахіть чекали десятиліттями.

3. Нік Каттер. Глибина

Я не знав, хто такий Каттер, допоки не прочитав його роман. В обмеженому середовищі, звідки нікуди тікати, страхи дитинства знову переслідують вже дорослих героїв. Це той випадок, коли кров холоне в жилах. Тримає в напруженні до кінця. Начебто сам Кінг рекомендує це свіженьке чтиво.

4. Стівен Кінг. Зелена миля

До слова, про Кінга. Класика містичного. У реальний світ проникає непояснюване, яке творить дива. Проте їм не місце серед жорстокості. Наприкінці ще й можна пустити сльозу, якщо маєте таку слабкість.

5. Чак Поланік. Колискова

Один чоловік поставив собі за мету позбутися жаху, який загрожує всьому людству. Або ж його мета – залишитися єдиним, хто здатен керувати цим жахом. Складно сказати.

6. Говард Філіпс Лавкрафт. Барва з позамежжя світу

Поза трьома вимірами, які, як нам здається, нами давно підкорені, існує дещо інше, для чого наші життя не важливіші за життя мікробів.

7. Говард Філіпс Лавкрафт. Поклик Ктулху

Про Ктулху, який став, можливо, відомішим за Лавкрафта. З розрізнених свідчень різних людей сплітається нитка, яка приводить до розв’язки.

8. Денієл Кіз. Множинна особистість Біллі Мілліґана

Боротьба із самим собою, яка навряд чи може закінчитися успіхом. Боротьба, яка складніша за протиборство з оточуючим світом, який бачить у тобі злочинця і пройдисвіта.

9. Говард Філіпс Лавкрафт. Жах Ред Гука

Перша цілком виразна робота майстра, яка ставить у центр характер місцевості над характером персонажів.

10. Конні Вілліс. Вимкнути світло / Відбій тривоги

Дві книги з однією історією. Головні герої застрягли під час Другої світової війни, звідки не можуть вибратися, тому що всі обставини проти них.

11. Реймонд Чендлер. Довге прощання

Найкращий детективний роман про Філіпа Марлоу.

12. Говард Філіпс Лавкрафт, Ден Локвуд та інші. Антологія Лавкрафта (томи 1 і 2)

Класичні оповідання Лавкрафта, передані графічним шляхом.

13. Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження

Від творця Нарнії про те, чому написане багато віків тому не слід сприймати буквально.

14. Айзек Азімов. Сталеві печери; Роботи світанку; Роботи та Імперія

Перша, третя і четверта книги серії про можливість (чи неможливість) співіснування з роботами і не тільки з ними.

Між Лавкрафтом та іншими жахами з одного боку та фантастикою з іншого протиснулася документальна (майже) біографія, детектив і праця з розряду «популярно про літературу». Наступного року буде, сподіваюся, більше різноманіття і ще більше цікавого. Книжковий виклик на 2018 уже за тиждень.

Денні Дензіґер і Джон Ґіллінгем. 1215 – рік «Маґна Карти». Рецензія

Денні Дензіґер, схоже, є знавцем Середньовіччя. І кожного разу йому допомагає інший співавтор. Цього разу – це історик Джон Ґіллінгем, а книга ця про «Маґна Карту» – «Велику хартію вольностей», яку вважають прабабусею всіх конституцій світу (принаймні, англосаксонського).

Епіграфом до кожного розділу книги слугує одна зі статей «Маґна Карти». Так, ми потроху дізнаємося про повсякденне життя англійців 1215-ого року з прив’язкою до історичного документа. Це час правління Іоанна Безземельного, який успадкував трон від свого брата Річарда Левове Серце – так, саме того, чий замок дивним чином опинився у Києві. Коли славетний Річард помер, воюючи за свої французькі володіння, корону успадкував молодший брат. Невдачі спіткали його із самого початку. Його одруження закінчилося скандалом, який призвів до втрати більшої частини земель на континенті. Потім йому прийшло в голову опиратися рішенням Папи Римського – і це в часи, коли Ватикан де-факто був центром світу (в самому Ватикані де-юре центром називали Єрусалим). А після нищівної поразки у своїй єдиній битві за все життя (у Середні віки армії надавали перевагу грі у хованки або облозі, аніж прямому конфлікту) нещадні барони почали вимагати законних демократичних прав у країні, де демократії зроду-віку не існувало.

