Нечасто я повертаюся до хрестоматійних творів
і авторів, оскільки нечасто мені подобалося те, що нав’язували нам в школі та в
університеті. Чомусь мені згадався Кнут Гамсун і його «Голод». І з тієї
причини, що оригінал написаний норвезькою, якої я не знаю (що поробиш),
довелося читати книгу в українському перекладі, який, на щастя, все ж існує у
світі небагатої української перекладної літератури.
Роман-не роман, повість-не повість, без сюжету
у загальноприйнятому значенні цього слова, це, скоріше, нариси з життя
неназваного молодого чоловіка, який у злиднях поневіряється Христіанією
(колишня назва Осло). Своїм письменницьким талантом – якщо він у нього є чи
взагалі був – він намагається забезпечити собі життя, проте падає дедалі нижче.
Протягом всієї розповіді цей чоловік
неодноразово вдається до спроб виправити своє скрутне становище, однак кожного
разу йому або не щастить, або він сам стає на перешкоді можливому спасінню.
Справа в тому, що, по-перше, молодик цей має свої принципи, згідно з якими він
відмовляється вдаватися до нечесних на його думку способів роздобути гроші, а
по-друге, чим довше він голодує, тим більше він божеволіє – його настрій легко
змінюється, він розмовляє вголос із самим собою, каже зустрічним різні
нісенітниці і відверту брехню. Голод буквально і метафорично з’їдає його зсередини.
Я називаю цей твір нарисами не просто так.
Ледь не все, що трапилося з неназваним героєм, не знайшло свого логічного
кінця, кожна сцена чекає свого продовження. До останньої сторінки автор час від
часу повертається до тих чи інших героїв або подій. Можлива крапка у всіх
незавершених реченнях ставиться наприкінці твору, коли для героя розпочинається
новий розділ життя. Чесно кажучи, це те, що він мав уже давно зробити у
подібних обставинах.
Кілька уривків з тексту (Гамсун К. Вибрані
твори / перекл. з норвезької Наталя Іваничук. – «Пан», «Вікторія», «Голод». –
Львів : Літопис, 2000. – С. 237-395. – ISBN 966-7007-29-4.). Переклад не мій,
використано не з комерційною метою. Навпаки, хочу прорекламувати цю книгу, якщо
вона когось зацікавить.
«Ми завмерли без руху, дивлячись одне одному
в вічі; минула хвилина; потік думок схрестився між вікном та вулицею, хоча
ніхто не зронив ані слова»
«Від цих безплідних зусиль у думках моїх
знову запанував хаос; я відчув, як у мозку щось перемкнулося, голова стала
порожніти, порожніти, аж доки я зовсім перестав відчувати її на плечах. Усім
єством я відчув цю зяючу порожнечу, наче хтось вибрав усе нутро, залишивши саму
оболонку»
«Я лаяв свою бідність, ганив себе останніми
словами, вигадував образливі прозиванки, осипав себе вишуканими прокльонами»
Немає коментарів:
Дописати коментар