Колись повість Стівенсона про людину з двома
особистостями, мабуть, викликала фурор у літературному світі. Але чи рівня
містер Хайд двадцяти чотирьом особам, які ділили між собою тіло Біллі
Мілліґана? Свого часу «Химерна історія доктора Джекіла і містера Хайда» була
чимось на зразок сьогоденних романів Стівена Кінга, знайомлячи читачів з
надприродним і немислимим. Роман Деніела Кіза, на противагу, є здебільшого документальним,
біографічним, і на відміну від вигадок Стівенсона, тут пропонуються факти.
КСД не придумав кращого перекладу назви, ніж «Таємнича
історія Біллі Міллігана». Вона не відзначається таємничістю (цікаво, чому ж її
теж не назвали химерною?), та й будь-яка книга є історією в певній мірі. Зрозуміло, що
додаткові пояснювальні слова неминучі, тому в моєму варіанті книга
називатиметься «Множинна особистість Біллі Мілліґана». Це, здається, хоч якось
наближене до суті оригіналу. Але кожен має право на думку. До речі, у КСД –
свіженьке видання, 2016 року. З’являється все більше перекладної художньої
літератури і це не може не тішити.
Книга ґрунтується на реальних подіях. Автор
особисто неодноразово розмовляв з Мілліґаном, майже усіма особами, чиї імена опинилися на сторінках роману, використав матеріали справи і записи лікарів. У жовтні 1977
року серія викрадень, пограбувань і зґвалтувань сколихує Колумбус, штат Огайо.
Підозрюваним виявляється Біллі Мілліґан, який раніше вже засуджувався за
збройні напади і пограбування. І хоча під час затримання в його квартирі знаходять
декілька одиниць вогнепальної зброї і набої, сам він поводиться не як 26-річний
рецидивіст, а радше як зляканий хлопчик, який не розуміє, що відбувається. Мілліґана
готують до суду. Його адвокати випадково дізнаються про те, що у нього розлад
множинної особистості – те, що ми називаємо «роздвоєнням особистості», але в
унікальній, значно ускладненій формі. Про це перед ними обмовляється один з тих,
хто «живе» у тілі Мілліґана. А згодом ще й з’ясовується, що на момент скоєння
злочинів справжній, так званий «ядерний» Біллі вже багато років «спав»: його
внутрішня «сім’я» вклала його спати через його схильність до суїциду, яка
розвилася після того, як він почав втрачати дедалі більше часу, який відбирали
в нього інші його особистості. Саме на підставі тяжкого психічного розладу і
неможливості адекватно оцінювати події адвокати і пропонують будувати захист.
Цікаво, що на це знадобилася згода усіх особистостей.
Мілліґана визнають неосудним і відправляють
на лікування у клініку для психічно хворих у місті Атенс. Процес реабілітації
проходить непросто. З одного боку, психіатрам вдається «розбудити» Біллі,
особистість-ядро, і почати процес злиття всіх особистостей в одне ціле. З
іншого боку, Мілліґан неодноразово стикається з труднощами. Недовіра до лікарів
та їхніх методів є найменшою перешкодою. Сам Біллі прагне «злитися» і в подальшому
знайти своє місце в суспільстві. Значно гіршою є ситуація навколо Біллі. Те ж
суспільство, частиною якого він хоче стати, зазвичай ставиться до нього вороже.
Його діагноз приймає за дійсне виключно те нешироке коло людей, яке оточує його
безпосередньо. Більшість із них ставилася до нього скептично, але змінила свою
думку після тісного знайомства і щоденного спілкування. Проте всі інші з ним
незнайомі й бачать у ньому лише ґвалтівника і вправного дурисвіта. Книга Кіза
достовірно і фактографічно показує жорстокість і несправедливість світу. Преса чіпляється
за будь-яку нагоду очорнити ім’я Мілліґана. Це засмучує його настільки, що
після нервового зриву на поверхню виринає ще 13 «небажаних» особистостей, про
яких досі не знали, на додачу до вже відомих 10, яких вважали єдиними. Таким чином, ставлення преси до нього значно ускладнює процес лікування. Один крок далі роблять політики. На фоні передвиборної кампанії вони позбавляють Мілліґана права
на найменшу помилку і агітують за переведення Біллі, якому спокій і догляд в
Атенсі дозволили досягти значного успіху в реабілітації, до лікарні суворого
режиму, оскільки на основі одиничних випадків люті (які мені здаються
неминучими, враховуючи те, через що він пройшов) його вважають небезпечним
для оточення. У значно жорсткіших умовах, безперечно, всі попередні досягнення зводяться нанівець і
Біллі знову починає втрачати час, іноді не спроможний визначити, ким з
особистостей він є. Дорога до одужання ще далека.
Мені сподобалося спостерігати за боротьбою
всередині і зовні. Коли ти вже виграв першу, друга стає ще вимогливішою до
твоєї стійкості. Деніел Кіз мав змогу дізнатися про неї з перших вуст. В книзі
він зображений як Письменник і є, може, не одним із центральних персонажів, але
суттєво важливим в якості місточка між Біллі Мілліґаном і читачами. Рівень його
майстерності визначає, чи можемо ми зрозуміти головного героя, чи ні. Біллі виглядає звичайною людиною, з тими ж бажаннями, що й у всіх. Він став заручником обставин, змушений спокутувати «чужу» провину і намагається протистояти зовнішньому тиску. Про всі його переживання, іноді спільні з членами
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов'язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
«Якщо під час допиту ви поставите одному з
нас пряме питання, у відповідь ви отримаєте правду або мовчання. Звичайно, в
деяких випадках правду можна піднести різним чином. Англійська мова за своєю
природою допускає двозначність»
«Спробую поясніте. Біллі був обдарованою
дітіною. Він був всіма наме разом. Тепер він про це не памятає» (моя спроба
передати югославський акцент Рейджена; чи вдала, чи ні - не мені судити)
«Що ж, він поволі звикав перебувати в певному
місці, потім заплющувати очі і, розплющивши їх, опинятися деінде в інший час.
Він гадав, що таке трапляється з усіма»
«Я про те, що вони називають "співсвідомістю".
Це наче я пронизую співсвідомість разом з деким з-поміж інших. Я думаю, це
відбувається поступово. Я не думаю, що всі ділять співсвідомість з усіма
іншими, але кордони зникають. Час від часу такому-то відомо, що відбувається з
таким-то, і я не знаю, чому або як»
Схожі дописи:
Немає коментарів:
Дописати коментар