Наприкінці наведений повний текст «Маґна Карти» у сучасному перекладі. Якщо ви гадаєте, що це зразок правового документа, де описані свободи і обов’язки громадян, то ви глибоко помиляєтесь. Як завжди, багатії в першу чергу думали про себе. Перші статті і загальна їх більшість стосуються земельних питань. Зрозуміло, що коли складалася хартія, то автори перш за все бажали припинити свавілля і навести порядок, щоб кожний знав, що йому дозволено, а що – ні. Проте, звісно ж, на життя простих людей ці закони впливали в останню чергу. Не дарма окремий розділ книги присвячений розвінчанню міфів, які протягом століть нашаровувалися на вельми короткій і прозаїчній «Маґна Карті».

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

«Мочитися у холі вважалося винятковою невихованістю – якщо тільки ви не були головою сім’ї. Тоді це дозволялося»

«Багато в чому відлучення від церкви Іоаннові було вигідним. Він конфіскував усе майно духовенства на тій підставі, що, оскільки воно не виконувало своїх обов’язків, то не мало й права користуватися цим майном. Фактично уряду було б не під силу в одну мить перейняти на себе управління майном подібної величини, тому він дозволив духовенству викупити привілей управління своїми власними землями. Він арештував і ув’язнив численних жінок і коханок, а потім відпускав їх під опіку їхніх "чоловіків" (знову ж таки, за гроші) і під глузування багатьох, чию увагу привертало видовище священників, які теоретично сповідують целібат, але готові заплатити стільки, скільки від них вимагають, щоби продовжувати грішити»

«На початку двадцятого століття стало модним розвінчувати міфи щодо "Маґна Карти", розглядати її лише як вираження корисливих інтересів "феодальних баронів". Але цей погляд не торкнувся символічного значення "Маґна Карти". Це був продукт суспільства, в якому звикли мати справу з проблемами і привілеями свободи – свободи від рабства або кріпосництва, муніципальних свобод, свободи Церкви, свободи торгівлі»

Схожі дописи:

→ Френсіс і Джозеф Ґіс. Життя в середньовічному місті: Місце дії – Труа, історична столиця Шампані, на схід від Парижа. Час дії – 1250-ий рік, період правління графа Тібо IV – поета, обожнювача французької королеви і учасника Хрестового походу.

→ Роберт Лейсі і Денні Дензіґер. Рік 1000: Яким було життя на рубежі тисячоліть: Путівник по Англії того часу. Як і календар, книга розбита на дванадцять розділів, зміст яких так чи інакше відповідає тим заняттям, які займали центральне місце у відповідні їм місяці.

→ Террі Джонс, Алан Ерейра. Життя у середньовіччі Террі Джонса: Спроба відшарувати від правди вигадки романтиків XIX століття і голівудських режисерів; факти, які насилу вкладаються в голові тих, хто вчив історію лише в загальноосвітній школі.

Стівен Кінг. Зелена миля. Рецензія

Стівен Кінг – майстер. Здається, ця думка проминає в моїй голові після кожної прочитаної книги. Як безболісно поєднати фантастику і реалізм? Спитайте у Кінга.

Мабуть, немає сенсу детально заглиблюватися у сюжет «Зеленої милі», тому що ця книга і однойменний фільм надто відомі, щоби переказувати їх у тисячний раз. До тюремного блоку Е федеральної в’язниці Колд-Маунтен доправляють Джона Коффі, двометрового негра, визнаного винним у зґвалтуванні і вбивстві двох дівчат. Блок Е всі називають Зеленою милею: зелена через колір, в який пофарбована підлога його коридора, а миля взята з виразу «остання миля» - останні кроки, які ув’язнені проходять до електричного стільця. Оповідачем у книзі є старший наглядач Зеленої милі Пол Еджком. Під його керівництвом працюють Брутус Хоуелл, Дін Стентон, Гаррі Тервілліґер та Персі Ветмор. З плином часу Пол, а згодом і декілька інших наглядачів, дізнаються про надприродні сили, якими володіє Джон Коффі. Спочатку в’язень виліковує інфекцію сечових шляхів Пола, а потім зцілює тільки-но розчавлене мишеня на прізвисько містер Джинглз, яке поселилося на Зеленій милі.

Джон Коффі не схожий на вбивцю, він замкнений і сором’язливий. Маючи інтелект аутиста і погану пам’ять, він не вміє зав’язувати шнурки і боїться темряви. Він не може згадати, звідки з’явився, що також не вдалося дізнатися слідству. Враховуючи його здібності до зцілення, можна сказати, що він звалився з небес. І справді, персонажі книги сприймають його Божим подарунком, оскільки за сюжетом майже всі вони дуже релігійні люди. Джон Коффі виступає в ролі Месії, страждаючи за тих, хто його оточує, забираючи у них їхній біль. І, як і дві тисячі років тому, він належно оцінений невеличкою групою і зневажається всіма іншими.

Одного разу Полу наснився сон, де він разом з наглядачами – центуріони, які вбили цвяхи в долоні і ступні трьох приречених чоловіків. Пол хоче зняти їх із хрестів, але поруч немає драбини. Цей сон є відображенням всієї «Зеленої милі». Джон постає розіп’ятим перед Полом та іншими, вони не бачать можливості його врятувати, гірше того, їхній обов'язок – стратити його. По обидва боки від Джона – Персі Ветмор і Едуард «Дел» Делакруа. Дел – приклад розкаяння. За все своє життя він здійснив тільки одну дурість, а одна потягнула за собою іншу, і тепер він чекає на смертний вирок. Він віддав би все, щоби повернути час назад, але дороги вороття немає. Персі – душа, яку не врятувати. Боягуз, який вважає, що йому дозволено все, поки за нього можуть заступитися впливові родичі. Життя не вчить його нічому, тільки більшій підступності. Вони втрьох – Джон Коффі, Едуард Делакруа і Персі Ветмор – приречені на смерть, а Пол Еджком може тільки спостерігати, безсилий щось вдіяти.
Переклад мій, але перед публікацією я дізнався, що КСД видало книгу українською. Дивовижно!

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

«Я кажу лише, що він зрозумів те, що я мав на увазі. Не те щоб я звільнився б через це. Тільки не під час Депресії, яка прогулюється навколо стін в’язниці, ніби небезпечний злочинець, той, якого неможливо кинути в клітку, як наших підопічних»

«Світ обертається, ось і все. Можна триматися за нього і обертатися з ним, а можна піднятися у знак протесту і миттєво втратити опору під ногами»

«З відкритого вирізу його сорочки диміло. А струм все продовжував гудіти, і гудіння заповнювало мою голову, вібруючи в ній. Я думаю, це той звук, який чують божевільні, цей або схожий на нього»

«Отже, особливі умови для тих, хто жив тут ще за царя Гороха. І де ще вони до місця, як не в будинку для людей похилого віку?»

«Я втомився, що люди огидні одне одному. Відчуття, наче моя голова повна уламків скла»

Схожі дописи:

→ Денієл Кіз. Множинна особистість Біллі Мілліґана: Попри те що під час затримання в квартирі Біллі знаходять вогнепальну зброю, він поводиться не як 26-річний рецидивіст, а радше як зляканий хлопчик, який не розуміє, що відбувається.

→ Хорхе Луїс Борхес. Фунес пам’ятущий: Фунес міг згадати будь-який день свого життя, положення хмаринки у будь-яку секунду спостереження і всі пов’язані з цим відчуття, які його тоді охоплювали. В той же час він не розумів поняття узагальнення і абстракції.

→ Чак Поланік. Колискова: Карл Стрітор подорожує Америкою, щоби знищити всі примірники збірки дитячих віршиків і залишитися єдиними, хто вміє використовувати закляття, сховане в цій книзі, яке змушує заснути його слухачів навіки.

Герберт Джордж Уеллс. Війна світів. Рецензія

Скориставшись машиною часу, яку вигадав Герберт Уеллс і сконструював вочевидь Томас Едісон, Том Круз мандрує у 19-те століття. Він зустрічає братів Люм’єр, навертає їх у саєнтологію і вмовляє віддати йому головну роль у їхній першій стрічці. Аби влитися в образ свого персонажа, Том Круз перевтілюється на іншого чоловіка («Місія нездійсненна» навчила його виготовляти бездоганні маски), втопленого ним у Темзі, і живе разом із його дружиною, яка, як це завжди буває, нічого не підозрює. А він сам не підозрює про небезпеку з іншої планети. Ця книга про безіменного оповідача – але ж ми знаємо, що це Том Круз – і про його безсилля перед вторгненням марсіан.

Наприкінці дев’ятнадцятого століття Британська імперія займає панівне положення і ніхто на планеті не може зрівнятися з нею в силі. Однак з Марса, на якому астрономи спостерігали серію спалахів, на Землю прибувають циліндричні капсули; істотам, які в них ховаються, судилося за лічені дні здолати організований опір і повернути навтікача уряд найвеличнішої держави. Події книги розгортаються навколо неназваного оповідача і його брата. Оповідач є одним із перших, хто бачить першу капсулу після приземлення. Також він стає свідком того, як із неї вилізає сіре, незграбне створіння з великою головою і щупальцями, а потім тепловий промінь починає знищувати всіх, хто стоїть надто близько до місця приземлення. Оповідач, один із небагатьох, хто усвідомлює всю небезпеку, відвозить сім’ю в інше місто, але через цікавість повертається додому, де вперше бачить бойову машину марсіан, яка пересувається на трьох ногах. Там же він зустрічає артилериста, чий загін було розбито вщент. Той вчить оповідача виживанню, і це допоможе йому в наступні кілька тижнів.

Брат оповідача живе в Лондоні. Як і більшість інших, він поки що не відчуває загрози, але марсіани наближаються, і він рятується втечею. Вибратися з Лондона нелегко – поїзди звідси їдуть і відмовляються повертатися, дороги перекриті суцільними потоками людей, порятунок відбувається хаотично і власними силами. Брат оповідача дістається морського берега, де йому вдається сісти на переповнений човен. Відпливаючи з країни, він стає свідком грандіозної битви бойових машин з міноносцем. Морські судна виявляються єдиною зброєю, яка може завдати хоч якусь шкоду машинам марсіан.

В цей час оповідач вирушає з дому до дружини. На шляху він зустрічає священника. Дім, в якому вони ховаються, засипає землею під час приземлення чергової капсули. Священник поволі божеволіє, а коли оповідач продовжує подорож без нього і дістається до Лондона, то вже сам втрачає глузд і хоче покінчити з життям, кинувшись на розтерзання бойовим машинам.

«Війна світів» стала класикою фантастики поряд з іншими книгами Герберта Уеллса («Машина часу», «Невидимець»). Вона була написана на хвилі занепокоєння про можливе вторгнення до Великої Британії. Уеллс передбачив це, як і застосування методів блискавичної війни, використаних згодом нацистською Німеччиною. Зав’язка цієї книги майже паралельна історії Другої світової війни – чужоземна (позаземна) раса у пошуках ресурсів і території нападає на світ, який вважав себе у безпеці, розраховуючи на свою військову міць, але під активним натиском вдався лише до хаотичного спротиву і дуже скоро здався на ласку ворога. Ось тільки розв’язка вийшла інакшою. У книзі люди не мали жодного шансу.

Що найбільше мене вразило в цій книзі, так це послідовний розвиток характерів, подій, напруження. Поступове збожеволення священника і оповідача, який тримався до останнього, не було раптовим і безпідставним. Цікавість перетворювалася на шок, а на зміну шоку приходив страх, – і ось вже всією країною поширюється паніка, як брижі на водній гладі після кинутого камінця.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

«Кількома хвилинами раніше на моїй думці було тільки три речі: величина ночі, космосу і природи, моя власна слабкість і горе, і скоре наближення смерті. Тепер же я прийшов до тями, я став звичайним громадянином. Безшумна пустка, втеча, полум’я – все це було схоже на сон. Я запитував себе, чи дійсно все це трапилося. Я не міг у це повірити»

«Всюди навкруги нього – у кімнатах поверхом нижче, у сусідніх домах і домах навпроти, і по всьому Лондону – люди протирали свої очі і відкривали вікна, щоб виглянути з них, запитати щось і швидко вдягнутися, тільки-но перший подих неминучої бурі страху подув між вулицями. Таким був початок грандіозної паніки»

Схожі дописи:

→ Айзек Азімов. Роботи та Імперія: Під час подорожі Гладія знаходить своє покликання – встановити мир між усім людством – землянами, позаземцями і переселенцями. У двох роботів, які супроводжують її, своя мета.

→ Нік Каттер. Глибина: Всі персонажі, які опинилися на підводній станції, поступово і безповоротно божеволіють. І, що найважливіше, спасіння серед реальності немає. Залишається лише порівняне спасіння у самому божевіллі.

→ Конні Вілліс. Вимкнути світло / Відбій тривоги: Поллі вивчає реакцію жителів на Лондонський бліцкриг; Ейлін доглядає за евакуйованими дітьми; Майк спостерігає за евакуацією з Дюнкерка. Троє студентів з 2060-ого року опиняються у 1940-ому.

Марсель Швоб. Книга Монель. Рецензія

Тобі здається, що ти тримаєш її у своїх обіймах, але це всього-на-всього спогад про неї. Тобі здається, що вона помирає, але ні, вона розкладається – розкладається на дюжину граней своєї особистості. Тобі здається, що її звуть Монель, але насправді вона мрійниця, дикунка, чаклунка, витвір тисячолітньої фантазії, втілений у казках і народних оповіданнях. Тобі здається, що це кохання і втрата, але це протосюрреалізм Марселя Швоба.

«Книга Монель» – один із тих творів, які неможливо у повній мірі зрозуміти, не знаючи контексту. Марсель Швоб написав цю збірку оповідань у пам’ять про дівчину, яку колись зустрів, а потім втратив. Ця книга – про ілюзорний світ, в якому прагнуть залишитися дівчата, на противагу тому, де вони змушені працювати, щоб вижити. Ще сто років тому дорослішали рано. Збірка користувалася попитом у дореволюційній Росії, але, отримавши три переклади, два з яких фрагментарні, книга, схоже, пішла у небуття. Змінився час і звичаї, Швоба перестали розуміти і перестали хотіти зрозуміти. Переклад я взяв з книги Швоб М. Лампа Психеи. – СПб. : Ad Astra, 1910, він найповніший і найвдаліший.

Книга відкривається монологом Монель, її «словами». Вона виступає в ролі проповідника і наставника, вона молода, але життя навчило її багатьом речам і змусило дивитися на світ по-філософськи. В основному вона розповідає про життя і смерть, про ціну миті й безглуздість гонитви за минулим. І вона розповідає про своїх «сестер». Друга частина збірки складається з декількох розповідей, які присвячені молодим дівчатам. Одні з них егоїстки, інші – вірні, деякі – безсердечні, а деякі – самовіддані, але біда всіх у тому, що вони плекають ілюзії. Особливо мені сподобалася розповідь про дикунку, де одна дівчинка зустріла іншу, яка виросла на природі, виховала її, а коли першій прийшов час одружуватися і вона не хотіла цього, друга відплатила їй за все зроблене нею добро. Третя частина збірки розказує про те, як оповідач зустрів Монель, втратив її і знову знайшов. Виявилося, що Монель лише підліток (книга містить ілюстрації, які допомагають зрозуміти це), вона тільки-но полишила дитинство і працює, щоб забезпечити молодших діточок. Її мрія – світ, де не буде роботи, де можна завжди гратися і залишатися безтурботними. Вона хоче добра дітям і сподівається, що дорослі теж навчаться знаходити радість у безкінечних розвагах.

Світ Монель – це ілюзія. Вона розповіла про своїх сестер, і очевидно, що кожна з них втратила зв’язок із реальністю. Вони збудували уявну стіну, яка захищає їх від зовнішнього світу, і хочуть жити за нею так, як їм буде зручно. Монель теж будує стіну, але для інших. Її світ не обмежений своїм его, вона готова віддати себе близьким людям. Вона розповіла казки про своїх сестер і, сподіваюся, «Книга Монель» – це також казка, де на неї чекає щасливий кінець.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

«Я поведу тебя к моим сестрам, которые – я сама, и похожи на безразумных проституток; и ты увидишь их, снежаемых эгоизмом, и страстью, и жестокостью, и гордостью, и терпением, и жалостью, – не нашедших еще себя; и ты увидишь их, идущих в даль искать себя; и ты сам найдешь меня, и я сама найду себя; и ты потеряешь меня, и я потеряю тебя. Ибо я та, которую теряют, как только находят»

«Не устраивай жизни своей по узорам, сложенным из белых половинок. Ибо потом ты найдешь узоры из черных»

«Не любуйся минувшими жизнями, ни твоею прошлою жизнью; не собирай пустых оберток»

«Та, другая Ильзе, бледнее, что появлялась из глубины зеркала, была узницей с ледяными устами. Ильзе жалела ее, потому что она казалась печальной и жестокой. Ее утренняя улыбка была бледным рассветом, еще омраченным жуткими ночными тенями»

«Дело в том, что отец ее был большой мечтатель и любил строить воздушные замки. Какой-то поклонник его прекрасных идей предоставил ему свою землю для того, чтобы творить, и немного денег для того, чтоб мечтать»

«Казалось, что дом этот был тюрьмой или больницей. Но тюрьмой, куда заключали невинных, чтобы уберечь их от страданий; больницей, где лечили от труда жизни. И Монелла была тюремщицей и сиделкой»

Схожі дописи:

→ Кнут Гамсун. Голод: Роман-не роман, повість-не повість, без сюжету у загальноприйнятому значенні цього слова, це, скоріше, нариси з життя неназваного молодого чоловіка, який у злиднях поневіряється Христіанією.

→ Жоріс-Карл Гюїсманс. На шляху: Після подій першого роману, де головний герой поринає у вивчення сатанізму і окультизму, у другій книзі він осмислює пережиті страхіття, змінює свої переконання і стає на шлях католицизму.

→ Вірджинія Вулф. Місіс Делловей: Перевага книги в тому, що вона є віддзеркаленням способу життя вищого прошарку британського суспільства після Першої світової війни. Досягається це потоком свідомості.